Ухвала суду № 37364483, 04.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

04 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2533/13-а

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Лук'янчук О.В.

в зв'язку з неприбуттям учасників процесу в судове засідання справа розглянута згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (в теперішній час Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (в теперішній час Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) (далі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року №00016661702, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (далі ПДФО) на суму 1 050 000 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував, що висновки відповідача при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є безпідставними та не ґрунтується на нормах законодавства України. Так, на його думку, висновки ДПІ про допущені ним порушення вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ґрунтуються виключно на припущеннях, а факт відмови надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби не підтверджений належним чином. Крім того, вказував на безпідставність застосування ставки оподаткування 15 відсотків.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби замінено на Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року позов задоволений повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 23 травня 2013 року №00016661702.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету ПДФО за 2009-2010 роки, за результатами якої відповідачем складено акт №1348/17-200/НОМЕР_1 від 08 травня 2013 року.

Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 пп.8.2.1 п. 8.1 ст. 8, пп.4.2.8 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: заниження ПДФО за 2009-2010 роки в сумі 1 050 000 грн. на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення за №0001661702 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО на суму 1 050 000 грн.

Актом перевірки встановлено що ОСОБА_2 є засновником товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана картонна компанія", який здійснив внесок до статутного капіталу товариства грошовими коштами в сумі 7 000 000 грн.

ДПІ також встановлено, що ОСОБА_2 не надано жодних документів, які б свідчили про оподаткування доходу, який було внесено до статутного фонду товариства, що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.

Доводи ДПІ на підтвердження правомірності рішення ґрунтуються на тому, що згідно з ч.3 ст. 86 ГК України, майновий стан засновників господарського товариства - громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.

Як вказано у пп. "а" п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів.

Згідно з пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8 цього Закону України, платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, відповідно до пп.4.2.8 п.4.2 ст. 4 Закону, зокрема включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

На підставі цього та у зв'язку з неподанням ОСОБА_2 декларації, ДПІ визнала внесені ОСОБА_2 до статутного капіталу товариства грошові кошти (7 000 000 грн.) об'єктом оподаткування і, відповідно до п.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", застосувала ставку податку 15 відсотків.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що застосування контролюючим органом (для визначення суми грошового зобов'язання платника податків) лише пп.4.2.8 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є неправомірним, оскільки вид доходу не був встановлений. Крім того, фактично ДПІ, всупереч вимогам вищевказаного Закону і ПК України, визнала доходом суми, які ОСОБА_2 витратив, а не отримав.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 4, 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва вказується, що в порушення пп.8.2.1 п.8.1 ст. 8, пп.4.2.8 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", фізична особа - платник податків за 2009 - 2010 роки не утримав ПДФО.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва вважає, що ОСОБА_2 допущено порушення вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб":

- пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8, відповідно до яких якщо згідно з нормами цього Закону платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, то зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

- пп.4.2.8. п.4.2. ст. 4, відповідно до якого до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом;

Як вбачається з матеріалів справи в тексті акта зазначені документи (інформація), на підставі яких відповідач провів перевірку: лист ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 28 грудня 2012 року №5368/7/17-332 і відомості з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.

Однак, в цих документах відсутня інформація про отримання ОСОБА_2 доходу.

Застосування контролюючим органом (для визначення суми грошового зобов'язання платника податків) лише пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є неправомірним, оскільки вид доходу (з перелічених у підпунктах 4.2.1-4.2.7 і 4.2.9-4.2.17) проведеною перевіркою не був встановлений.

Висновки апелянта про отримання доходу позивачем від неподаткових агентів у перевірений період не підтверджені належними та допустимими доказами, і ґрунтуються тільки на інформації з Центральній бази даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.

Крім того, складений відповідачем акт не відповідає вимогам, що містяться у Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженому Наказом ДПС України від 24 грудня 2010 року №1003.

Так, пп. 3.2.2 р. ІІ вказаного Порядку вимагає у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення чіткого викладення змісту порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; зазначення періоду (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, та доказів, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначення інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Акт перевірки ФОП ОСОБА_2 вказаним вимогам не відповідає, оскільки у ньому не міститься жодного посилання на фактичні обставини виявлених порушень податкового законодавства з посиланням на первинні документи позивача.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано не визнано акт невиїзної документальної перевірки як доказ порушення позивачем правил оподаткування.

Крім того, застосування ставки оподаткування 15 відсотків є безпідставною, оскільки розмір цієї ставки залежить від джерела походження коштів, однак це джерело актом перевірки не встановлено.

За таких підстав, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: