Рішення № 37369209, 25.02.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2014 р. Справа № 914/226/14

Господарський суд Львівської області в складі судді Козак І.Б.

при секретарі Ільницькій М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ, в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком», м. Львів,

до відповідача: Сокальської районної ради Львівської області, Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль,

про: стягнення 2 810 грн. 75 коп. суми основної заборгованості, 23 грн. 34 коп. пені, 15 грн. 29 коп. інфляційних втрат, 78 грн. 75 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Добуш-Вербіцька Н.Ю. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Сокальської районної ради Львівської області про стягнення 2 810 грн. 75 коп. суми основної заборгованості, 23 грн. 34 коп. пені, 15 грн. 29 коп. інфляційних втрат, 78 грн. 75 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 27.01.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 04.02.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Розгляд справи 04.02.2014 року відкладено на 25.02.2014 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду у справі.

05.02.2014 року від відповідача надійшло клопотання (вх. №4906/14), у якому просить суд відкласти розгляд справи 04.02.2014 року на іншу дату у зв'язку із засіданням сесії Сокальської районної ради.

Представник позивача в судове засідання 25.02.2014 року з'явився, подав клопотання (вх. №7616/14), у якому, на підставі здійснення часткової сплати заборгованості, яка є предметом спору, просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 422 грн. 29 коп. суми основної заборгованості за договором, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 388 грн. 46 коп. суми основної заборгованості, 23 грн. 34 коп. пені, 78 грн. 75 коп. трьох відсотків річних, 15 грн. 29 коп. інфляційних втрат та 1 827 грн. 00 коп. судового збору у справі підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено:

Позивач: Львівська Філія Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», є структурним підрозділом ПАТ «Укртелеком» без створення юридичної особи, ідентифікаційний код 01186030, знаходиться за адресою: 79010, Львівська область, м. Львів, вул. Дорошенка, буд. 43, що підтверджується Довідкою Головного управління регіональної статистики з ЄДРЮО та ФОП серії АА №636296 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АВ №380030 (докази в матеріалах справи).

При цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє структурний підрозділ, а відтак, стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 21560766, знаходиться за адресою: 01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 18, що підтверджується Довідкою Головного управління регіональної статистики у м. Києві з ЄДРЮО та ФОП серії АА №396676 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АВ №380030 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Сокальська районна рада Львівської області є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 25545203, знаходиться за адресою: 80000, Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул. Шептицького, буд. 26 (докази в матеріалах справи).

01.01.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (надалі - позивач, Укртелеком) в начальника цеху телекомунікаційних послуг №19 м. Сокаль Кіщака Івана Олексійовича та Сокальською районною радою Львівської області (надалі - відповідач, абонент) укладено Договір про надання телекомунікаційних послуг №570489 (надалі - договір), за умовами якого Укртелеком відповідно до умов договору зобов'язувався надавати абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно переліку та в обсягах, замовлених абонентом, а абонент своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов договору.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками, зазначений договір є договором надання послуги, відповідно до вимог статті 901 ЦК України.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Розділом 2 договору встановлено відомості про абонента та інформацію про його кінцеве обладнання, розділом 3 - права та обов'язки сторін.

Так, відповідно до пункту 2.1. договору перелік замовлених абонентом послуг зазначено у додатку №1 до договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору Укртелеком, серед іншого, зобов'язувався надавати замовлені абонентом послуги цілодобово 365 (366) днів на рік відповідно до вимог Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року №720 (надалі - Правила), та інших нормативно-правових актів України, а також надавати послуги за встановленими показниками якості відповідно до стандартів та інших нормативних документів, умов договору та інформації про надання послуг.

Згідно пункту 3.4. договору абонент, серед іншого, зобов'язаний дотримуватись умов договору та вимог чинних нормативних актів у сфері телекомунікацій, а також своєчасно та у повному обсязі оплачувати отримані послуги.

Розділом 4 договору сторони погодили порядок розрахунків за надані телекомунікаційні послуги, розділом 5 - відповідальність сторін.

Так, відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору надання послуг за договором є платним. Форма розрахунку за договором - безготівкова.

Пунктом 4.8. договору встановлено, що державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів підлягають тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги та тарифи на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, що займають монопольне становище. Сторони погоджуються, що у разі зміни регульованих державою тарифів, нові тарифи застосовуються при розрахунках з дня введення їх в дію.

Згідно пункту 4.9. договору на послуги, не зазначені у пункті 4.8. договору Укртелеком самостійно встановлює тарифи. Тарифи застосовуються через сім днів з дати їх оприлюднення, якщо більш пізній термін не визначено Укртелекомом у нормативному документі, яким затверджено тарифи.

Пунктами 4.10 та 4.11. договору сторони погодили, що вартість послуг, зазначених у пункті 4.9. договору визначається відповідно до діючих тарифів Укртелекому. У додатку №3 до договору зазначено вартість послуг, що розрахована на підставі діючих на момент підписання договору тарифів. Тарифи та вартість послуг за договором Укртелеком має право змінювати в односторонньому порядку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно пункту 4.15. договору оплата рахунку за отримані послуги при кредитному порядку оплати проводиться абонентом не пізніше двадцятого числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, при застосуванні авансової оплати - до двадцятого числа поточного місяця.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та договором.

Відповідно до пункту 5.2. договору абонент у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати.

Пунктами 7.1. та 7.2. договору сторони дійшли згоди, що договір вступає в силу з дня його підписання Укртелекомом та абонентом і діє протягом одного року. Якщо за тридцять днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомила письмово про його припинення, договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, в період з липня 2012 року по грудень 2013 року надавав відповідачу телекомунікаційні послуги, що підтверджується долученими до матеріалів справи Рахунками-актами за телекомунікаційні послуги від 31.07.2012 року №570489.7.2012, від 31.08.2012 року №570489.8.2012, від 30.09.2012 року №570489.9.2012, від 31.10.2012 року №570489.10.2012, від 30.11.2012 року №570489.11.2012, від 31.12.2012 року №570489.12.2012, від 31.01.2013 року №570489.1.2013, від 28.02.2013 року №570489.2.2013, від 31.03.2013 року №570489.3.2013, від 30.04.2013 року №570489.4.2013, від 31.05.2013 року №570489.5.2013, від 30.06.2013 року №570489.6.2013, від 31.07.2013 року №570489.7.2013, від 31.08.2013 року №570489.8.2013, від 30.09.2013 року №570489.9.2013, від 31.10.2013 року №570489.10.2013, від 30.11.2013 року №570489.11.2013, від 31.12.2013 року №570489.12.2013 (належним чином завірена копія рахунків-актів долучена до матеріалів справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати наданих послуг за вказаний період належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 2 810 грн. 75 коп.

25.02.2014 року представником позивача подано клопотання (вх. №7616/14), у якому, на підставі здійснення часткової сплати заборгованості, яка є предметом спору у справі, просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 422 грн. 29 коп. суми основної заборгованості за договором та стягнути з відповідача на користь позивача 2 388 грн. 46 коп. суми основної заборгованості, 23 грн. 34 коп. пені, 78 грн. 75 коп. трьох відсотків річних, 15 грн. 29 коп. інфляційних втрат та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

В підтвердження здійснення часткової оплати суми заборгованості за договором позивачем до матеріалів справи долучено належним чином завірену копію Платіжного доручення від 30.01.2014 року №8 на суму 422 грн. 29 коп.

З вказаного платіжного доручення вбачається, що призначенням платежу є оплата за послуги електрозв'язку за грудень 2013 року згідно рахунку №470489.12.2013.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Відповідно до пункту 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача з приводу вказаного клопотання, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами докази, дійшов до висновку про те, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 422 грн. 29 коп. суми основної заборгованості за договором слід припинити на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між сторонами з господарського Договору про надання телекомунікаційних послуг від 01.01.2010 року №570489, що відповідає вимогам статті 174 ГК України.

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами частин першої та другої статті 36 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону. У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 23 грн. 34 коп. пені, нарахованої у відповідності до пункту 5.2. договору за період з листопада 2013 року по грудень 2013 року (розрахунок суми пені в матеріалах справи).

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 78 грн. 75 коп. трьох відсотків річних та 15 грн. 29 коп. інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до приписів статті 625 ЦК України (розрахунок суми трьох відсотків річних в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, суд оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково, а провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 422 грн. 29 коп. суми основної заборгованості за договором - припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати наданих послуг, а часткове погашення заборгованості відбулось після порушення провадження у справі.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33 - 34, 43, 44, 49, 75, 77, 80, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Провадження в частині стягнення з боржника: Сокальської районної ради Львівської області (80000, Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул. Шептицького, буд. 26; код ЄДРПОУ 25545203) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Львівської Філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (79010, Львівська область, м. Львів, вул. Дорошенка, буд. 43; ідентифікаційний код 01186030) 422 грн. 29 коп. суми основної заборгованості за договором припинити.

3. Стягнути з боржника: Сокальської районної ради Львівської області (80000, Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул. Шептицького, буд. 26; код ЄДРПОУ 25545203) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Львівської Філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (79010, Львівська область, м. Львів, вул. Дорошенка, буд. 43; ідентифікаційний код 01186030) 2 388 грн. 46 коп. суми основної заборгованості, 23 грн. 34 коп. пені, 78 грн. 75 коп. трьох відсотків річних, 15 грн. 29 коп. інфляційних втрат та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

25.02.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 27.02.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.