Рішення № 37369221, 25.02.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 лютого 2014 р. Справа № 902/1677/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Філатея», м. Вінниця

до: приватного малого підприємства «Атлант», м. Вінниця

про стягнення 451 030,78 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В..

за участю представників сторін:

позивача: Дмитрійчук А.А. за довіреністю б/н. від 28.11.2013 року;

Бурятинський В.О. за довіреністю б/н. від 28.11.2013 року;

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Філатея» звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного малого підприємства «Атлант» надмірно сплачених коштів в розмірі 451 030, 78 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що 09 вересня 2011 року між приватним малим підприємством «Атлант» (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Філатея» (Власник) укладено Договір № 1/11 на надання послуг. Пізніше з того самого предмету між сторонами укладено Договір № 1 на надання послуг від 01 березня 2012 року. Згідно п 1.1 вищевказаних договорів, Виконавець зобов'язується виступити вантажоодержувачем, прийняти, зберігати, підробити і відвантажити, та надати авто послуги на першу вимогу передане Власником зерно, останньому чи його довіреній особі, а Власник зобов'язується оплатити надані послуги згідно даного договору.

На виконання зобов'язань за вказаними договорами, позивачем на користь відповідача було перераховано кошти у розмірі 2906300,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. В свою чергу, відповідачем було надано послуг на загальну суму 2455269,22 грн., що підтверджується Актами прийому-здачі робіт.

Зважаючи на те, що п. 2.2. Договорів визначено, що зерно передається на зберігання Виконавцю на період до 31 грудня 2011 року та 31 грудня 2012 року відповідно, строк дії договорів закінчився, а тому правова підстава, на якій були набуті кошти, відпала.

Ухвалою суду від 13.12.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1677/13 з призначенням до розгляду в судовому засіданні та зобов'язано сторін надати докази необхідні вирішення спору.

15.01.2014 року до суду надійшла заява за підписом представника позивача Дмитрійчук А.А № 4 від 13.01.2014 року про збільшення позовних вимог, в якій позивач збільшує розмір позовних вимог на 56 303,31 грн. та просить стягнути з відповідача 507 334,09 грн. надмірно сплачених коштів.

Дослідивши вказану заяву та довіреність, додану до неї, суд встановив, що заява подана представником позивача в межах наданих йому повноважень, а відтак заява приймається судом як подана у відповідності до положень ст. 22 ГПК України.

Розгляд справи неодноразово відкладався з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Востаннє, ухвалою суду від 04.02.2014 року розгляд справи відкладено на 25.02.2014 року та зобов'язано відповідача надати суду докази.

В судове засідання 25.02.2014 року з'явились представники позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзиву та визначених судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив.

Ухвали суду направлені відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві (м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 21), у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (м. Вінниця, 2-й провулок Хмельницького шосе, 21) та адресу вказану у договорах (м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 82). Кореспонденція суду направлена на адресу вказану в позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були повернуті на адресу суду з відмітками відділення поштового зв'язку наступного змісту: «за зазначено адресою не проживає» та «за закінченням терміну зберігання». Водночас, кореспонденція направлена на адресу зазначену у договорах отримана відповідачем 11.01.2014 року, що стверджується поштовим повідомленням за вх. № 862.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09 вересня 2011 року між приватним малим підприємством «Атлант» (відповідач, за договором Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Філатея» (позивач, за договором Власник) укладено Договір №1/11 на надання послуг.

01 березня 2012 року на тих же умовах, і з того самого предмету, між сторонами укладено Договір №1.

Згідно п 1.1 вищевказаних Договорів, Виконавець зобов'язується виступити вантажоодержувачем, прийняти, зберігати, підробити і відвантажити, та надати авто послуги на першу вимогу передане Власником зерно, останньому чи його довіреній особі, а Власник зобов'язується оплатити надані послуги згідно даного договору.

Відповідно до п. 4.1. Договорів Виконавець зобов'язаний прийняти зерно, доставлене Власником, згідно п. 3.1. даного Договору визначити його фізичну вагу та якість з моменту доставки.

Пунктом 5.7. Договорів передбачено, що оплата послуг, зазначених у п.п. 5.3., 5.4. провадиться Власником попередньо шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця чи передачі у власність Виконавцю (по попередньому узгодженню з останнім) зерна за договірною ціною, але не вище біржової.

Оплата за цими Договорами здійснюється не раніше одного разу у місяць.

При не внесенні передоплати Власником до моменту відвантаження залишків зерна чи його переоформленні, Виконавець має право припинити відвантаження і відпуск зерна і не робити переоформлення до проведення Власником повного розрахунку за надані послуги. Плата за зберігання стягується в даному випадку за фактичну кількість днів зберігання.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (дата зазначена у верхньому правому куті першої сторінки договорів) і діє до його виконання (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору № 1/11 від 09.09.2011 року зерно передається на зберігання Виконавцю на період до 31 грудня 2011 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 1 від 01.03.2012 року зерно передається на зберігання Виконавцю на період до 31 грудня 2012 року.

Крім того, до моменту укладення Договору № 1/11 від 09.09.2011 року у письмовій формі між сторонами в усній формі було погоджено умови майбутнього договору на надання послуг та досягнуто згоди щодо того, що позивачем буде сплачено передоплату за майбутні послуги.

На виконання взятих на себе за Договорами зобов'язань позивачем згідно платіжних доручень (а.с. 49-114) в період з липня 2011 року по грудень 2012 року перераховано на рахунок відповідача 2 906 300,00 грн..

Відповідачем було надано послуг на загальну суму 2 395 765,92 грн., що підтверджується Актами прийому-здачі робіт (а.с.24-39). При цьому, судом не враховано сума виставлена у вказаних Актах за орендну плату. Згідно пояснень представника позивача, на сплату орендної плати виставлялись Акти і проводились платежі окремо. Акт звірки розрахунків № 1 від 30.09.2013 року (а.с. 21), наданий позивачем на підтвердження визнання відповідачем заборгованості за Договорами, судом не беруться до уваги, оскільки зі змісту останнього неможливо встановити з яких господарських операцій виникла визначена в акті заборгованість.

За таких обставин, з матеріалів справи вбачається, що загальна сума заборгованості за Договорами становить 510 534,08 грн.. Водночас, предметом розгляду в даній справі є сума в розмірі 507 334,09 грн., оскільки саме така сума заявлена позивачем.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 139 Господарського кодексу України визначено, що майном є сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства (п.5 ст. 139 Господарського кодексу України).

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення 507 334,09 грн. надмірно сплачених коштів, правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, тощо).

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Суд також зважає, що ухвалою від 04.02.2014 року вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу.

Відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Одночасно, в п. 10 постанови № 16 від 26.12.2011 р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, внаслідок чого господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Питання про скасування заходів до забезпечення позову може бути розглянуто господарським судом без виклику сторін та інших учасників судового процесу.

Зважаючи на наведене, суд, на стадії прийняття рішення, не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою від 04.02.2014 року.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного малого підприємства «Атлант» (21036, м. Вінниця, 2-й провулок Хмельницького шосе, 21, код ЄДРПОУ 23104400) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Філатея» (21022, м. Вінниця, вул. Тарногродського, 44, код ЄДРПОУ 37424362) 507 334 (п'ятсот сім тисяч триста тридцять чотири) грн. 09 коп. - надмірно сплачених коштів; 10 146 (десять тисяч сто сорок шість) грн. 68 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 27.02.2014р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (21036, м. Вінниця, 2-й провулок Хмельницького шосе, 21)