Рішення № 37373596, 27.02.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 лютого 2014 р. Справа № 903/132/14

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: Пасічник О.О. (за дов.№18/02 від 26.02.2014 р.)

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом приватного підприємства "Ковель-Будпостач" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Конкурент" про стягнення 7 159,45 грн.,

В судовому засіданні 27.02.2014 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ковель-Будпостач" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Конкурент" про стягнення 7 159,45 грн.

Позов мотивує тим, що 24.09.2013 р. між приватним підприємством "Ковель-Будпостач" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Конкурент" був укладений договір купівлі - продажу № ДГ-0000037.

Позивач зазначає, що поставив відповідачу 24 вересня 2013 р. та 25 вересня 2013 р. бетон М-200 та цеглу будівельну, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000681 від 24.09.2013 р. та № РН-0000690 від 25.09.2013 р.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав умов договору та не провів оплату за поставлений товар, тому в останнього виникла заборгованість в сумі 6 105,00 грн.

Відповідно до чинного законодавства та умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 294,91 грн., 680,56 - 30% річних та 78, 98 грн. інфляційних.

Всього позивач просить стягнути із відповідача 7 159,45 грн. та судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 19.02.2014 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав. Подав витребувані ухвалою суду документи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 19). Про причини неявки суд не повідомив.

Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Отже, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутністю відповідача, за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Дослідивши письмові докази в справі, заслухавши пояснення представника позивача,суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.09.2013 р. між приватним підприємством "Ковель-Будпостач" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Конкурент" був укладений договір купівлі - продажу № ДГ-0000037 (а.с.10-11).

Відповідно до п.п.1.1. та 1.2. договору продавець продає та передає у власність, а покупець купує будівельні матеріали, товарний бетон надалі за текстом «Товар», на умовах даного договору. Найменування «Товару», його кількість та розгорнутий сортимент, ціна за одиницю виміру, а також інші умови, визначаються сторонами в видаткових накладних.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу бетон М-200 та цеглу будівельну, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000681 від 24.09.2013 р. та №РН-0000690 від 25.09.2013 р. (а.с.12,14).

Відповідно до умов договору розрахунки за «Товар», поставлений продавцем згідно даного договору, проводяться покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 днів з моменту отримання «Товару».

Відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, щодо оплати вартості поставленого товару, тому виникла заборгованість, що підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення із відповідача в повному обсязі.

У відповідності до п.п.5.1. та 5.2. за порушення умов даного договору винна «Сторна» несе відповідальність згідно чинного законодавства та цього договору. У випадку прострочення платежу за «Товар», покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми заборгованості за кожен день прострочки до моменту повного розрахунку за «Товар» та 30% річних простроченої суми заборгованості.

Як вбачається із розрахунку позивача, сума пені складає 294,91 грн. за період з 05.10.2013 р. та 06.10.2013 р. по 17.02.2014 р. (а.с.6).

Крім того, відповідачу відповідно до умов договору нараховано 680,56 - 30% річних та 78, 98 грн. інфляційних. Розрахунки судом перевірені, підставні та підлягають до стягнення з відповідача.

У відповідності із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору від 24.09.2013 р.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ст. 625 ЦК України).

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином. Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо клопотання позивача про відшкодування витрат на послуги адвоката, слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Із дослідженої в судовому засіданні договору про надання правової допомоги № 7 вбачається, що вартість наданих послуг становить 2 000,00 грн. (а.с. 11).

Однак, в даному випадку, представником позивача не доведено розумності витрат, які він просить відшкодувати за рахунок відповідача.

Суд вважає, що розмір понесених витрат на адвоката по даній справі є неспіврозмірним з обсягом отриманих юридичних послуг, тому суд прийшов до висновку, що розмір понесених витрат на послуги адвоката слід обмежити до 1 000,00 грн.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. та витрати на послуги адвоката в розмірі 1 000,00 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 174, 173, 193, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 625, 626, 627, 629, 509 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Конкурент" (вул. Святого Володимира, 5, м. Нововолинськ, код ЄДРПОУ 13359286) на користь приватного підприємства "Ковель-Будпостач" (вул. Ветеранів, 27, м. Ковель, код ЄДРПОУ 32232319) 7 159 (сім тисяч сто п'ятдесят дев'ять грн.) 45 коп. ( з них: 6 105, 00 грн. - основного боргу, 294,91 грн., пені, 680,56 - 30% річних та 78, 98 грн. інфляційних), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.) 00 коп. та 1 000 (одну тисячу грн.) 00 коп. витрат на правову допомогу.

В стягненні 1 000,00 грн. понесених витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено

та підписано 27.02.14 р.

Суддя І. О. Гарбар