Ухвала суду № 37371190, 25.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 року м. Київ К/800/16472/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 р.

у справі № 2а-10613/12/2070

за позовом Приватного підприємства «Водснаб»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Водснаб» (далі -позивач, ПП «Водснаб») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0007952305 від 12.09.2012 р.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ПП «Водснаб» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт № 3555/2201/32947423 від 07.09.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 5.1. пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 328 230 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2012 р № 0007952305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток на суму 410 287,50 грн. ( 328 230,00 грн. - основний платіж; 82 057,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р. ПП «Водснаб» здійснювало оптову торгівлю питної води бутильованої ємністю по 19 літрів за договорами комісії, укладеними з фізичними особами-підприємцями.

При цьому, як вбачається з акта перевірки, підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є те, що контрагенти, з якими позивач мав угоди за перевіряємий період, у момент укладення та здійснення операцій перебували у трудових відносинах з ПП «Водснаб».

Відповідно норм п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положеннями ч. 3 ст. 1012 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Згідно норм ст. 1013 ЦК України закріплено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Судами також встановлено, що первинні бухгалтерські документи по договорам комісії між ПП «Водснаб» з контрагентами не містять недоліків форми або змісту.

Крім того, з посадових інструкцій директора підприємства, начальника відділу кадрів, менеджера, менеджера по організації продажу води, наказів про прийом на роботу працівників та штатних розкладів підприємства позивача вбачається, що дії, які передбачені посадовими інструкціями працівників підприємства які одночасно надавали послуги по договорам комісії не співпадають з їх діями, які вони вчиняли виконуючи умови договорів комісії.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов