Рішення № 37360855, 27.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/4265/13-ц Головуючий у І інстанції Медведєв К.В.Провадження № 22-ц/780/576/14 Доповідач у 2 інстанції БілоконьКатегорія 43 27.02.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

24 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

при секретарі Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням ,-

встановила :

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Позов мотивував тим, що він є власником ? частини будинку АДРЕСА_1

Відповідачі, його колишня дружина ОСОБА_2 та її син від попереднього шлюбу ОСОБА_3, зареєстровані у вказаному будинку, проте не проживають в ньому з 2009 року, оскільки мешкають по АДРЕСА_2 у зв»язку зі створенням нової сім»ї.

Реєстрація місця проживання відповідачів у будинку, що є власністю позивача, накладає на нього додаткові витрати по утриманню житла, створює незручності, тому позивач просив визнати відповідачів такими, що втратили право на користування вказаним жилим приміщенням.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2013 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відсутність відповідачів в спірному будинку пов'язана з поважними причинами, а саме з тим, що їх вигнали з цієї квартири, тому відсутні підстави для визнання відповідачів такими, що втратили право на користування жилим приміщенням.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 2001 року позивач є власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1, у якому зареєстровано місце проживання сторін.

26 травня 2004 року розірвано шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2

З 2009 року відповідачі не проживають на спірній житловій площі, що стверджується довідкою депутата Васильківської міської ради від 09.07.2013 року та визнається сторонами.

Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Висновок суду першої інстанції про те, що відповідачі не проживають у спірному будинку з поважних причин, оскільки їх вигнали з цієї квартири, є необґрунтованим, оскільки матеріали справи не містять будь - яких досліджених у судовому засіданні доказів на підтвердження цих обставин.

Проте доказів, які б підтверджували відсутність позивачів саме з цієї причини матеріали справи не містять. Разом з тим, відповідачі не надали доказів, у зв'язку з якими жиле приміщення мало б зберігається за ними понад встановлений законом строк.

Також не підтверджено доказами пояснення відповідачів про те, що вони мають намір проживати у спірному будинку як такому, що належить відповідачу ОСОБА_2, оскільки згідно з договором дарування власником 1/2 частини спірного будинку є позивач, а інша відокремлена частина цього будинку не належить сторонам у справі.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен вирішити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 р. № 5, оскільки підставою позову є фактичні обставини, що вказані в позовній заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми в обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватись при вирішенні спору.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не звернув увагу, що позовна заява мотивована порушенням права користування жилим приміщенням, що є власністю позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім»ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду про чинення відповідачам перешкод у користуванні житлом не відповідають обставинам справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів , -

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді