Рішення № 37371578, 19.02.2014, Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим

19.02.2014 103/3860/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2014 року місто Бахчисарай, АРК

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Нікіщенко М.І.,

при секретарі - Княгницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Бахчисарайська державна нотаріальна контора про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах, проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права на спадкування та усунення від права на спадкування, -

ВСТАНОВИВ :

01.08.2013 року ОСОБА_1 звернулась до Бахчисарайського районного суду АРК із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Бахчисарайська державна нотаріальна контора про визнання факту перебування у фактичних шлюбних відносинах та проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_4; визнання за позивачем права на спадкування першої черги за законом за померлим ОСОБА_4; усунення від права на спадкування за померлим ОСОБА_4 його сина ОСОБА_3 Позов мотивований тим, що позивач з 1981 по 1988 року перебувала з померлим ОСОБА_4, в законному шлюбі, але 14.11.1988 року шлюб був розірваний. ОСОБА_4 проживав разом з позивачем з 1988 року, перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, проживали разом однією сім'єю. Від шлюбу з ОСОБА_4, є сумісна дитина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне господарство велось на протязі усього життя. Від шлюбу залишився будинок зі спорудами та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, що була передана покійному у безстрокове користування для будівництва житлового будинку. За час сумісного проживання були поліпшені житлові умови. Коли шлюб був розірвано позивач, відповідачі та ОСОБА_4 проживали разом. Позивачем оплачувались усі комунальні послуги. Син ОСОБА_3 з'явився тільки після похорон (при житті батьку не допомагав), заявив про своє право на спадщину. В липні 2013 року позивач звернулась до Бахчисарайської державної нотаріальної контри з проханням прийняти заяву та перелік документів від спадкоємця за законом для відкриття спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 У прийняття заяви було відмовлено та роз'яснена ст. 1264 ЦК України.

У ході судового засідання позивач, представник позивача ОСОБА_5, наполягали на задоволенні позову, позивач додатково пояснила, що у період з 1988 по 1997 роки позивач та померлий ОСОБА_4 проживали з 1988 по 1997 року разом, одночасно спадкодавець також проживав за іншою адресою, у безпорадному стані спадкодавець до часу смерті не перебував, , 1997 по 2010 року позивач зі спадкодавцем не спілкувалися, з 2010 року по 2012 рік ОСОБА_4 заходив двічі на рік до позивачки, при цьому позивач також зазначила, що спадкодавець самостійне себе обслуговував, отримував пенсію, син ОСОБА_6 не повинен був утримувати померлого батько, оскільки батько ОСОБА_4 самостійно себе обслуговував, крім пенсії отримував також інші доходи випадком заробітком.

Відповідач ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_7, який діє на підставі договору про надання юридичної допомоги від 22.02.2013 року заперечували проти

задоволення позову, посилаючись на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не проживали разом. Батько проживав за адресою: АДРЕСА_1, оскільки батько ні кому не довіряв крім свого сина, тому всі право встановлюючи документи знадяться у нього, померлий батько неодноразово звертався до суду із позовами про виселення позивача зі спірного домоволодіння. Додатково представник відповідача просив застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог про визнання права власності.

Третя особа - Бахчисарайська державна нотаріальна контора у судове засідання не з'явилась, повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.

Допитана у якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що є подругою позивача, знає останню з 80-х років. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 будували будинок разом, але з 1998 року проживали окремо - померлий отримав гроші та переїхав жити на АДРЕСА_2. Проживали чи ні вони як дружина та чоловік свідок не знає. ОСОБА_4 спілкувався з сином ОСОБА_2.

Допитана у якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що є сусідкою позивача, як свідок пояснила, що зі слів позивача знає, що померлий хотів відняти частку або весь спірний будинок. ОСОБА_4 свідок бачила з 2011 року по день смерті у позивача за спірною адресою разів три або чотири.

Допитана у якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що є рідною сестрою ОСОБА_4 повідомила, що ОСОБА_1 та її син ОСОБА_11 винні у смерті її брата - ОСОБА_4, які третирували його, останній пішов від них жити окремо, дружина та син ОСОБА_11 його били, крали у нього речі, спускали на нього собаку, чим чинили перешкоди у вселенні його у спірний будинок.

Допитана у якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що є рідною сестрою померлого, під час зареєстрованого шлюбу ОСОБА_4 проживав разом з позивачем, потім йому були створені таки умови в силу яких він пішов з дому та проживав у лісі на «балці».

Заслухавши сторони, їх представників, свідків, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бахчисарайського районного управління юстиції в АРК 13.02.2013 року (а.с. 6).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.10.2008 року, видане Бахчисарайським виконкомом міської ради на підставі рішення № 324-б від 23.09.2008 року житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на праві приватної власності в цілому. Зазначене підтверджується також технічним паспортом на присадибний житловий будинок АДРЕСА_1; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20458536 від 03.10.2008 року.

Рішенням Народного суду м. Бахчисарай від 24.08.1976 року призведений поділ майна: визнано право власності за ОСОБА_4 на будинок розміром 8,5х8 кв.м. розташованим по АДРЕСА_1 та ? частку земельної ділянки; визнано за ОСОБА_13 право власності на житлове приміщення площею 6х12 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1 та ? частку земельної ділянки, зазначене рішення набрало законної сили 04.09.1976 року.

Судом також встановлено, що позивачем сплачувались комунальні послуги за електроенергію з червня 2008 року по серпень 2013 року, з послуг за водопостачання та водовідведення - по вересень 2013 року, за вивіз твердих побутових відходів - по грудень 2013 року за утримання будинку АДРЕСА_1 (а.с. 37-43)

Відповідно до домової книги на будинок АДРЕСА_1, АРК ОСОБА_1 була прописана за зазначеною адресою з 12.01.1990 року по 27.03.1993 рік (а.с. 44-47).

З матеріалів спадкової справи № 122/2013 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_4 слідує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звертались до Бахчисарайської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за законом (а.с. 64-75)

Зі змісту нотаріально посвідченого свідоцтва № 361 від 04.07.2011 року слідує, що 28.05.2011 року заява ОСОБА_4 із пропозицію в строк до 13.06.2011 року звільнити належний заявнику по праву особистої приватної власності житловий будинок у АДРЕСА_1 від належних ОСОБА_1 предметів домашніх обстановки й вжитку, повернення заявникові усіх комплектів ключей, виселення з будинку та зняття з реєстраційного обліку за цією адресою передана ОСОБА_1, яка мешкає в АДРЕСА_1. В цій же заяві містилось попередження ОСОБА_4 про те, що в разі невиконання ОСОБА_1 цих вимог, по закінченні вказаного строку заявник має намір звернутись до Бахчисарайського районного суду АРК для захисту своїх прав і законних інтересів, з покладанням на ОСОБА_1 усіх понесених витрат.

Ухвалою Бахчисарайського районного суду АРК від 19.05.2011 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_14 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради про визнання права власності на частку будинку, стягнення частки вартості спільно набутого майна залишено без розгляду.

З матеріалів цивільної справи № 103/1035/2012, дослідженої судом, вбачається що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірваний 14.11.1988 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 16).

Від сумісного життя є дитина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 (а.с. 17).

На підставі договору від 19.08.1971 року ОСОБА_4 на праві безстрокового користування передана земельна ділянка АДРЕСА_1 загальною площею 500 кв.м. (а.с. 108).

Зі змісту акту від 14.05.2012 року, затвердженого Управсправами ЖК слідує, що з пояснень сусідів ОСОБА_4 з 1997 року в домоволодінні АДРЕСА_1 не проживав (а.с. 110).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради АРК № 700 від 03.05.2012 року до складу сім'ї ОСОБА_1 входять син - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, приписаний з 14.10.1983 року (а.с. 111)

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 серія НОМЕР_3 батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_15 (а.с. 173) .

Вирішуючи позовні вимоги про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах, проживання однією родиною без реєстрації шлюбу, суд виходить з наступного.

Зі змісту зазначених вимог та їх обґрунтування слідує, що метою встановлення зазначеного факту, що має юридичне значення, є виникнення права на спадкування за законом на спадкове майно померлого ОСОБА_4 - спірний житловий будинок.

Відповідно до приписів ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Ухвалою Апеляційного суду АРК від 17.06.2010 року у цивільній справі № 22-ц-3358/2010 встановлено, що у листопаді 2008 року до суду звернувся позивач ОСОБА_4 до відповідача ОСОБА_1 з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності та зобов'язанні відповідача не чинити перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом зняття її з реєстрації їв даному будинку, а також виселити відповідача з будинку без надання йому іншого житлового приміщення.

Позов мотивовано тим, що він у 1997 р. збудував будинок, який 29.07.2008 р. прийнятий в експлуатацію рішенням Бахчисарайського виконавчого комітету № 259-В і на підставі рішення виконкому № 324-Б від 23.09.2008 року йому видано свідоцтво про право власності на будинок, яке 03.10.2008 р. зареєстровано в Сімферопольському міжміському бюро реєстрації та технічної інвентаризації. Позивач зазначив, що він як власник не має реальної можливості здійснювати своє право володіння, користування та розпорядження своїм майном, оскільки в будинку проживає та зареєстрована його колишня дружина, яка не має відношення до будівництва будинку, оскільки він був збудований до шлюбу з нею і ніяких коштів в будівництво вона не вкладала. Реєстрація відповідача не дає позивачу належним чином реалізувати своє право відносно будинку.

Також, зазначеною ухвалою Апеляційного суду АРК встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_14 пред'явили зустрічний позов до ОСОБА_4, в якому позивач ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/2 ідеальну частку будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, ОСОБА_14 просив визнати за ним право власності на 1/2 ідеальну частку будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, припинивши право власності ОСОБА_4, ОСОБА_1, також просила стягнути 50 % вартості автомобіля «Луаз» з ОСОБА_4, як грошову компенсації її частки у спільному сумісному майні подружжя.

Позов мотивовано тим, що з 1981 р. по 14.11.1988 р. ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_4, від даного шлюбу народилась дитина - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 р. На час шлюбу з ОСОБА_4 за місцем його проживання в будинку АДРЕСА_1 було збудовано дві кімнати і частково кухня. Будинок був недобудований і вона переїхала в нього зі своїми синами від першого шлюбу - ОСОБА_16 та ОСОБА_14 Під час сумісного життя з ОСОБА_4 було добудовано ще дві кімнати і повністю кухня, проведено парове опалення будинку, додатково збудовані гараж, два сараї, теплиця, забетонований двір. Дозвіл на будівництво теплиці, гаража та інших споруд було отримано під час шлюбу у 1982-1983 р. Після розірвання шлюбу в 1988 р. ОСОБА_4 за усною домовленістю оставив ОСОБА_17 та сумісній дитині одну житлову кімнату площею 12 кв. м., розділив другу житлову кімнату площею 25 кв. м., а іншу частину будинку залишив за собою. Офіційного розділу будинку не було, оскільки він був недобудований. В 1997 р. син ОСОБА_1 від першого шлюбу ОСОБА_14 за проханням ОСОБА_4 викупив у нього частину будинку за 3000 доларів США, де той мешкав, про що ОСОБА_4 видав розписку, але нотаріально ця угода не була посвідчена, оскільки будинок не був зданий в експлуатацію. ОСОБА_18 за отримані гроші купив собі будинок на АДРЕСА_2, знявся з реєстраційного обліку. За таких обставин позивачі за зустрічним позовом, посилаючись на ст. 334, 328, 220 ЦК України, ст. 60,61,68,70 СК України, просили задовольнити їх позовні вимоги.

Ухвалами Бахчисарайського районного суду АРК від 22.02.2013 у цивільній справі № 103/1035/2012 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про скасування свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_1, видане на підставі рішення № 324-Б від 23.09.2008 року виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради АРК на ім'я ОСОБА_4, визнання незаконним рішення № 324-Б від 23.09.2008 року виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради АРК, визнання домоволодіння АДРЕСА_1 спільно набутим ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у шлюбі, визнання за ОСОБА_1 право власності на 12 частку домоволодіння з надвірними спорудами АДРЕСА_1 за заявою позивача залишений без розгляду; провадження у цивільній справі № 103/103 5/12 за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_14 про виселення з домоволодіння без надання іншого приміщення та вселення у будинок закрито у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 Зазначені ухвали суду не оскаржувались та набрали законної сили.

Отже, з пояснень наданих позивачем ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_4 у цивільній справі № 22-ц-3358/2010 слідує, що вони після розірвання шлюбу проживали окремо, між ними існував конфлікт з приводу користування, оспорювання права власності ОСОБА_4 на будинок АДРЕСА_1, АРК, що також підтверджується матеріалами цивільної справи № 103/1035/2012.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу після розірвання між ними шлюбу, зокрема не менш п'яти років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 суду не надано, не підтверджується зазначена обставина й показаннями свідків.

Отже, у розумінні приписів ст. 1264 ЦК України ОСОБА_1 не має право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 у четверту чергу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно з частиною 2 ст. 1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Приймаючи до уваги відсутність у ОСОБА_1 права на спадкування майна померлого ОСОБА_4 за законом, визнання позивачем та відповідачами обставину перебування ОСОБА_4 до моменту смерті в активному стані, отримання померлим пенсії, інших доходів, його самостійного обслуговування себе (що не потребує доказування у розумінні приписів ст. 61 ЦПК УКраїни), суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні вимог позивача про зміну черговості одержання права на спадкування.

Вирішуючи вимоги позивача про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування майна померлого ОСОБА_4, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як встановлено судом раніш, спадкодавець ОСОБА_4 не перебував у безпорадному стані, отримував пенсію, самостійно себе обслуговував. Суд приймає до уваги визнання позивачем у ході судового розгляду тієї обставини, що відповідач ОСОБА_3 не повинен був утримувати померлого батько в силу того, що ОСОБА_4 не перебував у безпорадному стані, мав доходи.

Як роз'яснено в інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що матеріальний стан відповідача ОСОБА_3 передбачав можливість надавати допомогу померлому спадкодавцю, спадкодавець був у безпорадному стані, спадкодавець потребував допомоги саме ОСОБА_3

Отже, у задоволені позову ОСОБА_1 слід відмовити.

За змістом приписів ст. 88 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Повний текст рішення суду складений відповідно до приписів ч. 3 ст. 209 ЦПК України 24.02.2014 року

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 1216, 1217, 1222, 1223, 1224,1258,1264 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57, 59-61, 208, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя