Ухвала суду № 37371045, 06.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/800/43653/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Винокуров К.С. , Пасічник С.С. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луганського міського центру зайнятості на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013р. у справі за позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення вартості наданих соціальних послуг,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року Луганський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогами про стягнення вартості наданих соціальних послуг.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013р. апеляційну скаргу Луганського міського центру зайнятості залишено без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на час набуття відповідачем статусу безробітного - 24.06.2009р. відповідач не була особою, яка належить до зайнятого населення, оскільки рішенням суду від 14.05.2008р. їй було припинено статус суб'єкта підприємницької діяльності, а тому відсутні правові підстави для стягнення вказаних коштів з відповідача на корить позивача.

У касаційній скарзі представник Луганського міського центру зайнятості, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволенні позову в повному обсязі.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку як безробітна в Луганському міському центрі зайнятості з 01.07.2009р. по 28.06.2010р та з 11.07.2012р. по 23.04.2013р.

01.07.2009р. відповідач звернулась до Луганського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років.

29.06.2010р. відповідача було знято з обліку.

14.06.2010р. між Луганським МЦЗ та ТОВ «Лугекобуд» було укладено договір №01-03-116/10 про підвищення кваліфікації за напрямком «Організаційні основи трудових відносин на підприємствах» в період з 22.06.2010р. по 24.06.2010р. щодо позивача.

У період перебування на обліку в Центрі зайнятості з 01.07.2009р. по 28.06.2010р. на підставі заяви від 22.06.2010р. позивач була направлена на навчання з курсу «Організаційні основи трудових відносин на підприємствах» до ТОВ «Лугекобуд», у зв'язку з чим їй була нарахована та виплачена матеріальна допомога в період професійного навчання за період з 22.06.2010р. по 24.06.2010р. у сумі 55,00 грн.

Позивач була працевлаштована за договором про надання дотації ПП «Лугекобуд», де працювала на посаді секретаря з 29.06.2010р. по 26.06.2012р. з встановленим окладом 1500,00 грн.

11.07.2012р. відповідач звернулась до Луганського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років.

23.04.2013р. позивача було знято з обліку.

У період перебування на обліку в центрі зайнятості для ОСОБА_2 надано допомоги по безробіттю та дотації на створення додаткового робочого місця: за період з 11.07.2009 року по 28.06.2010р. у сумі 5852,05 грн. (а.с. 23); за період з 11.07.2012 року по 06.04.2013 року у сумі 33121,34 грн.

Листом УПФУ Жовтневому районі м. Луганська №1601/03-20 від 21.02.2013 року Луганський МЦЗ повідомлено про отримання від державного реєстратора повідомлення про рішення засновників (учасників) фізичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення фізичної особи та повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності позивача.

10.04.2013р. Луганським міським центром зайнятості складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що на дату реєстрації безробітної позивач мала свідоцтво про державну реєстрацію як фізична особа-підприємець, не надала своєчасно інформацію, яка впливає на умови перебування на обліку як безробітного, згідно п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», незаконно одержала статус безробітного, виплати на випадок безробіття за період з 11.07.2009р. по 28.06.2010р., з 11.07.2012р. по 10.04.2013р. та соціальні послуги, а саме, була працевлаштована за договором про надання дотації ПП «Лугекобуд» з 29.06.2010р.

Наказом Луганського міського центру зайнятості №37-б від 26.04.2013р. позивачу запропоновано повернути у добровільному порядку суму виплаченого матеріального забезпечення. Відповідач на рахунок Луганського міського центру зайнятості вказані кошти не повернула.

Підпунктом «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно p ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачка була зареєстрована виконавчим комітетом Жовтневої районної у місті ради м. Луганська як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 16.09.2002р. за НОМЕР_1 та 14.05.2008р. постановою Луганського окружного адміністративного суду було припинено підприємницьку діяльність відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.06.2013р. здійснено реєстраційну дію державним реєстратором 04.04.2013р. - внесено судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов'язано з її банкрутством.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням встановлено ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч. 1 ст. 47 вказаного Закону для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем; документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 7 ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення нею підприємницької діяльності та в той же день передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення такого запису.

Відповідно до ч. 9 ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.

Згідно з ч. 15 ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" за відсутності підстав для залишення документів, які передбачені частиною тринадцятою цієї статті, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням передбачає певну послідовність дій як фізичної особи-підприємця, що має намір припинити реєстрацію підприємницьку діяльності, так і державного реєстратора, а саме: подання фізичною особою-підприємцем документів, визначених частиною першою статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"; внесення державним реєстратором запису про рішення щодо припинення особою підприємницької діяльності; надання фізичною особою-підприємцем документів, передбачених частиною дев'ятою статті 47 Закону, у тому числі надання довідок про відсутність заборгованості; внесення державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 15 ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час набуття відповідачем статусу безробітного у центрі зайнятості, відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем не було.

Судами не досліджено наявність доказів того, що позивачкою як фізичною особою-підприємцем, що має намір припинити реєстрацію підприємницької діяльності, подавалися документи, визначені ч. 1 ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Також суд звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки строкам звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за період 11.07.2009р. по 28.06.2010р., про що зазначала у запереченнях на адміністративний позов ОСОБА_2

За таких обставин колегія суддів вважає рішення судів першої та апеляційної інстанції необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки зазначені недоліки при розгляді справи унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного її вирішення.

Відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду слід з'ясувати в повному обсязі всі обставини, що мають значення для розгляду справи, надати правову оцінку всім позовним вимогам позивача та встановити, чи були підстави для стягнення виплаченого відповідачу матеріального забезпечення на випадок безробіття та отриманих соціальних послуг, звернувши увагу, що відповідно до п. 6, 14 Порядку № 307 від 20.11.200р. передбачено стягнення з безробітного лише суми виплаченої допомоги по безробіттю, яка визначена у ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Луганського міського центру зайнятості задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013р. у справі скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Винокуров К.С.

Пасічник С.С.