Ухвала суду № 37367634, 26.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кирилюк Н.А.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року справа №262/7951/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Геращенка І.В.

суддів: Васильєвої І.А., Губської Л.В.

секретар судового засідання Томах О.О.

за участю сторін:

від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за довір. від 08.06.2011 року

від відповідача - Анищенко І.В. - за довір. від 17.12.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька на постанову Пролетарського районного суду Донецької області від 24 січня 2014 року у справі № 262/7951/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Пролетарського районного суду Донецької області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Пролетарського районного суду Донецької області від 24 січня 2014 року у справі № 262/7951/13-а (суддя Кирилюк Н.А.) позовні вимоги задоволені.

Рішення № 1603 від 21 жовтня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька скасовано.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсію на підставі ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням довідки про нарахований ОСОБА_6 заробіток за період перебування на ЧАЕС № 863 від 30 серпня 2004 року, виданої ВП «Шахтоуправління Південнодонбаське № 3 ДП «Донецквугілля», за виключенням сплачених сум.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку і просив апеляційний суд скасувати це рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Наголошує на тому, що в заяві про призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 прохала призначити їй пенсію за матеріалами пенсійної справи померлого годувальника. В пенсійній справі годувальника ОСОБА_6 наявні дві довідки про заробітну плату, отриману за роботу в зоні відчуження:

- довідка від 13.10.1995 року б/н, видана ш. «Моспінська», за період роботи померлого годувальника в зоні відчуження з 08.08.1986 року по 28.08.1986 року. Достовірність вказаної довідки підтверджена актом зустрічної перевірки від 13.10.1995 року;

- довідка від 30.08.2004 року № 863, видана «Шахтоуправлінням «Південнодонбаське №3 за період роботи померлого годувальника в зоні відчуження з 07.08.1986 року по 28.08.1986 року. Зазначена довідка перевірена спеціалістом управління ПФУ в Пролетарському районі м. Донецька 21.10.2013 року (акт № 189, аркуш пенсійної справи № 42).

В ході зустрічної перевірки встановлено:

- зазначена довідка видана без наявності первинних документів про роботу в зоні відчуження, згідно розрахунковим відомостям нарахування заробітної плати суми вказані в даній довідці не співпадають;

- в довідці про заробітну плату від 30.08.2004 року № 863 не вказана

інформація про підстави її видачі, відсутні додатки.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечували позивач та представник позивача.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, колегія суддів встановила.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька з 27 вересня 2012 року та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

04 листопада 1989 року Пролетарським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Донецька було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, про що в книзі реєстрації актів про одруження було зроблено запис за № 771.

Відповідно до листа Центрального архіву Міністерства оборони України від 30 квітня 1995 року № 51/1677 ОСОБА_6 приймав участь в ліквідації аварії на ЧАЕС при військовій частині 37528, маршрутні листи даної частини до архіву не надходили.

Згідно довідки Донецького виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Донецьквугілля» Шахта «Моспінська» від 13 жовтня 1995 року ОСОБА_6 за період з 08 серпня 1986 року по 28 серпня 1986 року Шахтою «Моспінська» було виплачено заробітну плату в сумі 1523,19 руб.

Відповідно до довідки № 863 Державного підприємства «Донецьквугілля» Відокремленого підрозділу «Південнодонбаське № 3» від 30 серпня 2004 року заробітна плата ОСОБА_6 складала 3445,96 руб., також, містяться дані про те, що по відомості № 1580 від 1986 року нарахована сума 1523,19 руб., донарахована № 1580 від 2004 року у сумі 1922,77 руб.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що 14 грудня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Пролетарського районного управління юстиції м. Донецька було зроблено відповідний актовий запис № 1516 в Книзі реєстрації смертей.

Згідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північого регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України Військово-лікарської комісії північого регіону, захворювання молодшого сержанта у відставці ОСОБА_6 - «Цукровий діабет, I тип з ураженням нирок. Хронічна ниркова недостатність», призвели до смерті тапов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

06 лютого 2008 року ОСОБА_2 звернулась до Пролетарського районного суду м. Донецька із заявою про встановлення факту втрати джерела засобів до існування.

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 14 травня 2008 року заяву ОСОБА_2 було задоволено в повному обсязі.

Встановлено, що ОСОБА_2 знаходилась на утриманні свого чоловіка ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

27 вересня 2012 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ОСОБА_2 звернулася до Пролетарського районного суду м. Донецька із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про визнання відмови у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника неправомірною та зобов'язання призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 22 липня 2013 року у справі № 262/4447/13-а позов було задоволено в повному обсязі.

Визнано рішення Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька № 1603 від 04 жовтня 2013 року щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника неправомірним.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька призначити ОСОБА_2 пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 27 вересня 2012 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька залишена без задоволення, постанова Пролетарського районного суду м. Донецька у справі № 262/4447/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії залишена буз змін.

Рішенням відповідача від 21 жовтня 2013 року № 1603 позивачу призначено пенсію по втраті годувальника, при цьому зазначено, що в заяві про призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 зазначила «про призначення за матеріалами пенсійної справи померлого годувальника». В пенсійній справі годувальника ОСОБА_6 наявні дві довідки про заробітну плату, отриману за роботу в зоні відчуження:

- довідка від 13.10.1995 б/н, видана ш. "Моспінська", достовірність якої підтверджена зустрічною перевіркою спеціалістом Пролетарського відділу соціального захисту населення від 13.10.1995 року.

- від 30.08.2004 року № 863, видана "Шахтоуправлінням "Південнодонбаське № З". В ході зустрічної перевірки зазначеної довідки спеціалістом управління ПФУ в Пролетарському районі м. Донецька встановлено, що зазначена довідка видана без наявності первинних документів про роботу годувальника в зоні відчуження.

Враховуючи наведене, ОСОБА_2 призначено пенсію по втраті годувальника, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з суми заробітної плати, зазначеної в довідці від 13.10.1995 року б/н, виданій ш. «Моспінська».

Відповідно до акту зустрічної перевірки достовірності наданих документів про стаж (заробітну плату) для призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 21 жовтня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька було перевірено ДП «ДВЕК ВП «Шахта «Моспінська», довідку № 863 від 30 серпня 2004 року визнано недійсною.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення.

Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-6 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнені Прикінцеві положення пункту 4 певним змістом, якими серед іншого установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Зазначені норми набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19 червня 2011 року, оскільки опублікуванні в газеті «Голос України» за 18 червня 2011 року №110 (5110). На виконання пункту 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-6 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка відповідно до пункту 5 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року № 503/97 набрала чинності з 23 липня 2011 року.

У зв'язку з прийняттям зазначеного нормативно-правового акту терміни застосування положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 23 липня 2011 року здійснюються у порядку та розмірах встановлених наведеним законом, а з 23 липня 2011 року у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнані такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.

Відповідно до Рішенням Конституційного суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України:

1. В аспекті конституційного подання положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України у системному зв'язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22, статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

2. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

3. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Таки чином, колегія суддів вважає, що пенсійний орган, як суб'єкт владних повноважень, повинен діяти на підставі закону та у спосіб, визначений законом і тому наділений повноваженнями самостійно визначитися щодо порядку та розміру сплати пенсії у відповідності до Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-6 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», Рішення Конституційного суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012, Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік».

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» норми i положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Із аналізу наведених норм випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

На виконання вищевказаних вимог закону постановою КМУ № 745 від 06.07.2011 року та постановою КМУ № 1210 від 23.11.2011 року були визначені розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно п. 1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків

За приписами п. 2 Порядку передбачено, що заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.

Відповідно до п. 3 Порядку у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:

1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;

2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 р. до 1 серпня 1987 р., за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв'язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;

3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;

4) менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати;

5) менше місяця та захворіла на променеву хворобу, пенсія обчислюється згідно із статтею 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і таких, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення.

Підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.

Згідно постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 07.05.1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення робітників підприємств п організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» передбачено оплату праці робітників, як безпосередньо були зайняті на роботах по усуненню наслідків аварії на ЧАЕС, проводити по підвищеним 100% тарифним ставкам (посадовим окладам).

За приписами п. 5 Інструкції про службові відрядження в межах СРСР, затвердженої Мінфіном СРСР, Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 15.02.1980 року № 30, за працівником зберігали середній заробіток на період перебування на зборах за всі робочі дні, а роботу у вихідні оплачували у подвійному розмірі. Крім того, роботу в зоні відчуження враховують коефіцієнт кратності залежно від зони небезпеки.

Постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05.06.1986 року № 665-195 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій, установ, зайнятих на роботах, зв'язаних ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобіганню забруднення навколишнього середовища» були визначені зони небезпеки та перелік населених пунктів і виробничих об'єктів в межах 30-кілометрової зони ЧАЕС, розділеної на III, ІІ, І зону небезпеки, де оплати праці здійснювалась відповідно з зонами небезпеки підвищених розмірах в залежності від рівня радіації.

На решті території зони відчуження, що не була віднесена до зон небезпеки (зона особливого контролю) оплата праці проводилась з дня аварії в однократному розмірі тарифної ставки, виходячи підвищення її до 100 відсотків, відповідно до постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 року № 524-156.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7) було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі.

Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60% тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункт 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7).

Постанова Кабінету Міністрів СРСР та ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища» від 05 жовтня 1986 року № 665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.

Згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів 10 років;

- які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів 8 років;

- які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році 5 років.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок).

Згідно пп. «г» п. 7 Порядку документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Відповідно до п. 15 Порядку поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Пунктом 36 Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, надає:

- роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій;

- у разі необхідності - бланки документів;

- допомогу особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Згідно п. 38 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;

в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження;

г) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 6), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до п. 46 Порядку при прийманні документів щодо виплати пенсії орган, що призначає пенсії, здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів, знімає ксерокопії з відповідних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, в матеріалах пенсійної справи позивача перебувають необхідні для проведення перерахунку пенсії документи, а саме довідка № 863 Державного підприємства «Донецьквугілля» Відокремленого підрозділу «Південнодонбаське № 3» від 30 серпня 2004 року, яка була прийнята пенсійним органом, та згідно до відомостей зазначених у вказаному документі, померлому годувальнику позивача була призначена та фактично сплачувалася пенсія.

Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки відсутність первинних документів за період роботи в зоні відчуження не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання пенсії за втратою годувальника, відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 та ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, ст.160, ст. 167, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька на постанову Пролетарського районного суду Донецької області від 24 січня 2014 року у справі № 262/7951/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Пролетарського районного суду Донецької області від 24 січня 2014 року у справі № 262/7951/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 26.02.2014 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 03.03.2014 року.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді І.А.Васильєва

Л.В. Губська