Постанова № 37362997, 25.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р.Справа № 915/1691/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Бойко Л.І., Величко Т.А.

при секретарі судового засідання Альошиній Г.М.,

за участю представників:

від прокуратури - старший прокурор відділу Лянна О.А., посвідчення №005252 від 22.09.2012р.;

від позивача (Головного управління Держземагенства у Миколаївській області) - участі не брали;

від позивача (Баштанської районної державної адміністрації) - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області від 04.12.2013 р.

у справі №915/1691/13

за позовом: прокурора Баштанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Миколаївській області та Баштанської районної державної адміністрації

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення її у розпорядження держави

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013р. прокурор Баштанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Миколаївській області та Баштанської районної державної адміністрації звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору оренди землі від 12.04.2007р., укладеного між Баштанською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_2, зареєстрованого у Баштанському районному відділі Миколаївської регіональної філії ДП „Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України" 30.05.2007р. за №040700601281 та скасування його державної реєстрації, а також про зобов'язання приватного підприємця ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 14,37 га, вартістю 33449,18 грн. (кадастровий номер: 4820610000:07:000:0600), що розташована в межах території Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області у розпорядження держави в особі Головного управління Держземагентства у Миколаївській області. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовує орендовану земельну ділянку не за цільовим призначенням, тому укладений між ним та Баштанською райдержадміністрацією договір оренди землі від 12.04.2007р. підлягає достроковому розірванню, а земельна ділянка поверненню у розпоряджання держави.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.12.2013 р. у справі №915/1691/13 (суддя Ю.С. Бритавська) у задоволенні позову відмовлено в зв'язку з відсутністю правових підстав для дострокового розірвання договору оренди землі від 12.04.2007р. та відповідного зобов'язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку Баштанській районній державній адміністрації.

Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Миколаївської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 04.12.2013 р. у справі №915/1691/13 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 25.02.2014р. представник прокуратури апеляційну скаргу підтримав; представники сторін участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 142,145-148); власну позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не висловили.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

12.04.2007р. між Баштанською районною державною адміністрацією („орендодавець") та приватним підприємцем ОСОБА_2 („орендар") укладено договір оренди землі (далі-договір від 12.04.2007р.), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, площею 14,37 га пасовищ зі строком дії 50 років (а.с. 22-24).

Вказаний договір зареєстрований Баштанським районним відділом Миколаївської регіональної філії ДП „Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.05.2007р. за №040700601281.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору від 12.04.2007р. земельна ділянка передається в оренду орендарю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення. Земельна ділянка повинна використовуватись орендарем виключно як пасовище для вирощування багаторічних трав, випасання худоби. Не допускається розорювання земельної ділянки для вирощування зернових та просапних сільськогосподарських культур.

Згідно пункту 11.4 договору від 12.04.2007р. орендар зобов'язався, зокрема, використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням.

У відповідності до пунктів 12.3, 12.4, 12.5 договору від 12.04.2007р. підставою припинення дії договору є: закінчення його строку дії; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; у разі допущення орендарем порушень, зазначених у пункті 11.4 цього договору; неможливості використання землі внаслідок обставин, що не залежать від орендаря та орендодавця; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата орендної плати; інші підстави, передбачені чинним законодавством України. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішення суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

21.05.2013р. Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства приватним підприємцем ОСОБА_2, якою встановлено, що земельна ділянка площею 14,37 га в період 2012-2013р. використовується останнім не за цільовим призначенням та не виконуються вимоги природоохоронного режиму використання земель: на час перевірки земельна ділянка, призначення якої пасовища, використовується як рілля, що є порушенням пункту "а" статті 96 Земельного кодексу України, а саме: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Вказане зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.05.2013 р. та в акті обстеження земельної ділянки від 21.05.2013р. №5. У зв'язку з виявленим порушенням державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області видано припис від 21.05.2013р. №000430, складено протокол про адміністративне правопорушення від 21.05.2013р. №000285, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 21.05.2013р. №000277, а також здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (а.с. 27-32).

25.06.2013р. Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області проведена перевірка з питання виконання вимог припису від 21.05.2013р. №000430, якою встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_2 продовжує використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням. Враховуючи невиконання приватним підприємцем ОСОБА_2 вказаного припису Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області повторно видано відповідачу припис від 25.06.2013р. №00540, складено протокол про адміністративне правопорушення від 25.06.2013р. №000377 та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення від 25.06.2013р. №000372 (а.с. 33-37).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено суми шкоди, нарахованої Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області, та адміністративного стягнення у вигляді штрафу (а.с.40)

Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про нецільове використання відповідачем орендованої земельної ділянки.

Отже, предметом доказування у даній справі є наявність підстав для дострокового розірвання договору від 12.04.2007р. та відповідно повернення земельної ділянки орендодавцю.

Згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Вимогами частини першої, частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частинами першою, другою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В силу частини першої статті 24 Закону України „Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Згідно частини другої статті 25 Закону України „Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Статтею 32 Закону України „Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України „Про оренду землі" (пункт 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

У відповідності до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки- це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Землі України за цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 Земельного кодексу України).

Як зазначалося вище, договором оренди землі від 12.04.2007р. встановлено цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

У відповідності до статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за №1011/18306, затверджена Класифікація видів цільового призначення земель.

У відповідності до пункту 1.4 вказаної класифікації видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач засіяв частину орендованої земельної ділянки ячменем, однак, як зазначив господарський суд Миколаївської області в даному випадку мова йдеться не про використання земельної ділянки не за цільовим використанням, адже зміна виду використання земельної ділянки в рамках однієї категорії цільового призначення земельної ділянки не є зміною її цільового призначення. Цільове призначення земельної ділянки за умовами укладеного між Баштанською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки від 12.04.2007р. - землі сільськогосподарського призначення. Саме за таким цільовим призначенням відповідач і використовує земельну ділянку протягом строку дії спірного договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що прокурором та позивачами не доведено належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України факту використання відповідачем земельної ділянки не за її цільовим призначенням, а також істотного порушення договору оренди землі від 12.04.2007р., тобто такого, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Доводи апелянта про порушення господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті оспореного рішення від 04.12.2013р. не знайшли свого підтвердження та не спростовують викладених вище висновків.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані учасниками судового процесу в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 04.12.2013 р. у справі №915/1691/13 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 26.02.2014р.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.І. Бойко

Суддя Т.А. Величко