Постанова № 37361286, 19.02.2014, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 р. Справа № 818/249/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Мамонтової К.В.,

представника позивача - Роєнко О.С.,

представника відповідача - Сороколіт І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/249/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Сумської митниці Міндоходів

про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" (далі - позивач, ПАТ "Сумихімпром") звернулось до суду з позовною заявою до Сумської митниці Міндоходів (далі - відповідач, Сумська митниця), якому просить суд:

- скасувати рішення відповідача від 12.07.2013 р. №805130000/2013/000129/1 про коригування митної вартості товарів;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «СУМИХІМПРОМ» суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 68104,01 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «СУМИХІМПРОМ» суму надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 694660,85 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «СУМИХІМПРОМ» витрати на судовий збір в розмірі 487,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14 вересня 2012 року між ПАТ «Сумихімпром» (покупець) та компанією «Тоlexis International» (продавець) укладено контракт №1409 RPT, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити на адресу покупця фосфорити виробництва Алжир на умовах поставки CIF порт Миколаїв/Бердянськ або інший український порт Чорного моря (в редакції Інкотермс -2000).

В межах виконання господарських зобов'язань між ПАТ «Сумихімпром» та компанією «Tolexis International» укладено додаткову угоду №9 від 17.06.2013 р., згідно якої сторони визначили ціну Товару 1 (фосфорити виробництва Алжир) в розмірі 115,00 доларів США за 1 метричну тону.

Відповідно до умов контракту продавцем було зафрахтовано судно H.HASAN ТURAN для перевозки 13734,000 м/т товару, що підтверджується коносаментом №42/2013 та виставлено рахунок від 18.06.2013 р. №03383 на загальну суму 1579410,00 доларів США.

Після прибуття в порт судна, його розвантаження на склад було встановлено остаточну кількість товару, яка склала 13734,00 м/т, що підтверджується DRAFT SURVEY REPORT NO. 927-2013.

З порту товар для митного оформлення доставлявся партіями залізничним транспортом, що підтверджується залізничними накладними: від 29.06.2013 р. №41696287, від 27.06.2013 р. №41676636, від 27.06.2013 р. №41673377, від 05.07.2013 р. №41803990, від 05.07.2013 р. №41804006 на загальну кількість 10650570 кг (МД№805130000/2013/008430).

З метою митного оформлення 10650570,00 кг фосфоритів позивачем до Сумської митниці було подано митну декларацію (МД) від 12.07.2013 р. №805130000/2013/008430 з зазначенням митної вартості товару в розмірі 9789950,69 грн. за методом 1, тобто з ціною договору щодо товару, який імпортується (115,00 доларів США за 1 метричну тону).

10 650 570 х 115,00= 1 224 815,55 дол.

10 650 570 x 115,00*7,993 = 9 789 950,69 грн.

10 650 570 кг - вага фосфоритів

115,00 доларів США - вартість фосфоритів за 1 м/т згідно додаткової угоди №9 від 17.06.2013 р.

7,993 - курс долара США на момент декларування (12.07.2013 р.).

З визначеної митної вартості товарів в розмірі 9 789 950,69 грн. підприємством нараховано ввізне мито в розмірі 195 799,01 грн. (9 789 950,69 х 2%) та ПДВ в розмірі 1 997 149,94 грн. ((9789950,69 + 195 799,01) х 20%).

12.07.2013 р. Сумською митницею прийнято рішення №805130000/2013/000129/1 про коригування митної вартості товарів на рівні 155 доларів США за 1 тону метричну, другорядним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (б) (ст. 57 МК України).

Згідно рішення митного органу митна вартість заявленого до декларування товару в перерахунку на 100% фосфорити) склала 13195150,93 грн.

Визначене Сумською митницею до сплати ввізне мито склало 263903,02 грн. (13195150,93 x2%).

Визначений Сумською митницею ПДВ склав 2 691 810,79 грн. ((13 195 150,93 + 263 903,02) х 20%).

Різниця між митом визначеним до сплати відповідачем та митом визначеним до сплати позивачем склала 68104,01 грн. (263 903,02 - 195 799,01).

Різниця між ПДВ визначеним до сплати відповідачем та ПДВ визначеним до :плати позивачем склала 694660,85 грн. (2 691 810,79 - 1 997 149,94).

Суми ввізного мита в розмірі 68104,01 грн. та ПДВ в розмірі 694660,85 грн. Сумською митницею перераховано до Державного бюджету України.

За заявою позивача придбаний товар (фосфорити виробництва Алжир) митним ріалом було випущено у вільний обіг у відповідності до ч. 7 ст. 55 МК України з визначенням митної вартості в розмірі 115 доларів США за 1 метричну тону, що підтверджується митною декларацією від 19.07.2013 р. №805130000/2013/008788.

Позивач вважає рішення Сумської митниці від 12.07.2013 р. №805130000/2013/000129/l про коригування митної вартості товарів, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Глава 9 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які возяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок - застосування

Так, ст. 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових пітної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до цього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що - підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Норми ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України позивачем виконано у повному обсязі.

Позивач зазначає, що згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №805130000/2013/00132, декларантом були надані наступні документи:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами,

- залізничні накладні для внутрішнього сполучення,

- коносамент №42/2013 від 15.06.2013 р.,

- рахунок - фактура (інвойс) №03383 від 18.06.2013 р.,

- контракт №1409 RРТ від 14.09.2012 р.,

- доповнення до контракту №9 від 17.06.2013 р.

- довідку про проведення декларування валютних цінностей доходів майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами,

- інформація про позитивні результати санітарно-епідеміологічного контролю товару,

- інформація про позитивні результати радіологічного контролю товару,

- декларація про походження товару №03383 від 18.06.2013 р.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються в умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, позивач вважає, що витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Крім того, п.2 ч.4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу надавати декларанту письмову інформацію про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана.

Жодних обставин та доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів митним органом не доведено.

В декларації митної вартості не зазначено жодних підстав для витребування додаткових документів.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стало ненадання позивачем на вимогу митного органу додаткових документів, а саме: платіжних або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договору (угоду) із третіми особами пов'язаний з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювались за умовами визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації, прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару, копію митної декларації країни відправника висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Проте, позивач вважає, що зазначені вимоги відповідача суперечать ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, оскільки норма даної статті МК містить вичерпний перелік документів, які має право вптребовувати митний орган та обставини за якими виникає таке право вимоги.

Такою обставиною є «пов'язаність додаткових документів з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається».

Контракт №1409 ІІРТ від 14.09.2012 р. не містить положень стосовно третіх осіб (їх прав чи обов'язків) пов'язаних з його виконанням. Поставка товару здійснювалась на умовах CIF. Тобто, доставка товару до порту призначення здійснюється за рахунок продавця, в зв'язку з чим у декларанта не виникало необхідності у залучені третіх осіб (перевізників і таке інше).

Згідно контракту ПАТ «СУМИХІМПРОМ» є покупцем, а не продавцем товару. Рахунків будь-яким особам підприємство не виставляло і не могло виставляти. Відповідно відсутні будь-які документи, що стосуються відчуження товару.

Митна вартість товару визначалась підприємством на підставі контрактної ціни з продавцем товару який не є його виробником. Права вимоги, тим більше обов'язку вимагати будь-яких документів у виробника ПАТ «СУМИХІМПРОМ» не має.

Отже, ненадання позивачем на вимогу митного органу додаткових документів зумовлено об'єктивними причинами - їх відсутністю.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14 вересня 2012 року між ПАТ «Сумихімпром» (покупець) та компанією «Тоlexis International» (продавець) укладено контракт №1409 RPT, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити на адресу покупця фосфорити виробництва Алжир на умовах поставки CIF порт Миколаїв/Бердянськ або інший український порт Чорного моря (в редакції Інкотермс -2000) (а.с. 8-14).

В межах виконання господарських зобов'язань між ПАТ «Сумихімпром» та компанією «Tolexis International» укладено додаткову угоду №9 від 17.06.2013 р., згідно якої сторони визначили ціну товару 1 (фосфорити виробництва Алжир) в розмірі 115,00 доларів США за 1 метричну тону (а.с. 15).

Відповідно до умов контракту продавцем було зафрахтовано судно H.HASAN ТURAN для перевозки 13734,000 м/т товару та виставлено рахунок від 18.06.2013 р. №03383 на загальну суму 1579410,00 доларів США.

З метою митного оформлення 10650570,00 кг фосфоритів позивачем до Сумської митниці було подано митну декларацію від 12.07.2013 р. №805130000/2013/008430 з зазначенням митної вартості товару в розмірі 9789950,69 грн. за 1 методом, тобто за ціною договору щодо товару, який імпортується .

12.07.2013 р. Сумською митницею прийнято рішення №805130000/2013/000129/1 про коригування митної вартості товарів на рівні 155 доларів США за 1 тону метричну, другорядним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (б).

За заявою позивача придбаний товар (фосфорити виробництва Алжир) митним ріалом було випущено у вільний обіг з визначенням митної вартості в розмірі 115 доларів США за 1 метричну тону, що підтверджується митною декларацією від 19.07.2013 р. №805130000/2013/008788.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Сумська митниця діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України з питань митної справи, а тому підстави для визнання недійсними рішення про коригування митної вартості товарів картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відсутні.

Суд зазначає, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до ст.318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

У свою чергу, згідно з ч. 1-3 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5. ст. 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 Митного кодексу України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом, або уповноваженою ним особою, митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ч.2 статті 334 Митного кодексу України, особи, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, зобов'язані надавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Відповідно до підпунктів 2.4 - 2.7, 2.9 - 2.10 пункту 2 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів), робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом, зокрема:

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

- перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця.

- перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу.

- перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів, перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну.

Разом з тим, в процесі дослідження інформаційних даних товаросупровідних документів та перевірки достовірності складових митної вартості товарів, заявлених позивачем у митній декларації року, посадовою особою митного поста "Суми-центральний" Сумської митниці встановлено наступні обставини.

Поставка даного товару здійснювалась за зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу № 1409 RPT від 14 вересня 2012 року, укладеним позивачем із «Tolexis International Limited».

Відповідно до пункту 4.1 цього контракту розрахунки між сторонами здійснюються шляхом оплати вартості товару у розмірі 100% його вартості протягом 5-ти календарних днів від дати відвантаження.

Згідно п.1 додаткової угоди від 23.10.2012 року №2 до контракту №1409 RPT від 14.09.2012 року покупець здійснює оплату товару в такому порядку: 100% вартості партії товару, на протязі 5-ти календарних днів з дня відвантаження або передплата.

Відповідно до п. 5.13 зазначеного контракту датою постачання є дата прибуття судна в порт розвантаження. Дата відвантаження - дата коносамента.

З матеріалів справи, судом встановлено, що здійснення відвантаження товару зазначено у коносаменті №42/2013, а саме 15.06.2013 року.

Отже, на час пред'явлення імпортованого товару до Сумської митниці рахунок мав бути сплаченим, проте на момент подачі МД №805130000/2013/008430 від 12.07.2013 року будь-яких платіжних документів декларантом не пред'явлено.

Представником позивача у судовому засіданні зазначено, що вартість отриманого товару не сплачено навіть на час розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є в тому числі, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Таким чином, враховуючи, що 15.06.2013 року товар був відвантаженим, а оплата товару згідно з наданими 12.07.2013 року до митниці товаросупровідними документами не проведена, а тому на момент здійснення інспектором з митного оформлення контролю правильності обчислення митної вартості товарів були наявні підстави для затребування додаткових документів, визначених частиною третьою та четвертою статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.2 статті 52 Митного Кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані декларувати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Враховуючи виявлені розбіжності та керуючись положенням частини 3 ст.53 Митного кодексу України, посадовою особою митного органу письмово запитані у позивача додаткові документи на підтвердження заявленою митної вартості (перелік зазначений на зворотній стороні основного аркуша декларації митної вартості), а саме: платіжні або бухгалтерські документи, підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

розрахунок ціни (калькуляцію).

Підставою затребування додаткових документів договору з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається стали умови п.5.9. контракту згідно якого зазначено, що вантажовідправником товару № 1 по цьому контракту є «SOMIPHOS» (Filiale «Ferphos Group»).

Тобто, в самому контракті зазначено про наявність третіх осіб пов'язаних з поставкою товарів, митна вартість яких визначається.

Таким чином, суд приходить до висновку, про наявність законних підстав у митного органу для витребування додаткових документів.

Підписом декларанта позивача, поставленим 12.07.2013 року на тому ж звороті декларації митної вартості, засвідчено факт ознайомлення із зазначеним вище переліком документів.

Проте, позивачем було надано лише витяг з журналу спеціалізованої виписки.

Між митним органом та декларантом з метою вибору підстав та методу визначення митної вартості було проведено процедуру консультації.

Зазначена обставина зафіксовано записами посадової особи митного органу та декларанта на зворотному боці декларації митної вартості.

Частиною 9 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що розрахунки згідно із цією статтею (для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору) робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з ч.2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (частина п'ята статті 54 Митного кодексу України).

Так, у відповідності до ч.3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Згідно з ч. 21 статті 58 Митного кодексу України, використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

У відповідності до ч.5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Разом з тим, пунктом 6 Указу Президента України від 25 серпня 1994 року встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд погоджується з висновками відповідача про те, що декларантом позивача заявлені неповні, необ'єктивні та непідтверджені документально відомості про митну вартість товару.

Згідно ч.2-3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом застосовуються другорядні методи.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).

У зв'язку з викладеним, з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості імпортованих товарів за іншим методом, між митним органом і декларантом проведено консультацію, про що зроблено відповідний запис на зворотному боці вищезазначеної декларації митної вартості.

При цьому, декларантом власноручно вчинено запис про те, що консультацію проведено.

Відповідно до ч.1-2 статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому, їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Таким чином, враховуючи, що декларантом не спростовано факт впливу взаємозв'язку з продавцем товару на ціну товарів, а надані до митного оформлення документи містять розбіжності щодо вартості товару, тобто не є об'єктивними, заявлені відомості не були підтверджені документально та не піддавалися обчисленню, суд приходить до висновку, що Сумською митницею правомірно було визначено митну вартість товарів на підставі митної декларації №600080000/2013/007948 від 01.07.2013 року згідно зі статтею 59 Митного кодексу України.

Отже, Сумською митницею, з урахуванням приписів ст.ст. 51, 53-55, 59, 61 Митного кодексу України та зважаючи на неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, було правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 12.07.2013 р. №805130000/2013/000129/1 відповідно за другорядним методом .

Таким чином, суд приходить до висновку, що Сумська митниця діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України з питань державної митної справи, а тому підстави для визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів відсутні.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Сумської митниці Міндоходів про скасування рішення -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 24.02.2014 р.