Ухвала суду № 37371873, 18.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

18 лютого 2014 року м. Київ К/800/8064/14

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Чопської митниці Міндоходів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чопської митниці Міндоходів про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановив:

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, позов задоволено: зобов'язано Чопську митницю Міндоходів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 внаслідок невиконання рішення суду про поновлення на роботі суму середньомісячної заробітної плати за період з 21 січня 2012 року по 13 червня 2013 року, виходячи із середньомісячної заробітної плати у розмірі 4286,24 грн із утриманням обов'язкових податків та зборів з даної суми до Державного бюджету України.

Судами встановлено, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року задоволено позов ОСОБА_1 до Державної митної служби, Чопської митниці про поновлення на роботі, а рішення допущено до негайного виконання в частині поновлення позивача на роботі на займаній посаді інспектора митного оформлення № 5 відділу митного оформлення № 2 митного поста «Чоп-залізничний» Чопської митниці.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактично судове рішення про поновлення на роботі виконано лише 14 червня 2013 року, коли видано наказ № 381-К "Про особовий склад".

У касаційній скарзі Чопська митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що після прийняття постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року ОСОБА_1 на Чопську митницю не з'явився, а інформація щодо його перебування була відсутня, при цьому, жодних дій, які б вказували на намір позивача вступити в трудові відносини, ним не здійснювалось. Крім того, при ухваленні рішення від 20 січня 2012 року в його резолютивній частині було допущено описку, яка унеможливила поновлення позивача на роботі.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Чопської митниці Міндоходів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чопської митниці Міндоходів про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак