Ухвала суду № 37363319, 28.01.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

28 січня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-6536/12/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Алєксєєва В.О.

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з неприбуттям учасників процесу в судове засідання справа розглянута згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Аріана-М" до Державної податкової інспекції в Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (в теперішній час Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправними дії, скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Аріана-М" (далі ТОВ АК "Аріана-М") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (в теперішній час Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) (далі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) визнання протиправними дії при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 року №0019272220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість (далі ПДВ) на 13 552,84 грн., застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 6 776,42 грн. та його скасування.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, товариство посилалось на помилковість висновків відповідача про безтоварний характер його правочинів із контрагентами, оскільки вони зроблені без врахування наявності у товариства всіх первинних документів, які надають право на формування податкового кредиту.

Відповідач позов не визнав, подав заперечення, в яких вказав на те, що під час перевірки товариства, інспектор ДПІ зробив висновок про заниження позивачем податку на додану вартість (далі ПДВ), який мав сплачуватись до бюджету по господарських операціях із такими контрагентами, як ПП "Пояс Оріона" і ТОВ "Інвестиційна група "Каспій-Дон" (далі ТОВ "ІГ"Каспій-Дон"). Такі висновки ДПІ ґрунтуються на даних акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Пояс Оріона" і акті перевірки ТОВ "ІГ"Каспій-Дон", в яких зазначено про неможливість здійснення законної господарської діяльності цими підприємствами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року адміністративний позов задоволений частково.

Податкове повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 року №0019272220, в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 2 168,52 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 084,26 грн., скасовано.

В решті адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В процесі апеляційного провадження Державна податкова інспекція в Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби в зв'язку з реорганізацією, замінена на Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В жовтні-листопаді 2012 року ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ "Сенс-К" за лютий-квітень 2010 року, ТОВ "Транс Гарант Сервіс" за грудень 2010 року, ПП "Пояс Оріона" за травень 2012 року, ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" за червень 2012 року. Результати перевірки оформлені актом від 12 листопада 2012 року №788/22-200/31497631.

У висновку акту перевірки вказано на порушення товариством ст. 198 п. 198.3., 198.4., 198.6., ст. 200 п. 200.1. ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на суму 13 552,84 грн. Інші, вказані у висновку акту перевірки, порушення податкового законодавства, не потягли за собою нарахування позивачу податків і застосування штрафів.

На підставі акту перевірки ДПІ прийняла спірне податкове повідомлення-рішення.

Як слідує з акту перевірки та заперечень відповідача, підставою для нарахування позивачу ПДВ і застосування штрафу став висновок ДПІ про відсутність постачання позивачу послуг від ПП "Пояс Оріона" в травні 2012 року і ТОВ "ІГ"Каспій-Дон" в червні 2012 року, у зв'язку із чим позивач занизив свої зобов'язання з ПДВ перед бюджетом на 11 384,32 грн. і 2 168,52 грн. відповідно по вказаних періодах. Штрафні санкції склали 5 692,16 грн. і 1 084,26 грн. відповідно.

Вирішуючи справу в частині взаємовідносин з ПП "Пояс Оріона", суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові №21-421а11 від 05 березня 2012 року та враховуючи заперечення посадової особи ПП "Пояс Оріона" Маларан І.С. участі в діяльності цього підприємства, є достатнім для висновку про заниження позивачем ПДВ за рахунок господарських операцій із цим підприємством, таким чином нарахування позивачу ПДВ в сумі 11 384,32 грн. і застосування штрафу в розмірі 5 692,16 грн. є правомірним.

Вирішуючи справу в частині взаємовідносин з ТОВ "ІГ"Каспій-Дон", суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ безпідставно розповсюджує висновки акту перевірки ТОВ "ІГ"Каспій-Дон" на позивача і її заперечення в цій частині ґрунтуються тільки на припущеннях, а не доводяться належними засобами доказування. Крім того, суд першої інстанції відмовив в задоволенні вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ при прийнятті податкового повідомлення-рішення, оскільки дії суб'єкта владних повноважень можуть бути окремим предметом судового розгляду тільки у випадку, коли такі дії самі по собі, без подальшого прийняття рішення, призводять до порушення прав особи, чого в даному спорі не відбулось.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 198, 201 ПК України.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва вказується, що по взаємовідносинам з ТОВ "ІГ"Каспій-Дон", позивач не має права на формування податкового кредиту з ПДВ виключно на підставі податкових накладних, без надання доказів реального вчинення господарської операції.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України).

Статтею 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ АК "Аріана-М" уклало із ТОВ "ІГ"Каспій-Дон" договори поставки та договори перевезення.

В підтвердження реальності цих господарських операцій позивачем надані договори поставок, договори перевезень, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання передачі виконаних робіт, банківські виписки про рух коштів.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг та у повній мірі підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ "ІГ"Каспій-Дон".

Отже, з урахуванням вищевказаних норм та матеріалів справи, судова колегія приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керувався лише припущеннями щодо фіктивності укладених договорів між позивачем та його безпосереднім контрагентом, спираючись на данні акта ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 19 вересня 2012 року №17458/7/15-013-2 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Інвестиційна група "Каспій-Дон" (код ЄДРПОУ 35270735) з метою документального підтвердження господарських відносин з платниками податків за період червень 2012 року".

Як слідує з цього акту перевірки, такий висновок зроблено апелянтом виключно на підставі того, що підприємство не знаходиться за зареєстрованою адресою та фахівці ДПІ не змогли відібрати пояснення від посадових осіб ТОВ "ІГ"Каспій-Дон".

Однак, сам по собі факт відсутності підприємства за зареєстрованою адресою і неможливість проведення його перевірки з цих підстав, не може розглядатись в якості доказу беззаперечної неможливості здійснення суб'єктом господарської діяльності, без наявності інших доказів, тобто така обставина може прийматись до уваги тільки в сукупності з іншими доказами, які підтверджують відсутність постачання товару (робіт, послуг), в той час як відповідач ніяких інших доказів суду не надав.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосереднім контрагентом, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції. Відповідно, нарахування позивачу ПДВ в сумі 2 168,52 грн. і штрафу в розмірі 1 084,26 грн. є неправомірним.

За таких підстав, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ТОВ АК "Аріана-М" до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправними дії, скасування податкового повідомлення-рішення є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: