Постанова № 37364319, 11.02.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року о 14 год. 30 хв. Справа № П/808/209/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Пелеха С.І.

представників сторін:

позивача - Богомаз Г.А. (довіреність від 26.11.2013 №2440/10/08-25-10-170)

відповідача - Алієва М.М. (довіреність від 09.01.14 №13/03-Дов)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

до Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер", м. Запоріжжя

про стягнення коштів за податковим боргом

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя, позивач) до Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» (далі - ЗДП «Кремнійполімер», відповідач), в якому позивач, з наступними уточненнями, просить стягнути з відповідача суму податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб за період березень 2013 року, червень-жовтень 2013 року у розмірі 1038819,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III (у редакції чинній на час винесення податкових вимог, далі - Закон України №2181-ІІІ) та зазначено, що за відповідачем обліковується податкова заборгованість перед бюджетом у розмірі 1038819,03 грн. з земельного податку з юридичних осіб за період березень 2013 року, червень-жовтень 2013 року, яка виникла в результаті несплати відповідачем суми самостійно узгоджених податкових зобов'язань.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні від 30.01.2014 зазначив, що визнає суму боргу, проте не погоджується саме з процедурою стягнення суми позову. В письмових запереченнях відповідач заперечує проти тверджень позивача, про вжиття останнім заходів щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку. А саме зазначає, що йому не зрозуміло, з яких підстав позивач дійшов висновку щодо дотримання встановлених законодавством заходів щодо стягнення податкового боргу з земельного податку за період березень 2013 року, червень-жовтень 2013 року, якщо податковий орган у позові посилається на податкові вимоги №1/38 від 31.12.2008 та №2/9 від 09.02.2009. Також в запереченнях та під час судових засідань наголошував, що відповідно до вимог п.1.3 Податкового кодексу України, цей кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та звернув увагу, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.03.2009 по справі №12/58/09 порушено провадження про банкрутство Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер». Представник відповідача під час судового засідання зазначив, що суми боргу, заявлені позивачем у даному позові - є поточними, отже вони не включені до вимог кредиторів, проте податкові вимоги сформовані до прийняття вищевказаної ухвали Господарського суду Запорізької області, отже не стосуються стягнення боргу за період березень 2013 року, червень-жовтень 2013 року та не можуть бути підставою для стягнення суми боргу за вказаний період.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом з'ясовано наступне.

Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер» (ідентифікаційний код 00203625) 14.09.1993 зареєстроване як юридична особа за адресою: 69009, Запорізька область, м. Запоріжжя, Заводський район, вул. Теплична, буд.7 - що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АГ №279632 від 06.12.2013 (а.с.12-13).

ЗДП «Кремнійполімер» взяте на облік до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя 27.11.1993 за №97, що підтверджується копією Довідки про взяття на облік платника податків №9 від 20.01.2010 (а.с.14).

Станом на час розгляду адміністративної справи відповідач має заборгованість по земельному податку у розмірі 1038819,03 грн., яка виникла на підставі наступного.

Судом встановлено, що ЗДП «Кремнійполімер» подавало до податкового органу податкову декларацію з земельного податку №9001478808 від 22.01.2013, в якій відповідачем самостійно визначено податкові зобов'язання на 2013 рік на загальну суму 2231793,70 грн. Відповідно до вказаної декларації щомісячна частка сплати податку складає 185982,81 грн., та у грудні - 185982,79 грн.

Як встановлено з матеріалів адміністративної справи, відповідач має податковий борг за березень 2013 року, червень-жовтень 2013 року у сумі 1038819,03 грн., який виник у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, визначених у вказаній декларації.

Під час судового розгляду справи відповідач проти існування та розміру суми боргу не заперечив.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (у редакції чинній на час формування податкових вимог, далі - Закон України №2181-ІІІ) були сформовані та надіслані податкові вимоги:

- №1\38 від 31.12.2008, яка отримана уповноважено особою відповідача 09.01.2009 (а.с.13);

- №2\9 від 09.02.2009, яка отримана уповноважено особою відповідача 12.02.2009 (а.с.13).податкове зобов'язання за вказаною декларацією не сплатив, у зв'язку з чим виник

Станом на час розгляду справи, у відповідача існує податкова заборгованість перед бюджетом з земельного податку у розмірі 1038819,03 грн., яка до теперішнього часу не погашена.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.1.1 ст. 1 ПК України, він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також в інших сферах, у тому числі, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.1.3 ст.1 ПК України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" , та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом не приймаються посилання відповідача на п.1.3 ст. 1 Податкового кодексу України щодо того, що оскільки стовно ЗДП «Кремнійполімер» ухвалою Господарського суду Запорізької області 05.03.2009 винесено ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, то позивач безпідставно намагається стягнути податковий борг за період березень 2013 року, червень-жовтень 2013 року у сумі 1038819,03 грн. - з огляду на наступне.

Згідно приписів ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-XII від 14.05.1992 (далі Закон №2343-XII), одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що вказується в ухвалі суду.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №2343-XII, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

За правилами ч. 4 ст. 12 14 Закону №2343-XII протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як видно з матеріалів адміністративної справи, податковий борг виник у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, самостійно визначених відповідачем у податковій декларації з земельного податку №9001478808 від 22.01.2013. Отже вказані зобов'язання є поточними, оскільки виникли після винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство ЗДП «Кремнійполімер», що представником відповідача не заперечується.

Тому, з огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин мають застосовуватись положення Податкового кодексу України, а також деякі положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (про підстави застосування норм цього Закону буде зазначено нижче).

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За правилами п. 287.3 ст. 286 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Як встановлено судом із матеріалів адміністративної справи, відповідачем суми самостійно задекларованих зобов'язань не були сплачені у повному обсязі у встановлені законом строки і набули статусу податкового боргу.

В пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено у пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Станом на час формування податкових вимог діяв Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III, отже порядок формування та надіслання податкових вимог був визначений саме цим законом.

За правилами пп. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України №2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України №2181-III податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Підпунктом 6.2.3. п.6.2 ст. 6 Закону України №2181-III встановлено, що податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно пп.6.2.4. п.6.2. ст.6 Закону України №2181-III податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (пп.6.2.4. п.6.2. ст.6 Закону України №2181-III).

Підпунктом 6.3.2 п.6.3 ст. 6 Закону України №2181-III передбачено, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Пункт 6.4 ст. 6 Закону України №2181-III регулює підстави та порядок відкликання податкових повідомлень і податкових вимог.

Підпунктом 6.4.1 п.6.4 ст. 6 Закону України №2181-III встановлено вичерпний перелік обставин, за яких податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, а саме:

а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків;

б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;

в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом;

г) податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс;

д) податковий борг визнається безнадійним.

Відповідно до пп.6.4.2 п.6.4 ст.6 Закону України №2181-III у випадках, визначених підпунктом "а" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення або податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

Згідно пп.6.4.4 п.6.4 ст. 6 Закону України №2181-III у випадках, визначених підпунктом "в" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними у день отримання платником податків відповідного рішення суду.

У випадках, визначених підпунктом "г" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкові вимоги вважаються відкликаними у день прийняття податковим органом рішення про розстрочення або відстрочення податкового боргу чи про досягнення щодо нього податкового компромісу (пп.6.4.5 п.6.4 ст. 6 Закону України №2181-III).

Підпунктом 6.4.6 п.6.4 ст.6 Закону України №2181-III передбачено, що у випадках, визначених підпунктом "д" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкові вимоги вважаються відкликаними у день прийняття податковим органом рішення про визнання податкового боргу безнадійним.

Пункт 6.5 ст. 6 Закону України №2181-III встановлює, що у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Зменшена сума податкового зобов'язання (податкового боргу) повинна бути сплачена або може бути оскаржена у строки, визначені цим Законом.

За правилами п.6.6 ст. 6 Закону України №2181-III у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення. Донарахована сума податкового зобов'язання, визначена у такому окремому податковому повідомленні, повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за процедурою, передбаченою статтею 5 цього Закону, із застосуванням строків, установлених для сплати або оскарження нового податкового зобов'язання.

Сторонами під час судового розгляду справи не надано доказів відкликання податкових вимог, або доказів існування обставин, визначених підпунктом 6.4.1 п.6.4 ст. 6 Закону України №2181-III, отже податкові вимоги №1/38 від 31.12.2008 та №2/9 від 09.02.2009 не є відкликаними, тобто є чинними станом на час виникнення податкового боргу за період березень 2013 року, червень-жовтень 2013 року у сумі 1038819,03 грн., станом на час пред'явлення цього адміністративного позову до суду та на час розгляду адміністративної справи.

З огляду на викладене, судом не приймаються твердження відповідача щодо недотримання податковим органом процедури стягнення суми боргу, заявленої в позові по даній справі.

Податковий кодекс України містить майже аналогічні положення щодо податкових вимог, з деякими відмінностями, а саме.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно із п. 59.4. ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами п.59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Вищенаведеним нормативним актом не передбачено направлення податкових вимог в інших випадках.

У Податковому кодексі України підстави та порядок відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги врегульовані статтею 60.

За приписами п.60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

- сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (пп.60.1.1 п.60.1 ст.60 ПК України);

- контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу (пп.60.1.2 п.60.1 ст.60 ПК України);

- контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (пп.60.1.3 п.60.1 ст.60 ПК України);

- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп.60.1.4 п.60.1 ст.60 ПК України);

- рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп.60.1.5 п.60.1 ст.60 ПК України).

Відповідно до п. 60.2 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Згідно з п. 60.3 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

За правилами п.60.4 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (п.60.5 ст. 60 ПК України)

Відповідно до п. 60.6 ст. 60 ПК України якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Отже, як видно зі змісту вищезазначених норм, Податковий кодекс також встановлює вичерпний перелік підстав для відкликання податкової вимоги та надіслання нової, та нормами ПК України не передбачено надіслання нових податкових вимог кожного разу за кожним збільшенням податкового боргу.

Відповідно до пункту 3.1 Розділу 3 Інструкції про порядку ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контролю за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом ДПА України від 18.07.2005 №276 (далі - Інструкція №276), з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

У п.3.6 Інструкції №276 зазначено, що форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Згідно п. 4.1 Розділу 4 Інструкції №276 нарахуванню в особових рахунках платників підлягають, зокрема, податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства.

Податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри. Нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, що самостійно визначені та узгоджені платником, обліковується у розділі «Нараховано платежів - зменшено платежів» за відповідними кодами операцій (п. 4.2.1 Розділу 4 Інструкції №276).

ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя на підтвердження податкового боргу відповідача у розмірі 1038819,03 грн. з земельного податку з юридичних осіб надано:

- облікову картку платника податку (зворотній бік, скорочена форма) Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" з земельного податку з юридичних осіб за 2013 рік;

- Довідку про заборгованість станом на 29.01.2014;

- Розрахунок податкового боргу Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер".

Представник відповідача в судових засіданнях проти існування вказаної суми боргу не заперечив.

На момент розгляду справи в суді, вказана сума податкового зобов'язання відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена.

Відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Зважаючи на несплату у добровільному порядку відповідачем податкової заборгованості податковий орган звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача зазначеного податкового боргу.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, проти позову заперечив, доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області є доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - задовольнити.

Стягнути з Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" (код ЄДРПОУ 00203625) суму податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб за період березень 2013 року, червень - жовтень 2013 року у розмірі 1 038 819,03 грн. (один мільйон тридцять вісім тисяч вісімсот дев'ятнадцять грн. три коп.) до місцевого бюджету Заводського району, отримувач: УК у Заводському районі м. Запоріжжя\13050100, код ЄДРПОУ 38025372, банк ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, р/р 33219811700004, код платежу 13050100.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара