Ухвала суду № 37372410, 18.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

18 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2617/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: ДПІЧернявський В.О. (довіреність)ФГ "Маяк" Кухарука О.А.Побережна І.І., Черненко Р.А. (довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року по справі за позовом фермерського господарства "Маяк" Кухарука О.А. до Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС про визнання незаконними дій, скасування податкового повідомлення-рішення №0000042200 від 22.02.13р., -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС про визнання незаконними дій, скасування податкового повідомлення-рішення №0000042200 від 22.02.13р.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано неправомірними дії Баштанської МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби в частині нарахування Фермерському господарству "Маяк" Кухарука О.А. податкового зобов'язання в розмірі 2393141грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Баштанської МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби № 0000042200 від 22.02.13р. на суму 2393141 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду, справу направити на новий розгляд.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні від 18.02.2014 року відповідачем було подано клопотання про заміну первісного відповідача його правонаступником, в зв'язку з чим будо здійснено заміну останнього Баштанською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Миколаївській області.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 23.01.13р. по 29.01.13р. посадовими особами відповідача, на підставі направлення від 23.01.13р. №5/22-100 та від 23.01.13р. №6/17-100, була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.12р. по 31.12.12р.

За наслідками перевірки був складений акт №15/22-23040999 від 05.02.13р. (а.с.12-23, 24-45).

Перевіркою було встановлено, що позивачем, в порушення вимог п.209.6 ст.209 ПК України занижено ПДВ на загальну суму 2393141,00грн., в тому числі основного платежу 1595427.00грн. та штрафних (фінансових) санкцій 797714,00грн.

В акті перевірки посадовими особами відповідача вказано на порушення позивачем п.209.6 ст.209 ПКУ посилаючись на заниження 75% бар'єру реалізації сільськогосподарських товарів, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Зазначені висновки були зроблені у зв'язку із використанням земельних ділянок на підставі договорів, які, на думку відповідача, не відповідають вимогам земельного, цивільного та податкового законодавства.

12.02.13р., відповідно до п.86.7 п.86 ПК України, позивач подав відповідачу письмові заперечення до Акта перевірки (а.с.48-50).

22.02.13р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000042200, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: ПДВ в розмірі 2393141.00грн., у т.ч. за основним платежем - 1595427,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 797714,00грн. (а.с.46-47).

Скарги, подані позивачем в адміністративному порядку, були залишені без задоволення (а.с.51-75).

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма дає підстави для висновку про те, що діяльність органів або посадових осіб, які здійснюють владні управлінські функції, має здійснюватись виключно в межах їх законодавчо визначених повноважень і реалізація таких повноважень повинна відповідати способу, встановленому законодавством. Таким чином, порушення з боку владних органів чи їх посадових осіб може виражатись як в діях поза межами власних повноважень, так і в порушенні способу реалізації цих повноважень.

Так, в акті перевірки посадовими особами відповідача вказано на порушення позивачем п.209.6 ст.209 ПКУ посилаючись на заниження 75% обсягу реалізації сільськогосподарських товарів, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Для розрахунку питомої ваги реалізації сільськогосподарської продукції, під час перевірки, перевіряючими було використано данні про обсяги реалізації с/г продукції з травня 2011р. по березень 2012р., згідно попереднього акту перевірки № 209/22-23040999 від 03.12.12р. (а.с.107-159).

Податкове повідомлення-рішення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 11.03.2013 р. № 0000082200 (прийняте на підставі вказаного акту перевірки) було визнане Миколаївським окружним адміністративним судом протиправним та скасовано (Постанова від 26.06.13р. по справі №814/2429/13-а). Таким чином податкове зобов'язання в сумі 1994254,95 грн. було неузгодженим, й тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування фінансових санкцій до позивача на підставі не узгодженого податкового зобов'язання та протиправних висновків акту перевірки.

Судом першої інстанції також встановлено, що протягом перевіреного періоду позивач здійснював реалізацію власно виробленої сільськогосподарської продукції - зернових та технічних культур товарних позицій згідно з УКТ ЗЕД, а саме пшениця та жито (1001). насіння соняшнику (1206), ріпак (1205). ячмінь (1003), що відповідає" п.209.7 ст.209 ПКУ (визначення сільськогосподарських товарів) про що свідчить відсоток питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів в загальному обсязі реалізованих товарів/послуг, а також незначний обсяг реалізації інших несільськогосподарських товарів/ послуг, що засвідчують надані для перевірки первинні бухгалтерські та податкові документи та визначені в акті перевірки.

Позивач використовує сільськогосподарські угіддя на підставі відповідних угод (договори про спільний обробіток землі) (а.с.26-45).

Підтвердженням статусу виробника сільгосппродукції, є те що позивач здійснює весь цикл виробництва сільгосппродукції самостійно. Те, що позивач є виробником с/г продукції підтверджено первинними документами (які перевірено в ході перевірки та відображено в акті), а саме накладні на придбання насіння, добрива для обробітку земельних ділянок, наряди виписані механізаторам, рільникам, відомості виплати заробітної плати, придбання та списання паливно - мастильних матеріалів на обробіток земель та інші документи, які підтверджують витрати господарства на вирощування та збирання сільськогосподарської продукції; відсутній факт придбання сільськогосподарської продукції в інших юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки, угоди на спільний обробіток землі, укладені між позивачем та іншими юридичними особами не визнані судами недійсними, то ці угоди вважаються правомірними (доказів про інше відповідачем суду не надано та в акті перевірки не наведено).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність державної реєстрації зазначених угод або на не відповідність їх форми та змісту положенням цивільного та земельного законодавства з огляду на таке.

Згідно з актом перевірки, відповідач дійшов висновку, що за період, що перевірявся питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить менше 75%, господарство не має право на застосування спеціального режиму оподаткування.

В той же час, відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, з точки зору податкового законодавства під поняттям оренди (платного користування) розуміється дія з надання основних фондів у користування за плату та на визначений строк, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Головною підставою для оподаткування в даному випадку має значення саме вчинення конкретної господарської операції.

Отже, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

Для цілей розрахунку частки с/г товаровиробництва враховуються доходи від реалізації продукції рослинництва, яка вироблена (вирощена) на угіддях, що належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування.

Водночас ПКУ не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані с/г угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані с/г угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки с/г товаровиробництва для цілей справляння фіксованого с/г податку.

Таким чином, як випливає зі змісту п.308.4 ст.308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Крім того, податкові органи наділені повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень органів державної податкової служби не належить. Відповідно, порушення (на думку податкових органів) платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами ПК України.

Вказані висновки викладені також й у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.12.12р. № 2614/12/13-12 прийнятому у зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із застосуванням норм ПКУ, які регулюють справляння фіксованого с/г податку та застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права та законності зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно - правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав осіб при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно - правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав осіб.

Відповідно до ст.4 ПК України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги дублюють заперечення на адміністративний позов (а.с. 94), були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року по справі № 814/2617/13-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 19 лютого 2014 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль