Ухвала суду № 37372462, 27.02.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 162/2113/13-к Провадження №11-кп/773/89/14 Головуючий у 1 інстанції:Глинянчук В.Д. Категорія:ст.286 ч.2 КК України Доповідач: Опейда В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 року м. Луцьк Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Опейди В.О.,

суддів - Лозовського А.О., Пазюка О.С.,

при секретарі - Білоусі І.Л.,

за участю прокурора - Пушкарчука С.В..

потерпілої - ОСОБА_1,

представника потерпілої - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

захисника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_2 в інтересах потерпілої ОСОБА_1 та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на вирок Любешівського районного суду Волинської області від 17 грудня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 неодружений, з професійно-технічною освітою, молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії - водій 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Дольськ» Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України, раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирався.

Строк відбуття покарання обвинуваченому вирішено рахувати з моменту фактичного приведення вироку до виконання, тобто з моменту взяття ОСОБА_3 під варту.

Цивільний позов прокурора в інтересах Волинської обласної клінічної лікарні задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь Волинської обласної клінічної лікарні (код юридичної особи: 01983163, місто Луцьк Волинської області, проспект Грушевського, 21) 25390 (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто) гривень 60 копійок витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілого.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» задоволено. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (код юридичної особи: 35265086, місто Київ, вулиця Саксаганського, 119) відповідно до договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий поліс № АС/0006523 від 22 грудня 2012 року) в користь ОСОБА_1 (рахунок в Акціонерному товаристві «Ощадбанк» НОМЕР_2) моральну шкоду, завдану смертю фізичної особи, у розмірі 13764 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) гривні, а також 13764 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) гривні витрат, пов'язаних з похованням.

У справі вирішено питання щодо речового доказу та стягнення судових витрат у справі.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, Апеляційний суд Волинської області, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що він близько 00 годин 30 хвилин 13 червня 2013 року, управляючи мотоциклом «Jianshe» («Джіанше»), реєстраційний номер НОМЕР_1, на вулиці Поліській села Мукошин Любешівського району Волинської області порушив пункти 2.3, 11.1, 11.2 Правил дорожнього руху: не перевірив та не забезпечив технічно справний стан, комплектність транспортного засобу, керував транспортним засобом з зміненою конструкцією гальмової системи, що не передбачено для даної моделі транспортного засобу або не відповідає вимогам підприємства-виробника; перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки та виїхав на зустрічну смугу руху. Як наслідок, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, що перебував на проїзній частині зустрічної смуги руху поблизу узбіччя. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді важкої закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку важкого ступеня, внутрішньомозкової гематоми з перфорацією в шлуночкову систему, розриву внутрішньої колатеральної зв'язки лівого колінного суглобу, від яких помер 02 жовтня 2013 року в реанімаційному відділенні Волинської обласної клінічної лікарні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник потерпілої в інтересах потерпілої ОСОБА_1 ставив питання про скасування вироку в частині призначеного покарання, оскільки він не відповідає вимогам закону і є надто м'яким. Вказує, що суд необґрунтовано при призначенні покарання врахував ряд пом'якшуючих покарання обставин, зокрема, каяття, яке є нещирим та часткове відшкодування спричиненої шкоди. Разом з тим, судом безпідставно не було встановлено жодної з обставин, що обтяжують покарання - тяжкі наслідки, завдані злочином, намагання обвинуваченого приховати сліди злочину та уникнути відповідальності за скоєний злочин. Не піддані аналізу свідчення обвинуваченого і свідків щодо обставин переховування знаряддя скоєного злочину - мотоцикла. Не взято до уваги позицію потерпілої, яка наполягала на призначенні максимального покарання обвинуваченому. Просив вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

В поданій апеляції захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 не оспорюючи обставин скоєння інкримінованого у вину ОСОБА_3 злочину, вважав вирок суду незаконним в частині призначеного покарання. Зазначає, що судом вірно встановлено ряд пом'якшуючих покарання обставин, зокрема щире каяття, надання обвинуваченим невідкладної медичної допомоги потерпілому і те, що злочин вчинено внаслідок збігу ряду випадковостей, а також не встановлено жодної обставини, яка б обтяжувала покарання ОСОБА_3 Разом з тим, судом не враховано іншу істотну обставину - поряд зі свідками та потерпілим посередині проїжджої частини перебував несправний скутер, через який обвинувачений змушений був змінити траєкторію руху свого мотоцикла та виїхати на зустрічну смугу. Крім того, обвинувачений характеризується виключно з позитивної сторони, злочин вчинив вперше та жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі і за порушення правил дорожнього руху. ОСОБА_3 неодноразово намагався відшкодувати потерпілим шкоду, але вони відмовлялися, заявлені цивільні позови він визнав повністю, що підтверджує його щире каяття. Вказує, що перевиховання ОСОБА_3 можливе і без ізоляції від суспільства, тому просив вирок суду змінити та застосувати відносно ОСОБА_3 положення ст.ст.75, 76 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання із встановленням іспитового строку.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляцій, думку обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які подану апеляцію підтримали в повному об'ємі, а апеляцію представника потерпілої заперечили, думку потерпілої та її представника, які подану апеляцію підтримали, а апеляцію обвинуваченого заперечили, думку прокурора, який апеляції в інтересах обвинуваченого та потерпілої заперечив, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, ґрунтується на об'єктивно досліджених доказах, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.

Діям ОСОБА_3 дана правильна юридична оцінка, яка учасниками судового розгляду фактично не оспорюється.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Як вбачається з матеріалів провадження, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд врахував усі ті обставини, на які вказують у своїх апеляціях захисник та представник потерпілої.

Твердження представника потерпілої про м'якість призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 покарання є безпідставними.

Зокрема, посилання захисника на неповне врахування судом при призначенні ОСОБА_3 покарання конкретних обставин події, що його пом'якшують, та даних, які характеризують його особу, колегія суддів вважає безпідставними.

Не ґрунтуються на матеріалах справи доводи представника потерпілої про необґрунтоване визнання судом щирого каяття обвинуваченого та інших обставин визнаних судом як таких, що пом'якшують покарання винного. Так в ході судового слідства у справі вказані обставини були предметом детального дослідження і об'єктивно знайшли своє підтвердження. Часткове відшкодування шкоди завданої злочином не заперечувала в судовому засіданні і потерпіла.

Також є безпідставним і твердження представника потерпілої про те, що судом першої інстанції не взято до уваги обставину, яка обтяжує покарання засудженого - тяжкі наслідки завдані злочином.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.67 КК України під тяжкими наслідками розуміються ті суспільно небезпечні (майнові, фізичні, моральні та інші) зміни в об'єкті кримінально-правової охорони, які викликані вчиненням злочину, але виходять за межі його складу.

Однак, у відповідності до ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. При таких обставинах, суд підставно не врахував зазначену обставину як обтяжуючу, оскільки вона є кваліфікуючою ознакою інкримінованого кримінального правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, який не є умисним, внаслідок якого наступила смерть потерпілого. Враховано судом також і обставини, що пом'якшують його покарання, зокрема і ті, на які захисник посилається у апеляції, а саме: каяття обвинуваченого, яке полягало у частковому відшкодуванні шкоди, від якої згодом батьки потерпілого відмовилися, надання першої медичної допомоги потерпілому, а також ту обставину, що злочин стався внаслідок збігу ряду випадкових обставин.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого у справі не встановлено.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_3 діяння, його суспільної небезпечності, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом'якшують його покарання, думки потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні, прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому підставно призначив йому покарання у виді позбавлення волі, передбаченої санкцією закону за яким він притягнутий до відповідальності.

Підстав для застосування щодо ОСОБА_3 ст.75 КК України і звільнення його від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів не вбачає.

Покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі призначено в межах санкції ч.2 ст.286 КК України з реальним його відбуванням, визначено також тривалий строк додаткового покарання, а тому немає підстав вважати, що призначене покарання є м'яким.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини, що характеризують особу обвинуваченого були встановлені та досліджені повно і об'єктивно, а призначене ОСОБА_3 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, наслідком якого стала загибель людини, думки потерпілої, колегія суддів не знаходить підстав для зміни чи скасування вироку з врахуванням доводів, зазначених у апеляціях, в частині призначення більш суворого покарання, чи звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області, -

У Х В А Л И В:

Апеляції представника потерпілої ОСОБА_2 в інтересах потерпілої ОСОБА_1 та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Любешівського районного суду Волинської області від 17 грудня 2013 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії рішення.

Головуючий

Судді