Ухвала суду № 37364460, 26.02.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"26" лютого 2014 р. Справа № 817/3284/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю представника позивача Захарчука П.М.

за участю представника відповідача Ситай М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" листопада 2013 р. у справі за позовом Госпрозрахункового заготівельно-виробничого підприємства "Меркурій" до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Госпрозрахункове заготівельно-виробниче підприємство "Меркурій" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача форми "Р" від 13.05.2013 року № 0000142200 та № 0000651700.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 13.05.2013 року № 0000142200 та № 0000651700.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення відповідача прийнятті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийнятих рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

В період з 08.04.2013 року по 16.04.2013 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами вказаної перевірки, складено акт № 236/22-30718931 від 23.04.2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.185.1 ст. 185, п.187.1, 187.7 ст. 187 Податкового кодексу України внаслідок чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 42818,00 грн.

- пп. 8.1.1 , 8.1.2 п.8.1 ст.8, абз. "а" п.19.2 ст.19 пп.20.3.1, 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України від 22.05.2003 року "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями, пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.54.2 ст.54, п.168.1 ст.168 та п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами і доповненнями станом на 31.12.2012р. утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб склав 68 459,90 грн.

- пп. «б» п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України, «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року № 46/18784, по яких встановлено подання податкових розрахунків по формі 1-ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями, а саме: у звіті за формою 1 ДФ за 4 квартал 2012 року не вказано кількість працюючих в організації.

На підставі результатів вказаної перевірки, 13.05.2013 року прийнятті податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0000142200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 42818,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 422,00 грн., та № 0000651700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 68459,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 15062,38 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень, за наслідками якого Головним управлінням Міндоходів у Рівненській області прийнято рішення від 06.08.2013 року № 137/10с/10-210/175, відповідно до якого податкове повідомлення - рішення від 13.05.2013 року №0000142200 в частині визначення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 4,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями скасовано. В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 13.05.2013 року №0000142200 по ПДВ в сумі 42818,00 грн. за основним платежем і в сумі 418,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення - рішення від 13.05.2013 року №0000651700 - залишено без змін.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 04.09.2013 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення Кузнецовської ОДПІ (Володимирецького відділення) Рівненської області ДПС від 13.05.2013 р. № 0000142200, № 0000651700 (з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Рівненській області від 06.08.2013 року), а повторну скаргу позивача - без задоволення.

Надаючи правову оцінку вказаним рішенням відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем отримано на банківський рахунок грошові кошти за товари та ковбасні вироби від КП "Володимирецьким КГХ" в сумі 128000,00 грн.

Вказане підтверджується платіжними дорученнями № 1041 від 19.01.2011 року в сумі 25000,00 грн. № 1213 від 02.03.2011 року в сумі 27000,00 грн., № 1236 від 14.03.2011 року в сумі 30000,00 грн., № 1390 від 12.05.2011 року в сумі 2000,00 грн., № 1394 від 13.05.2011 року в сумі 3000,00 грн., № 1502 від 09.06.2011 року в сумі 31000,00 грн., № 1815 від 10.08.2011 року в сумі 10000,00 грн.

Від Старо-Рафалівського споживчого товариства позивачем отримано грошові кошти за хлібобулочні і ковбасні вироби в сумі 20047,00 грн. згідно платіжного доручення № 91 від 28.02.2011 року.

Від Антонівського споживчого товариства позивачем отримано грошові кошти за хлібобулочні вироби в сумі 18000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 817 від 20.05.2011 року в сумі 10000,00 грн. та платіжним дорученням № 119 від 02.06.2011 року в сумі 8000,00 грн.

Також, позивачем отримано від Ново-Рафалівського споживачого товариства грошові кошти за хлібобулочні вироби в сумі 36000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 51 від 25.02.2011 року.

Одночасно колегія суддів зазначає, що кошти в сумі 54860,00 грн. перераховані позивачу від Володимирецького споживчого товариства, згідно платіжного доручення № 60 від 18.03.2011 року - є поворотною фінансовою допомогою згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги від 18 березня 2011 року, про що було повідомлено податковий орган на запит про надання інформації від 18.03.2013 року, а тому посилання податкового органу на те, що вказані кошти є оплатою за товар є безпідставними та необґрунтованими.

На підставі викладеного та з урахуванням доказів, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що кошти в сумі 202047,00 грн. отримані позивачем від контрагентів в рахунок оплати їх дебіторської заборгованості за вже поставлений товар, а кошти в сумі 54860,00 грн. перераховані позивачу від Володимирецького споживчого товариства - є поворотною фінансовою допомогою згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги від 18 березня 2011 року.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Виходячи з викладених правових норм, податкові зобов'язання з ПДВ декларувались позивачем по факту поставки товару (виконані роботи, надані послуги), а в 2011 році контрагенти проводили оплату дебіторської заборгованості за вже поставлений товар (виконані роботи, надані послуги), а тому сплачені грошові кошти в сумі 202047,00 грн. не є авансовими платежами, відповідно ПДВ в сумі 33674,5 грн. з них не сплачується.

Щодо стосується грошових коштів отриманих позивачем як поворотна фінансова допомога, колегія суддів зазначає, що вона не підпадає під визначення операцій з постачання товарів/послуг, а тому ПДВ за такою операцією не нараховується.

Що стосується податкового повідомлення-рішення відповідача від 13.05.2013 року №0000651700, колегія суддів зазначає.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, згідно самостійно поданих податкових розрахунків форми 1-ДФ, позивачем нараховано податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік на суму 20693,63 грн., за 2011 рік на суму 16754,71 грн., за 2012 рік на суму 23907,26 грн.

Станом на 31.12.2012 року за позивачем обліковувався утриманий в 2010-2012 роках, але не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 68459,90 грн.

Згідно з п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. А загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.54.2 ст.54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пп.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в апеляційному порядку, несвоєчасна сплата податку з доходів фізичних осіб з боку позивача мала місце починаючи з 2010 року (що випливає з акту перевірки), порядок узгодження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб визначався відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з п. 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», терміном «податкова декларація», «розрахунок» розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Аналіз положень пунктів 2.1 та 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451, свідчить, що розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), подається податковими агентами до податкового органу в строки, передбачені у Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для подачі податкової декларації за календарний квартал, і цей розрахунок містить в собі дані про нарахований і утриманий податок та суму, яка фактично підлягає сплаті до бюджету.

Таким чином, розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), за своє суттю є податковою декларацією у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до абз. 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Отже, суми податку з доходів фізичних осіб були узгоджені з моменту подання розрахунку (декларації).

Отже, суми податку з доходів фізичних осіб, що визначені позивачем у поданих до податкового органу податкових розрахунках форми 1-ДФ, є узгодженими та підлягали сплаті до бюджету у строки, встановлені для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.п.14.1.153 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомленням контролюючого органу (рішенням) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Враховуючи узгодженість податкових зобов'язань позивача у зв'язку із поданням податкових розрахунків форми 1-ДФ за 2011 р., несвоєчасно та не в повному обсязі перераховані до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України мають статус податкового боргу, щодо погашення якого платнику податків підлягала до надіслання податкової вимоги.

Так як, факт заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 68459,90 грн. перевіркою не встановлений, в акті перевірки та розрахунку податкового зобов'язання не відображений, на його наявність відповідач не вказує, а тому прийняття податкового повідомлення-рішення в частині донарахування платнику податків грошового зобов'язання на суму 68459,90 грн. є безпідставним.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що непогашене сальдо по податку з доходів фізичних осіб на 01.01.2010 року в сумі 7311,26 грн. та податок з доходів фізичних осіб за січень 2010 року в сумі 1455,27 грн., за лютий 2010 року в сумі 1588,95 грн., за березень 2010 року в сумі 1051,78 грн. та за квітень 2010 року в сумі 1737,33 грн. визначені податковим органом поза межами строку визначеного статтею 102 Податкового кодексу України.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності застосування податковим органом ст. 127 Податкового кодексу України, якою передбачено накладення штрафу за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, оскільки до спірних правовідносин застосуванню підлягає ст.126 Податкового кодексу України, якою передбачено відповідальність платника податків за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання протягом встановлених строків.

Що стосується штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510 грн. за подання розрахунку по формі 1-ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями, колегія суддів зазначає.

З матеріалів справи вбачається, що в звіті за формою 1ДФ за 4 квартал 2012 року відповідач вважає неповним обсягом та недостовірними відомостями відсутність вказаної кількості працюючих в організації.

Відповідно до п. 119.2. ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Розрахунок форми 1ДФ за 4 квартал 2012 року щодо інформації про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку поданий в повному обсязі та з достовірними відомостями, що підтверджується самим актом перевірки податкового органу.

Відсутність в розрахунку форми 1ДФ за 4 квартал 2012 року вказаної кількості працюючих в організації не є порушенням п. 119.2. ст. 119 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" листопада 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) А.Ю.Бучик

(підпис) Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "26" лютого 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Госпрозрахункове заготівельно-виробниче підприємство "Меркурій" вул.Поштова,19,смт.Володимирець,Рівненська область,34300

3- відповідачу/відповідачам: Кузнецовська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області м-н Будівельників,1,м.Кузнецовськ,Рівненська область,34400