Ухвала суду № 37371784, 17.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

17 лютого 2014 року м. Київ В/800/703/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. - доповідача,

Кобилянського М.Г.,

Іваненко Я.Л.,

Стародуба О.П.,

Юрченка В.В.,

перевіривши заяву Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2013 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перейми» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2013 року у даній справі.

Відповідно до статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 і 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В заяві Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів вказує на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: статей 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності України» від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ). На обґрунтування заяви додано копії постанов Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року (справа №К/800/41389/13), від 6 листопада 2012 року (справа №К/9991/6164/12), від 22 листопада 2012 року (справа №К/7071/12), від 11 липня 2013 року (справа №К/9991/89229/11), від 16 серпня 2012 року (К/9991/17382/12), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних відносинах.

В пункті 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №2 "Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Проаналізувавши додані до заяви судові рішення Вищого адміністративного

суду України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2013 року, яку просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перейми» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, виходив з того, що відповідач вжив передбачених законодавством заходів, як щодо створення робочого місця, так і для працевлаштування інвалідів, й не з вини товариства такі на останньому працевлаштовані не були. Відповідно до приписів Закону №875-ХІІ обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Крім того, порушення періодичності подання до центру зайнятості звітів з даними про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, не може тягнути за собою застосування санкцій, передбачених Законом №875-ХІІ, оскільки ці санкції застосовуються саме за невиконання вимог щодо нормативу працюючих інвалідів.

Постановами Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року (справа №К/800/41389/13), від 6 листопада 2012 року (справа №К/9991/6164/12), від 22 листопада 2012 року (справа №К/7071/12), від 11 липня 2013 року (справа №К/9991/89229/11), від 16 серпня 2012 року (К/9991/17382/12) скасовано рішення судів попередніх інстанцій та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Так, в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України, на які заявник посилається як на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, колегії суддів вважали правомірним стягнення з підприємств адміністративно-господарських санкцій, оскільки відповідачами не було у повному обсязі виконано обов'язок щодо інформування державної служби зайнятості про утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів.

З огляду на викладене, різні за змістом кінцеві судові рішення у зазначених справах та у справі, про перегляд якої поставлено питання, ґрунтуються не на неоднаковому застосуванні судом касаційної інстанції статей 18, 19, 20 Закону №875-ХІІ, а на відмінних одні від інших фактичних обставинах у справах.

Таким чином, судові рішення у справах, що порівнюються, ухвалені судом касаційної інстанції за різних обставин, що унеможливлює перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2013 року з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити Тернопільському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перейми» про стягнення адміністративно-господарських санкцій для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

М.Г. Кобилянський

Я.Л. Іваненко

О.П. Стародуб

В.В. Юрченко