Постанова № 37360698, 14.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2014 року 15:40 № 826/794/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Нова-Технологія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Нова-Технологія» (далі – позивач, ПП «Нова-Технологія») до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі – відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.10.2013 р. № 677 щодо проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Нова-Технологія».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на адресу ПП «Нова-Технологія» було направлено чотири запити про надання інформації по взаємовідносинам із різними контрагентами-постачальниками та за різний період, на кожен з яких позивачем було надано письмові відповіді.

Враховуючи те, що в наказі єдиною підставою призначення податкової перевірки вказано п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на думку позивача, відповідач не мав права приймати рішення про призначення позапланової виїзної перевірки позивача, оскільки для видачі наказу про призначення перевірки, згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, повинно передувати ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності не надав.

Письмових заперечень проти позову відповідачем також не надано.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, у зв’язку з неприбуттям відповідача, та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши наявні документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

ПП «Нова-Технологія» як юридична особа зареєстроване 22.02.2011 року, номер запису № 1070 1020 0000 42790.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження юридичної особи: 02122, м. Київ, вул. Старосільська, буд.1 літера Ч, код ЄДРПОУ – 37567960.

ПП «Нова-Технологія» взято на податковий облік в ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 24.02.2011 р. за № 23747.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ініційовано проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Нова-Технологія» з питань повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість і податку на прибуток та видано відповідний наказ від 04.10.2013 р. № 677.

Наказ отриманий 07.10.2013 р. головним бухгалтером ПП «Нова-Технологія, що підтверджується розпискою на оскаржуваному наказі.

На виконання наказу від 04.10.2013 р. № 677 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Нова-Технологія» з питань повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам із ПП «Вель» (код ЄДРПОУ 37701992) та ПП «Фірма Стоік» (код ЄДРПОУ 38104511) за період липень 2012 року, серпень 2012 року, лютий 2012 року, за результатами якої складено акт від 18.10.2013 р. № 991/26-53-22-04-21-37567960.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно призначена документальна позапланова виїзна перевірка, а тому звернувся до суду про визнання протиправним та скасування наказу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки.

Податковим кодексом України надано контролюючому органу право проводити позапланову перевірку платника податків, яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Так, в силу приписів п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Обставини, за наявності яких здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка встановлені приписами п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

За змістом п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві направлялись позивачу письмові запити від 31.07.2013 р. №2665/10/26-53-22-04-11, від 31.07.2013 р. №2696/10/26-53-22-04-11, від 02.08.2013 р. №2862/10/26-53-22-04-11, від 02.08.2013 р. №2871/10/26-53-22-04-11 про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин із ПП «Вель» (код ЄДРПОУ 37701992) та ПП «Фірма Стоік» (код ЄДРПОУ 38104511) за період липень 2012 року, серпень 2012 року, лютий 2012 року.

Як зазначив позивач, на вказані запити були надані письмові відповіді про те, що запити не відповідають чинному законодавству і витребовувані документи будуть надані в обов'язковому порядку, але лише після надходження на адресу позивача запитів, складених у відповідності до податкового законодавства.

Також, позивач вказує на те, що зі змісту наказу не вбачається по взаємовідносинам із якими контрагентами та за який період діяльності призначена перевірка позивача, що не узгоджується із змістом запитів та з аналізу тексту оспорюваного наказу не можна зробити висновок на який саме запит посилається відповідач про ненадання позивачем пояснень, що стало підставою перевірки, а тому вважає, що ревізор-інспектор не мав права приступати до проведення податкової перевірки позивача.

Разом з тим, судом з’ясовано, що позивач допустив перевіряючого для проведення перевірки, надав відповідні документи та за результатами перевірки відповідачем складено акт від 18.10.2013 р. № 991/26-53-22-04-21-37567960 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам із ПП «Вель» (код ЄДРПОУ 37701992) та ПП «Фірма Стоік» (код ЄДРПОУ 38104511) за період липень 2012 року, серпень 2012 року, лютий 2012 року.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Так, згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Однак, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки правові наслідки оскаржуваного наказу є вичерпаними, на час прийняття рішення у вказаній справі відбувся допуск посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, а тому оскарження наказу про призначення перевірки не може призвести до відновлення, на думку позивача, порушеного його права, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оспорюваний наказ є таким, що не порушує права позивача, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову.

Вказана правова позиція визначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.01.2014 року № К/800/33234/13, постанові Вищого адміністративного суду України від 19.12.2013 року № К/800/29102/13 та висвітлена у постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 року.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

В той же час, позивачем не доведено факт порушення відповідачем положень чинного податкового законодавства України, зокрема, норм щодо порядку призначення перевірок та щодо порушення його прав та інтересів.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Нова-Технологія» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко