Рішення № 37370157, 25.11.2013, Смолянинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд м. Донецька)

Провадження № 2/259/794/2013

Справа № 259/1613/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 року Куйбишевський районний суд м. Донецька

в складі: головуючого - судді ПИСАНЕЦЬ Н.В.

при секретарі: Ігнатьєвій Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зміну черговості одержання права на спадкування, визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 04 березня 2013 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із позовом про зміну черговості одержання права на спадкування, визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно, в обґрунтування позову зазначив наступне.

На підставі рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 06.09.2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання права власності на частину домоволодіння, виділ в натурі частини домоволодіння, яким його вимоги були задоволені частково - був встановлений юридичний факт проживання позивача однією сім»єю із ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з березня 1997 року по день її смерті. Також позивач зазначає, що він проживав однією сім»єю із ОСОБА_4 у вказаний вище період часу спочатку за адресою: АДРЕСА_2, з 1998 року протягом року за адресою: АДРЕСА_3, а з 31.03.2000 року - в будинку АДРЕСА_4. Вказане домоволодіння, на думку позивача, належить йому та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, оскільки вони купували його разом із померлою 31.03.2000 року в період сумісного проживання одною родиною за сумісні гроші, в тому числі й за гроші, отримані ним від продажу належної йому частини кв.АДРЕСА_2. Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, позивач визнаний спадкоємцем четвертої черги, оскільки відповідачі є спадкоємцями першої черги та вчасно звернулись до нотаріуса (при цьому, ОСОБА_3 є донькою спадкодавці, а ОСОБА_2 - дружиною сина спадкодавці, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року ).Враховуючи наведене, позивач просить суд, на підставі того факту, що він тривалий час опікався та надавав допомогу хворій ОСОБА_4, змінити черговість одержання права на спадкування, визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна.

Належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з»явився.

Присутній у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 уточнив позовні вимоги та просив суд змінити черговість одержання права на спадкування, а також про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на 4/5 частини спадкового майна та виділ його внатурі.

Відповідач ОСОБА_2 присутня у судовому засіданні, позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_3, в судове засідання не з»явилась, для її належного сповіщення про час та дату розгляду справи, судом направлялось судове доручення про її допит компетентним судом Росії в якості відповідача за адресою: Росія, АДРЕСА_1. Однак, доручення не було виконане, оскільки, ОСОБА_3 в м.Сургуті не зареєстрована. В заяві ОСОБА_3 до П»ятої Донецької державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до майна ОСОБА_4, вона зазначала саме цю адресу. Оскільки місце проживання та реєстрації ОСОБА_3 суду не відомо, то за погодженням сторін, суд розглянув справу у її відсутність.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2 та дослідивши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.60 ЦПК України кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ст. 213 ч.3 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 06.09.2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання права власності на частину домоволодіння, виділ в натурі частини домоволодіння, яким його вимоги були задоволені частково - був встановлений юридичний факт проживання позивача однією сім»єю із ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з березня 1997 року по день її смерті (9-11).

Згідно даних свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_4, вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.12). Згідно даних спадкової справи, що відкрилась після смерті ОСОБА_4, із заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до майна ОСОБА_4 - 20.10.2008р. звернулась ОСОБА_3 та 28.10.2008р. звернувся ОСОБА_6 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а відповідач ОСОБА_2 - є його дружиною, яка 27.10.2009р. звернулась із заявою про прийняття спадщини після його смерті ). Зазначені особи є спадкоємцями першої черги, а позивач - спадкоємцем четвертої черги, що встановлено рішенням Куйбишевського районного суду м.Донецька від 06.09.2010р. (а.с. 9-11).

Відповідно до вимог ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово; кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги. Усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Як у основному, так й у уточненому позові, ОСОБА_1 посилався на те, що спірне домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 - належить йому та спадкодавцю ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності. Суд критично ставиться до такого твердження позивача, оскільки воно не підтверджене ніякими доказами.

Так, встановленим юридичним фактом за рішенням Куйбишевського районного суду м.Донецька від 06.09.2010р., є період проживання позивача однією сім»єю із ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з березня 1997 року по день її смерті. Згідно копії договору купівлі-продажу від 31.03.2000р., ОСОБА_4 купила у ОСОБА_7 за 17187,00 грн. домоволодіння АДРЕСА_5 (а.с.9-11). Тобто, на період укладення вказаного правочину та період спільного проживання позивача та спадкодавця, діяв Кодекс про шлюб та сім»ю України, яким не передбачено виникнення права спільної сумісної власності у чоловіка та жінки, які проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі, на майно, яке було ними придбане за час сумісного проживання, та така можливість виникла тільки з набранням чинності Сімейним кодексом України - з 2003 року.

Доводи позивача про вкладення власних коштів у придбання спірного будинку є голослівними, а наданий доказ - договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 20.09.1999 року, що належала позивачеві та його сину, та подальше вкладення отриманих 10514,00 грн. у покупку спірного будинку - такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не можуть свідчити про дійсне цільове їх використання (а.с.14). Також, суд зазначає, що позивачем фактично оспорюється договір купівлі-продажу від 31.03.2000р., у частині покупця, однак, до цього часу, він не пред»являв вимог про визнання договору купівлі-продажу цього домоволодіння недійсним.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Вимоги позивача щодо зміни черговості у спадкуванні на підставі тривалого опікування позивачем спадкодавця, яка знаходилась у безпорадному, на його думку, стані, суд вважає недоведеними, оскільки, довідки, надані позивачем про розмір отриманої ним заробітної плати та пенсії, а також довідка про розмір пенсії ОСОБА_4 - можуть свідчити лише про наявні кошти для існування вказаних людей, за вказаний у довідках період, та не є прямими доказами опікування ОСОБА_1 спадкодавця, яка мала самостійний дохід - власну пенсію. Інших доказів з цього приводу позивачем не надано, як й не надано їх на підтвердження факту знаходження ОСОБА_4 у безпорадному стані, оскільки лише її діагноз та причина смерті - ракова інтоксикація - не можуть однозначно свідчити про це.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні як основних вимог ОСОБА_1, так й у похідних.

На підставі ст. ст. 1258, 1259 ЦК України, керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено у апеляційному порядку шляхом подачі апеляції до апеляційного суду Донецької області, через Куйбишевський районний суд м. Донецька, протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Н.В.ПИСАНЕЦЬ