Рішення № 37362853, 19.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/479/14 19.02.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія"до 1) Міністерства промислової політики України, 2) Державної казначейської служби Українипровизнання договору недійсним та стягнення 700 539,96 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивачане з'явивсявід відповідача-1Калусенко В.В. - представник від відповідача-2не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства промислової політики України про визнання договору недійсним та стягнення 700 539,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю, за твердженням позивача, підстав для визнання недійсним договору № К-44025 від 12.10.2005 на переведення боргу, у зв'язку з недійсністю договору купівлі-продажу від 10.10.2005. Крім того, позивачем заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності спірного правочину та стягнення з відповідача-1 суми коштів у розмірі 700 539,96 грн., яка була сплачена на виконання відповідного договору переведення боргу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/479/14 та призначено розгляд справи на 30.01.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2014 залучено до участі у справі відповідачем-2 Державну казначейську службу України та відкладено розгляд справи на 19.02.2014.

18.02.2014 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, серед іншого, просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

В судове засідання, призначене на 19.02.2014, представник позивача не з'явився.

Відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про відкладення розгляду справи, підписаною уповноваженим представником позивача.

Оскільки про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Представник відповідача-1 в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив та просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Представник відповідача-2 повноважних представників в судове засідання не направив, пояснень по справі не подав.

Належне повідомлення відповідача-2 про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103028379769 від 31.01.2014, яке отримане відповідачем 03.02.2014.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2002 між Міністерством промислової політики України (як замовником) та Концерном «Лан» (як виконавцем) було укладено Договір № К-4967/2 фінансової підтримки на здійснення заходів, пов'язаних із збільшенням обсягів виробництва техніки для агропромислового комплексу та розвитком ринку цієї техніки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.02.2002 № 42-р «Про використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансову підтримку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» (надалі - Договір фінансової підтримки), в ході виконання якого у позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія" виникли боргові зобов'язання перед відповідачем-1 - Міністерством промислової політики України.

10.10.2005 між Концерном «Лан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олександрійська ливарна компанія» було укладено договір купівлі-продажу майна, за умовами якого продавець передає, а покупець - приймає та зобов'язується оплатити на умовах цього договору прес для гнуття типу ВМ 200-3100 інв. № 3 у кількості однієї одиниці та станок лазерної системи BYSPRIT-3015 інв. № 4 у кількості однієї одиниці для використання у підприємницькій діяльності.

Загальна сума договору, у відповідності до п. 2.3, складає 700 539,96 грн., а за змістом п. 3.1 наведеного договору оплата обладнання за договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця до 20.12.2005.

Внаслідок укладення наведеного договору купівлі-продажу у позивача перед Концерном «Лан» виникли боргові зобов'язання на суму 700 539,96 грн.

12.10.2005 між Міністерством промислової політики України (кредитор), Концерном «Лан» (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олександрійська ливарна компанія» (новий боржник) укладено договір № К-44025 на переведення боргу (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1 Договору первісний боржник за згодою кредитора переводить свій борг перед кредитором на загальну суму 700 539,96 грн., який виник з договору фінансової підтримки на здійснення заходів, пов'язаних із збільшенням виробництва техніки для агропромислового комплексу та розвитком ринку цієї техніки № К-4967/2 від 11.02.2002, на нового боржника, що має зобов'язання перед первісним боржником на суму 700 539,96 грн. згідно з договором купівлі-продажу обладнання від 10.10.2005.

Пунктом 3 Договору передбачено, що з моменту укладення цього Договору зобов'язання Концерну «Лан» перед відповідачем на суму 700 539,96 грн. та зобов'язання позивача перед Концерном «Лан» на суму 700 539,96 грн. припиняються.

В подальшому постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2007 у справі № 9/79 (5/62) було визнано недійсним договір купівлі-продажу б/н від 10.10.2005, укладений між Концерном «Лан» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія".

Постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2008 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2007 у справі № 9/79 (5/62) залишено без змін, а ухвалою Верховного Суду України від 07.04.2008 відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 07.02.2008 у справі № 9/79 (5/62).

Спір у даній справі виник у зв'язку з наявністю підстав, за твердженням позивача, для визнання недійсним Договору № К-44025 від 12.10.2005 на переведення боргу.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу майна від 10.10.2005 визнано недійсним, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська ливарна компанія», яке сплатило грошові кошти за спірне майно в розмірі 700 539,96 грн. на користь держави (в особі Міністерства промислової політики України), відсутні боргові зобов'язання на зазначену суму перед Концерном «Лан», що тягне відсутність будь-яких зобов'язань перед Міністерством.

Тобто, фактично доводи позивача зводяться до того, що підставою для недійсності спірного Договору переведення боргу є відсутність будь-яких зобов'язань позивача перед Концерном «Лан», що виникли з договору купівлі-продажу від 10.10.2005, у зв'язку з визнанням наведеного договору недійсним.

Однак, вказані доводи позивача судом відхиляються з огляду на наступне.

За умовами спірного Договору Концерном «Лан» було переведено на позивача наявний перед відповідачем борг, що виник із Договору № К-4967/2 фінансової підтримки від 11.02.2002.

Тобто, об'єктом спірного Договору переведення боргу є боргові зобов'язання, які виникли саме з Договору фінансової підтримки № К-4967/2 від 11.02.2002 (боргові зобов'язання Концерну «Лан» перед Міністерством), а не з Договору купівлі-продажу від 10.10.2005 (боргові зобов'язання позивача перед концерном «Лан»).

Тому правовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу не є предметом регулювання Договору переведення боргу та не впливають на наявність чи відсутність підстав, а також правомірність заміни боржника в іншому самостійному зобов'язанні - за Договором переведення боргу.

Судом враховується, що в ході розгляду справи № 9/79 (5/62), в рамках якої визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.10.2005, було встановлено порушення внаслідок укладення такого договору Закону України «Про інвестиційну діяльність». Однак, на правовідносини сторін, що виникли внаслідок укладення Договору на переведення боргу, обмеження, встановлені вказаним Законом не застосовуються.

Таким чином, оскільки предметом спірного Договору є переведення боргових зобов'язань, які виникли з Договору № К-4967/2 фінансової підтримки від 11.02.2002, сам по собі факт визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.10.2005, не є підставою для визнання недійсним правочину в розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Аналогічна правова позиція наведена в абз. 5 п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

З огляду на те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, існування обставин, з якими положення законодавства пов'язують можливість визнання спірного Договору недійсним, вимоги позивача про визнання недійсним Договору № К-44025 на переведення боргу задоволенню не підлягають.

Також позивачем заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 700 539,96 грн., сплачених на виконання спірного Договору про переведення боргу.

Відповідно до положень ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Однак, враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні вимог позивача про визнання недійним Договору на переведення боргу № К-44025 від 12.10.2005, відсутні підстави для застосування наслідків недійсності даного правочину, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 700 539,96 грн. також задоволенню не підлягають.

При цьому, оскільки в задоволенні позову судом відмовлено з підстав його необґрунтованості, клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності судом відхиляється.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 24.02.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова