Ухвала суду № 37363260, 12.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 р. Справа № 814/106/13-а

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Зуєвої Л.Є.

- Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Миколаївского обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс" про стягнення коштів в сумі 20 767,36 грн.,

В С Т А Н О В И Л А :

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» адміністративно-господарських санкцій в сумі 20 767,36 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач не звітував щомісячно до центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць для інвалідів в 2010 р., та не створив два робочих місця для працевлаштування інвалідів. За це порушення до нього були застосовані адміністративно-господарські санкції.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує та зазначає, що підприємство звітувало про наявність вакантних робочих місць для інвалідів до Заводського районного центру зайнятості у 2010 році, давало оголошення про наявність вакансій для інвалідів через засоби масової інформації, а саме газету «Позвоните», розміщувало оголошення в місцевому електротранспорті. На думку відповідача він не несе відповідальності за незайняті інвалідами робочі місця, відповідальність наступає лише за їх нестворення .

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївелектротранс» на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів кошти в сумі 20 767,36 грн., з яких адміністративно-господарські санкції за 2010 рік у розмірі 20 357,99 грню та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за 2010 рік у розмірі 409,37 грн.

В апеляційні скарзі Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягаює задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Так, за змістом ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, чинній з 01.01.2006 року) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відтак, колегія суддів вважає, що ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 3 статті 181 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

У частині 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені . Пеня обчислюється , виходячи з 120% річних облікової ставки Націанального банку україни, що діяла на момент сплати , нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1251-XII, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог законодавства, відповідачем вжито не всіх необхідних заходів щодо створення робочих місць для інвалідів. Так, всупереч вимогам законодавства Комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс" не подавало кожного місяця до районного центру зайнятості протягом 2010 року звіти 3 ПН щодо вакантних посад на яких може використовуватись праця інвалідів та інформацію про створення робочих місць для інвалідів.

Підприємтвом було подано звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН: від 29.01.2010 р., 21.06.2010 р., від 25.06.2010 р., 07.12.2010 р.

Отже, періодичність подання відповідачем до Заводського районного центру зайнятості вищезазначеної звітності свідчить про те, що у КП ММР "Миколаївелектротранс" вакансії для працевлаштування інвалідів існували не протягом всього 2010 року, а лише протягом чотирьох місяців 2010 року.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10 - П1 за 2010 р. середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складала 707 осіб, фонд оплати праці праці штратних працівників - 14 393 100 грн. , середньорічна заробітна плата штатного працівника - 20 357 грн. 99 коп.

Отже норматив робочих місць, створених для інвалідів, на підприємства становить 28 місць. У 2010 році на підприємстві працювало 27 інвалідів.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Комунальним підприємством Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс" у 2010 році не виконані всі вимоги, передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2010 році, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» .

Судом першої інстанції вірно взято до уваги розрахунок ( а.с.5) наданим позивачем, оскільки в ньому правільно визначено суми та період нарахування адміністративно - господарських санкцій.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс" залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: