Ухвала суду № 37361406, 13.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17910/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Продукт" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер - Продукт», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.08.2013р. №0005492208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 484 617грн.; №0005502208, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік в розмірі 3 461 355грн. та №0005482208, яким збільшено позивачу ПДВ в розмірі 1 249 955грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21.08.2013р. №0005492208, №0005502208 та №0005482208.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Лідер - Продукт», за результатами якої 02.08.2013р. складено акт №795/26-58-22-08-11/37500728 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні та подальшої реалізації (робіт, послуг) придбаних у ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136) за період з 01.01.2010р. по 31.03.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 138.1.1, 138.8.1 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України в результат чого занижено податок на прибуток на суму 323 078грн. за 2012 рік та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 3 461 355грн. за 2012 рік; п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ за серпень 2012 року на суму 999 964грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 21.08.2013р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0005482208, яким збільшено позивачу ПДВ в розмірі 1 249 955грн., в тому числі основний платіж - 999 964грн. та штрафні санкції - 249 991грн.; №0005492208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 484 617грн., в тому числі основний платіж - 232 078грн. та штрафні санкції - 161 539грн.; №0005502208, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік в розмірі 3 461 355грн.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаними операціями,

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, податковий орган під час перевірки дійшов висновку, що правочини між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 234 ЦК України), у зв'язку з наступним.

До відповідача листом від 04.07.2013р. №1714/07-09/1331 надійшла постанова від 04.07.2013р. щодо призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Лідер - Продукт», відповідно до якої: Упровадженні управління розслідування особливо важливих справ ГСУ ДПС України перебувають матеріали досудового розслідування №32013110100000031 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Згідно проведеного досудового розслідування встановлено, що групою осіб створено злочинну схему незаконної мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств шляхом використання реквізитів та банківських рахунків суб'єктів господарської діяльності, в тому числі, що здійснюють фіктивну діяльність, в тому числі, що здійснюють фіктивну діяльність, та за участю контрагента позивача ТОВ «Саноіл Торг».

Тобто відповідач зробив висновок щодо неможливості фактичного придбання насіння соняшникового, що свідчить про безтоварність операцій, що проводились ТОВ «Саноіл Торг» з ТОВ «Інфініті».

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг» занижено податок на прибуток на суму 323 078грн. за 2012 рік та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 3 461 355грн. за 2012 рік, а також занижено ПДВ за серпень 2012 року на суму 999 964грн.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність та товарність угод, укладені позивачем з ТОВ «Саноід Торг» підтверджена матеріалами справи, крім того, позивач не може нести відповідальність за недотримання своїм контрагентом з суб'єктами господарювання податкової дисципліни.

Порядок та спосіб виконання контрагентом позивача своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта підприємницької діяльності - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, оскільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Дана обставина спростовує висновок відповідача про наявність умислу позивача щодо штучного формування податкового кредиту для власної вигоди.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Так, суд першої інстанції обгрунтовано зазначає, що вказані висновки відповідача спростовані матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах здійснення господарської діяльності, з метою отримання прибутку, TOB ІАНОІЛ ТОРГ» укладає та виконує договори поставки сільськогосподарської продукції а підприємствами-покупцями.

Між TOB «САНОІЛ ТОРГ» та TOB «Лідер-Продукт» було укладено договір купівлі-продажу від 18.06.2012 року № 18-06-12. Предмет договору - поставка олії соняшникової нерафінованої у кількості 603,600 т загальною вартістю 5 999 784,0 грн. з ПДВ. Умови поставки - EXW, м. Миколаїв, вул. Громадянська,117. Термін поставки - до 30.09.2012 року включно (специфікація № 1 від 29.08.2013р.).

Згідно з актом приймання-передачі № 1 від 29.08.12р. TOB «САНОІЛ ТОРГ» передав у власність TOB «Лідер-Продукт» олію соняшникову нерафіновану у кількості 113,600 т за ціною 8 283,33334 грн., загальною вартістю, в т.ч. ПДВ 5 999 784,0 грн.

29.08.2012p. TOB "САНОІЛ ТОРГ було поставлено TOB «Лідер-Продукт» олії соняшникової нерафінованої у кількості 603,600 т на загальну суму 5 999 784,0 грн. Факт поставки товару TOB «Лідер-Продукт» підтверджується видатковою накладною № РН - 0000496 від 29.08.2012р.

Довіреність № 2638 від 27.08.2012р. на отримання олії соняшникової нерафінованої було за домовленістю сторін отримано нарочним.

29.08.2012р. TOB "САНОІЛ ТОРГ було складено податкову накладну № 610 з посиланням на договір та з формулюванням форми проведення розрахунків: оплата з поточного рахунку за олію соняшникову нерафіновану у кількості 603,600 т на загальну суму 5 999 784,0 грн. в т.ч. ПДВ.

03.10.12 р., 06.11.12 р., 08.11.12 р., 12.11.12 р., 14.11.2012 р., 16.11.2012 р. Позивач перерахував на рахунок грошові кошти в загальній сумі 5 999 784,00 грн. за олію соняшникову нерафіновану.

Разом з тим, з складським господарством - Товариством з обмеженою відповідальністю Евері» (код ЄДРПОУ 34437753) TOB "САНОІЛ ТОРГ" укладений договір про надання послуг з приймання, зберігання та перевантаження олії соняшникової № СТ-02-о/1108 від 22.08.2011р., за умовами якого приймання та зберігання товару Продавця здійснюється в резервуари TOB «Евері», що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117. В свою чергу, згідно з умовами поставки, зазначених у Специфікації № 1 від 29.08.2013р. до Договору купівлі-продажу передача товару - олії соняшникової відбувалася на умовах EXW за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянська,117. Згідно з інкотермс Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (в редакції 2000 року) термін EXW означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження Покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці наприклад складі) без здійснення митного очищення товару для експорту та навантаження його на будь-який транспортний засіб. При здійсненні поставки на цих мовах Продавець не несе зобов'язань з транспортування вантажу, оскільки його отримав Покупець на складі Продавця.

Що стосується підтвердження реальності господарської операції (товарного характеру Договору купівлі-продажу), то доказами фактичного руху активів є наявні Товарно-транспортні накладні, за якими Товар, що був свого часу придбаний TOB Саноіл Торг» від Постачальників (TOB «Прин Ко» та TOB «Трансрегіонал Торг», був поставлений до місця розвантаження та подальшого зберігання: м. Миколаїв, TOB Евері» (довідка TOB «ЕВЕРІ», копії Товарно-транспортних накладних (у кількості 20 шт.), Реєстр ТТН товару (олії соняшникової), що надійшов для реалізації контрагенту ТОВ «Лідер-Продукт» та виписка з Журналу лабораторного аналізу «олія соняшникова» щодо прийнятого TOB «Евері» на зберігання товару - олії соняшникової за період з 1.07.2012р. по 17.07.2012 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір купівлі-продажу від 18.06.2012 року № 18-06-є дійсним і породжує відповідні права та обов'язки для сторін.

TOB «САНОІЛ ТОРГ» підтверджує, що в межах зазначеного договору, фактично виконав взяті на себе обов'язки з продажу сільськогосподарської продукції TOB «Лідер-продукт».

Також, за продану продукцію TOB «САНОІЛ ТОРГ» отримано від TOB «Лідер-зодукт» грошові кошти у сумі, яка була обумовлена предметом договору.

Крім того, товарність угод підтверджується подальшою реалізацією позивачем придбаного товару, зокрема, придбана продукція вивозилась за межі України, що підтверджено вантажно-митними деклараціями (ВМД). Так, ВМД містить відмітку та підпис відповідальної особи митного органу, що засвідчує факт того, що товари задекларовані у ВМД, вивезено за меж України в повному обсязі. Крім того, товарність підтверджена подальшою реалізацією товару, зокрема копією експортного контракту з покупцем, довідками банку комісіонера про зарахування валютної виручки від покупця товару

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони виконали свої зобов'язання за договором, що свідчить про необ'єктивність твердження відповідача стосовно того, що правочин не направлений на реальне настання правових наслідків. Належне виконання договірних зобов'язань підтверджується відповідними документами.

Порушень законодавства при здійсненні вказаних господарських операцій згідно договору судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено, що свідчить про його наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд першої інстанції правомірно звертає увагу на те, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності ні за несплату податків контрагентом.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Отже, за умов відсутності належних доказів безтоварності зазначеної господарської операції, суд першої інстанції обґрунтовано вважає обмеження відповідачем права позивача на податковий кредит та на формування валових витрат за такими операціями - незаконним, а оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню як протиправне.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 18 лютого 2014 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.