Рішення № 37362775, 12.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/686/14 12.02.14

За позовомАдвокатське об'єднання «Соломон»до Публічного акціонерного товариства «Банк Перший»провизнання недійсним договору оренди

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Клєц С.С.від відповідача Баранов О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Адвокатське об'єднання «Соломон» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Перший» про визнання недійсним договору оренди приміщення б/н від 15.04.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між сторонами договір оренди приміщення б/н від 15.04.2013 не відповідає положенням законодавства та укладено з перевищенням відповідачем повноважень, оскільки відповідач є банківською установою та не може здійснювати діяльність щодо передачі в оренду нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/686/14 та призначено розгляд справи на 12.02.2014.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 12.02.2014, з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представником позивача було подано клопотання про винесення судом окремої ухвали. Вказане клопотання судом відхилене з підстав його необґрунтованості.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.04.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Перший» (орендодавець) та Адвокатським об'єднанням «Соломон» (орендар) укладено договір оренди приміщення (надалі - «Договір»), за змістом п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 257 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-б, прим. 263.

Відповідно до п. 1.2 Договору приміщення належить орендодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 25.01.2008, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1495. Право власності зареєстроване Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 04.02.2008 р., реєстраційний номер 19796144.

Приміщення, згідно п. 2.1 Договору, передається орендарю з метою використання його для розміщення офісу.

Як передбачено п. 4.1 Договору, строк оренди приміщення встановлюється до 14.04.2016 року включно. Обчислення строку оренди починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення та закінчується датою, визначеною сторонами в акті приймання-передачі приміщення (з оренди).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що передача приміщення в оренду за цим Договором оформлюється актом приймання-передачі приміщення, який підписується орендарем та орендодавцем протягом 5-ти календарних днів з дня набрання чинності цим Договором.

На виконання умов Договору 15.04.2013 відповідачем передано, а позивачем прийнято в користування відповідне приміщення, факт чого сторонами не заперечується.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що положеннями ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено вичерпний перелік видів діяльності, яким може займатись банківська установа. Оскільки передачу нерухомого майна в орендне користування іншим особам до такого переліку не включено, відповідач, за твердженням позивача, не мав достатнього обсягу повноважень на укладення спірного Договору, а сам Договір є таким, що суперечить вимогам законодавства.

Однак, вказані доводи позивача судом відхиляються з огляду на наступне.

Об'єктом оренди за спірним Договором є нежиле приміщення загальною площею 257 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-б, прим. 263.

Вказане нежиле приміщення належить Публічному акціонерному товариству «Банк Перший» на підставі власності, що підтверджується наявними в матеріалах справи договором купівлі-продажу від 25.01.2008, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 1495, та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17606727 від 04.02.2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а за змістом ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

При цьому, в силу статусу відповідача як банківської установи види діяльності, якими може займатись відповідач, законодавчо обмежені.

Так, відповідно до ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Проте, зі змісту ст.ст. 261, 263 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України «Про страхування» слідує, що вид діяльності - передання майна в оренду - належить до сфери нематеріального виробництва та не є ані торговельною, ані страховою діяльністю, а тому встановлені Законом України «Про банки і банківську діяльність» на такий вид діяльності не поширюється.

Таким чином, з огляду на наведені положення законодавства та враховуючи, що відповідач є власником нежилого приміщення загальною площею 257 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-б, прим. 263, останній має право розпоряджатись таким майном на власний розсуд, в тому числі передавати відповідне майно в орендне користування третім особам.

Статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою позивач обґрунтовує позовні вимоги, встановлено перелік саме банківських послуг, які банк має право надавати за умови отримання банківської ліцензії. Тобто зазначеною статтею встановлено перелік видів банківської діяльності, здійснення яких потребує отримання відповідної ліцензії. Здійснення інших видів господарської діяльності банком (в тому числі передання належного на праві власності майна в оренду) можливо за умови дотримання встановлених ст. 48 Закону обмежень.

Зазначене спростовує доводи позивача, що перелік видів діяльності, які може здійснювати банк обмежується виключно видами діяльності, наведеними у ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та про неможливість банку передання майна в оренду.

Отже, та обставина, що по-перше, відповідач є власником переданого за спірним договором майна (що свідчить про наявність в останнього достатнього обсягу дієздатності на укладення правочину щодо передання такого майна в оренду), по-друге, встановлені Законом України «Про банки і банківську діяльність» обмеження видів діяльності, яку може здійснювати банк, на діяльність щодо передання майна в оренду не поширюються, спростовує доводи відповідача про наявність підстав для визнання недійсним укладеного між сторонами Договору оренди приміщення б/н від 15.04.2013.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, у зв'язку із відмовою в задоволенні позову, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.02.2014

Суддя Ю.М. Смирнова