Ухвала суду № 37371072, 10.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2014 року м. Київ К/800/54906/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Патон О.О.,відповідача: за участю прокурора:не з'явився, не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 р.

у справі №2а/0470/2470/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського»

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби,

за участю Прокурора Дніпропетровської області,

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 р., позові вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011 р. №0000302301/0.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

У період з 01.02.2011 р. по 14.02.2011 р. працівниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р., про що складено акт від 15.02.2011 р. № 904/27-т/23-407/05393043, яким встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011 р. № 0000302301/0, яким позивачу зменшену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 17 012 094,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для зменшення контролюючим органом суми бюджетного відшкодування позивачу стало непідтвердження заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, оскільки у перевіряємому ланцюгу постачальників товару позивачу, не виявлено факту надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість.

За висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, у ланцюгах постачання позивача при придбанні брухту чорних металів від ТОВ «Щіт-Івест» та далі по ланцюгам постачання встановлено, що останніми податкова звітність за жовтень 2010 року до контролюючого органу не подавалася, а за листопад 2010 року має статус «недійсна». Постачальники позивача ТОВ «Щіт - Івест» та ЗАТ «Керамет» мають багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження та постачальники, діяльність яких припинена. Зазначене, на думку податкового органу, має ознаки «ризикового кредиту» позивача, та не дає можливості встановити виробника (імпортера) товарів (брухту чорних металів) по всьому ланцюгу постачання, та відповідно, сплату податку на додану вартість до Державного бюджету України, для отримання суми бюджетного відшкодування позивачу по декларації за листопад 2010 р.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявність у ланцюгу постачальників платника податку, що заявив бюджетне відшкодування, підприємства щодо якого існують сумніви у дотриманні ним податкового законодавства, не є підставою для позбавлення такого платника бюджетного відшкодування.

При цьому судовими інстанціями було встановлено, що усі безпосередні контрагенти позивача зареєстровані належним чином, є платниками податку на додану вартість, відтак за наявності податкових накладних, на підставі яких відповідні суми податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів були включені позивачем до податкового кредиту, порушень останнім норм матеріального права немає.

Суд касаційної інстанції погоджується із доводами судів попередніх інстанцій відносно того, що наведені висновки контролюючого органу є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

За висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, відповідно до поданого позивачем додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року, яким передбачено розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів, не підтверджені взаємовідносини позивача з контрагентами, а саме: ТОВ «Щіт-Інвест» та частково з ЗАТ «Керамет» на суму 17 012 094,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у ТОВ «Щіт-Інвсет» та ЗАТ «Керамет» у жовтні, листопаді 2010 року придбавався брухт чорних металів, сума сплаченого податку на додану вартість у складі вартості якого, на підставі отриманих податкових накладних, була віднесена позивачем до складу податкового кредиту.

Тобто, позивач як покупець, виконав свої зобов'язання шляхом сплати податку у складі вартості придбаного у контрагентів товару.

Нормами п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у контрагентів товару, на яку платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування такого податку, відповідачем не спростовано. Крім того, проведеною податковим органом перевіркою не встановлено порушень підприємством вимог податкового законодавства при визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за листопад 2010 р.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Крім того, судова колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу заявленої ним суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 р. у справі №2а/0470/2470/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.