Ухвала суду № 37369932, 18.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 р.Справа № 816/6191/13-а

Головуючий 1 інстанції: Чеснокова А.О.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппродукт» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2013р. по справі № 816/6191/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппродукт»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Сільгосппродукт», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області за формою «Ш» № 00038111505/11 від 10.07.13 р. про встановлення порушення граничного терміну сплати суми грошового зобов'язання з плати за землю (орендна плата) за затримку на 246 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 171636,75 грн. та про зобов'язання сплатити штраф в розмірі 20% у сумі 34327,35 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.13 р. по справі № 816/6191/13-а у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.13 р. по справі № 816/6191/13-а та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Сільгосппродукт» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 13958710 (а.с. 31-32, 34, 35), та перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області, що підтверджується матеріалами справи.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт № 4802 від 25.06.13 р. документальної невиїзної перевірки підприємства позивача з питань своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в якому зафіксовані порушення вимог п. 57.3 ст. 57, п. 287.3 ст. 287 ПК України (а.с. 12-13). Зазначені порушення відповідач пов'язує з несвоєчасною сплатою ТОВ «Сільгосппродукт» самостійно визначених податкових зобов'язань з орендної плати.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, але рішенням ГУ Міндоходів в Полтавській області № 931/10/1631-10-03-06 від 19.09.13 р. скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 000381/1505/11 від 10.07.13 р. залишене без змін.

Наведені обставини стали підставою для звернення ТОВ «Сільгосппродукт» до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки позивачем самостійно не погашені донараховані податкові зобов'язання, у нього виник податковий борг, що підтверджується витягом зі зворотного боку облікової картки ТОВ «Сільгосппродукт» за платежем орендна плата з юридичних осіб. Крім того, судом першої інстанції зроблений висновок про те, що відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції у розмірі 20% від сплаченої суми узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати.

З письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, видно та це було правильно встановлено в ході розгляду справи в суді першої інстанції, що позивачем самостійно задекларовані податкові зобов'язання згідно уточнюючої декларації від 16.08.12 р. та нараховані до зменшення податкові зобов'язання, а саме: 16.08.12 р. - 31484,05 грн.; 30.08.12 р. - 31484,05 грн.; 30.09.12 р. - 31484,05 грн.; 30.10.12 р. - 31484,05 грн.; 30.11.12 р. - 31484,05 грн.; 30.12.12 р. - 31484,05 грн. (а.с. 112-114). Згідно уточнюючої декларації від 30.05.12 р. в КОР платника проведено зменшення податкові зобов'язання, а саме: 30.07.12 р.; 30.08.12 р.; 30.09.12 р.; 30.10.12 р.; 30.11.12 р.; 30.12.12 р. у сумі - 595,54 грн. кожного місяця (а.с. 100-102).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції послався не те, що у зв'язку з набранням законної сили постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.11 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.11 р. у справі № 2а-1670/1530/11, у підприємства виник податковий борг у сумі 355819,26 грн., узгоджений в порядку оскарження.

Разом з тим, за період з липня по грудень 2012 р. позивачем сплачені поточні податкові зобов'язання по 696,59 грн. щомісячно на загальну суму 4179,54 грн., що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 116-121). При цьому суд першої інстанції зазначив, що договори оренди землі, на які посилається позивач у позовній заяві, були діючими протягом 2008-2010 років та по ним було донараховано податкове зобов'язання з орендної плати за землю, правомірність нарахування якого доведено постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.11 р., яка набрала законної сили. У зв'язку з цим судом першої інстанції зроблений висновок, що оскільки позивачем самостійно не погашені донараховані податкові зобов'язання, у ТОВ «Сільгосппродукт» виник податковий борг, що підтверджується витягом зі зворотного боку облікової картки за платежем орендна плата з юридичних осіб (а.с. 176-182), зазначивши при цьому, що в силу покладеного на відповідача п. 87.9 ст. 87 ПК України обов'язку, Кременчуцькою ОДПІ правомірно зараховувались кошти, сплачені позивачем за задекларованими поточними зобов'язаннями з орендної плати за землю у рахунок погашення податкового боргу за узгодженими податковими повідомленнями-рішеннями, правомірність яких встановлена у справі № 2а-1670/1530/11.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кременчуцької міської ради від 28.09.05 р. позивачу передано в оренду до 01.10.10 р. земельні ділянки для експлуатації та обслуговування човнової станції по вул. 50-річчя СРСР, 16 м. Кременчук, а 26.10.05 р. між Кременчуцькою міською радою (орендодавець) і ТОВ «Сільгосппродукт» (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для експлуатації та обслуговування човнової станції по вул. 50-річчя СРСР, 16 м. Кременчук, загальною площею 3,0785 га. Рішенням Кременчуцької міської ради від 27.02.07 р. позивачу передано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 29077 кв.м., а 22.05.07 р. між Кременчуцькою міською радою (орендодавець) і ТОВ «Сільгосппродукт» (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва приватної поліклініки сімейної медицини в мікрорайоні № 101 буд.11- Б. Крім того, рішенням Кременчуцької міської ради від 27.10.09 р. позивачу передано в оренду терміном на два роки земельну ділянку площею 1835 кв.м., а 11.10.10 р. між Кременчуцькою міською радою (орендодавець) і ТОВ «Сільгосппродукт» (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для експлуатації та обслуговування будівель та споруд складського та адміністративного призначення з під'їзними залізничними коліями по вул. Ярмарковій, 9, м. Кременчук.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення є акт № 4802 від 25.06.13 р. документальної невиїзної перевірки своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ТОВ «Сільгосппродукт», в якому контролюючим органом зафіксовані порушення п. 57.3 ст. 57, п. 287.3 ст. 287 ПК України (а.с. 12-13). Зазначені порушення відповідач пов'язує з несвоєчасною сплатою ТОВ «Сільгосппродукт» самостійно визначених податкових зобов'язань з орендної плати. Крім того, позивач скористався правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, але рішенням ГУ Міндоходів в Полтавській області № 931/10/1631-10-03-06 від 19.09.13 р. скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення за формою «Ш» № 000381/1505/11 від 10.07.13 р. залишене без змін.

Разом з тим, у зв'язку з набранням законної сили постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.11 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.11 р. у справі № 2а-1670/1530/11 за позовом ТОВ «Сільгосппродукт» до Кременчуцької ОДПІ про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000161550/0/1954 від 18.06.10 р., № 0000161550/1/2800 від 03.09.10 р., № 0000161550/2/3846 від 18.11.10 р., № 0001251550/2/3847 від 18.11.10 р., № 000161550/3/141 від 02.02.11 р., № 0001251550/3/l42 від 02.02.11 р. на суму 399503,61 грн., винесених на підставі акту документальної невиїзної перевірки податкових декларацій за 2008-2010 роки № 2860/15-522/13958710 від 09.06.10 р., (до бази «Податковий аудит» ухвала рознесена 18.04.12 р., відповідно в КОР платника сума була відображена 28.04.12 р.) у підприємства виник податковий борг у сумі 355819,26 грн., узгоджений в порядку оскарження.

Відповідно ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення. Згідно ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Колегія суддів зазначає, що позивач, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в силу ч. 1 ст. 67 Конституції України зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Водночас з цим, позивач зобов'язаний дотримуватись також і приписів ч.1 ст.68 Конституції України, де вказано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно ст. 269, ст. 270, ст. 271 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Відповідно п 14.1.34 ПК України власниками земельних ділянок є юридичні та фізичні особи, які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно. Фізичні особи набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю); прийняття спадщини (ст. 81 ЗК України).

Землекористувачами є юридичні та фізичні особи, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п.п 14.1.73 п. 14.1 ПК України). У фізичних осіб земельні ділянки державної та комунальної власності можуть знаходитись у користуванні лише на праві оренди (ст. 93 ЗК України). Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно п. 285.1 та п. 285.2 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців). Згідно п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Приписами п. 287.3 ст. 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Положеннями п. 11 ст. 56 Кодексу встановлено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків. Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення п. 87.9 ст. 87 ПК України носить імперативний, зобов'язальний характер та підлягає безспірному застосуванню відповідачем.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції до 01.01.11 р.), який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, було визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів були відсутні зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Разом з тим, з 01.01.11 р. набув чинності ПК України, згідно п. 1 ч. 2 розд. ХІХ якого було визначено, що Закон України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визнано таким, що втратив чинність з 01.01.11 р.

Згідно п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (абз.1 п. 87.9); спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (абз.2 п.87.9).

З урахуванням абз. 2 п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 р. № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, оскільки в даному випадку контролюючим органом було вчинено дії по зарахуванню коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, то колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин мають застосовуватися норми законодавства, які ці дії (повноваження) врегульовують. Тобто у випадку зарахування податковим органом платежів зі зміною їх призначення, які були вчинені до набуття чинності ПК України, застосуванню підлягали би положення Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким податковій інспекції не було надано повноважень змінювати призначення платежів. Проте, в даному випадку зарахування податковим органом платежів зі зміною їх призначення було вчинено вже після набуття чинності ПК України, а тому застосуванню підлягають саме положення п. 87.9. ст. 87 ПК України, відповідно до яких контролюючому органу надано право на зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно п. 111.2 ст. 111, п. 113.3 ст. 113, п. 116.1 ст. 116 ПК України за порушення законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, встановлюється фінансова відповідальність, яка застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Відповідно ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Положень, які б звільняли платника податків від застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення законів з питань оподаткування в залежності від тих чи інших обставин, законодавство не містить. Затримка сплати узгодженої суми грошового зобов'язання підтверджена актом перевірки та карткою особового рахунку платника.

Наведені вище обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.13 р. по справі № 816/6843/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Сільгосппродукт» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.13 р. по справі № 816/6191/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.13 р. по справі № 816/6191/13-а за позовом ТОВ «Сільгосппродукт» до Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Тацій Л.В.