Постанова № 37360688, 12.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2014 року 11:03 № 826/647/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю. при секретарі судового засідання Непомнящій А. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "УН Секюріті"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 68226552201 від 15.10.2013

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «УН Секюріті» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 15 жовтня 2013 року № 68226552201.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями – рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Фрейтедж». Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов’язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначений контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 28 серпня 2013 року № 285/26-55-22-01/35198149.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу про проведення перевірки від 09 серпня 2013 року № 879, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «УН Секюріті» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 серпня 2012 року по 30 вересня 2012 року та з 01 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Фрейтедж», за результатом якої складено акт перевірки від 28 серпня 2013 року № 285/26-55-22-01/35918149.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення статті 185, пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198, пункту 201.4., пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 268627 грн., у тому числі по періодах: за серпень 2012 року на суму 62267,00 грн.; за вересень 2012 року на суму 73800,00 грн.; за листопад 2012 року на суму 132560,00 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований тим, що за результатами перевірки ТОВ «Фрейтедж» ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві складено акт від 22 березня 2013 року № 1106/22-4/38237973 встановлено, що діяльність ТОВ «Фрейтедж» підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб’єкта господарювання.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «УН Секюріті» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрейтедж» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

За результатом розгляду заперечень позивача від 04 жовтня 2013 року № 82, висновки акту перевірки від 28 серпня 2013 року № 285/26-55-22-01/35918149 залишені без змін.

Податковим повідомленням – рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 жовтня 2013 року № 68226552201 позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 335784,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11 грудня 2013 року № 7459/10/26-15-10-04-04 залишено без змін податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 жовтня 2013 року № 68226552201, а скаргу від 21 жовтня 2013 року № 86 – без задоволення.

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення – рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «УН Секюріті» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрейтедж», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ун Секюріті» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрейтедж» укладено Договір про надання послуг від 16 липня 2012 року № 38/07, за умовам и якого ТОВ «Фрейтедж» (Виконавець) зобов’язується за завданням Замовника (ТОВ «УН Секюріті») або залученими силами надавати Замовнику послуги, а саме: моніторинг об’єктів охорони за допомогою відео спостереження; тестовий контроль систем безпеки та охорони; контроль внутрішнього розпорядку підприємства, а Замовник зобов’язується прийняті та оплатити надані Виконавцем послуги.

Згідно пункту 4.1. вказаного Договору, сторони визначили, що ціна послуг Виконавця встановлюється сторонами в Протоколах погодження договірної ціни послуг, які є невід’ємними частинами Договору.

На виконання вказаного пункту, Товариством з обмеженою відповідальністю «УН Секюріті» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрейтедж» підписані наступні протоколи узгодження: № 10 від 20 липня 2012 року на суму 48000,00 грн.; № 11 від 23 липня 2012 року на суму 18400,00 грн.; № 12 від 24 липня 2012 року на суму 57600,00 грн.; № 13 від 25 липня 2012 року на суму 50400,00 грн.; № 14 від 26 липня 2012 року на суму 44400,00 грн.; № 15 від 27 липня 2012 року на суму 44400,00 грн.; № 16 від 27 липня 2012 року на суму 26400,00 грн.; № 17 від 02 серпня 2012 року на суму 42000,00 грн.; № 18 від 03 серпня 2012 року на суму 42000,00 грн.; № 19 від 15 серпня 2012 року на суму 49200,00 грн.; № 20 від 16 серпня 2012 року на суму 48000,00 грн.; № 21 від 20 серпня 2012 року на суму 42000,00 грн.; № 22 від 20 серпня 2012 року на суму 40800,00 грн.; № 23 від 21 серпня 2012 року на суму 44400,00 грн.; № 24 від 22 серпня 2012 року на суму 43200,00 грн.; № 25 від 23 серпня 2012 року на суму 32400,00 грн.; № 26 від 24 серпня 2012 року на суму 40800,00 грн.; № 27 від 27 серпня 2012 року на суму 50400,00 грн.; № 28 від 28 серпня 2012 року на суму 51600,00 грн.; № 29 від 04 жовтня 2012 року на суму 58800,00 грн.; № 30 від 05 жовтня 2012 року на суму 57600,00 грн.; № 31 від 09 жовтня 2012 року на суму 55080,00 грн.; № 32 від 10 жовтня 2012 року на суму 58920,00 грн.; № 33 від 11 жовтня 2012 року на суму 58560,00 грн.; № 34 від 12 жовтня 2012 року на суму 58800,00 грн.; № 35 від 17 жовтня 2012 року на суму 59040,00 грн.; № 36 від 18 жовтня 2012 року на суму 57480,00 грн.; № 37 від 22 жовтня 2012 року на суму 58800,00 грн.; № 38 від 23 жовтня 2012 року на суму 58320,00 грн.; № 39 від 25 жовтня 2012 року на суму 40200,00 грн.; № 40 від 26 жовтня 2012 року на суму 57120,00 грн.; № 41 від 29 жовтня 2012 року на суму 59040,00 грн.; № 42 від 30 жовтня 2012 року на суму 57600,00 грн.

Згідно актів надання послуг №№ 8 - 9 від 01 серпня 2012 року, № 19 від 02 серпня 2012 року, № 29 від 03 серпня 2012 року, № 126 від 14 серпня 2012 року, № 152 від 16 серпня 2012 року, № 197 від 21 серпня 2012 року, № 249 від 27 серпня 2012 року, № 246 від 27 серпня 2012 року, №№ 245 - 246 від 26 вересня 2012 року, №№ 281-288 від 30 вересня 2012 року, № 109 від 12 листопада 2012 року, № 131 від 13 листопада 2012 року, № 153 та № 154 від 15 листопада 2012 року, № 172 від 16 листопада 2012 року, №№ 191-192 від 19 листопада 2012 року, №№ 206-207 від 20 листопада 2012 року, №№ 221-222 від 21 листопада 2012 року, №№ 235-236 від 22 листопада 2012 року, № 319 від 30 листопада 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрейтедж» надано позивачу послуг з моніторингу об’єктів охорони за допомогою відео спостереження, тестового контролю систем безпеки та охорони, контролю внутрішнього розпорядку підприємства на загальну суму 1611760,00 грн. в тому числі ПДВ - 268626,67 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрейтедж» в свою чергу виписано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «УН Секюріті» податкові накладні №№ 8 - 9 від 01 серпня 2012 року, № 19 від 02 серпня 2012 року, № 29 від 03 серпня 2012 року, № 126 від 14 серпня 2012 року, № 152 від 16 серпня 2012 року, № 197 від 21 серпня 2012 року, № 249 від 27 серпня 2012 року, № 246 від 27 серпня 2012 року, №№ 245 - 246 від 26 вересня 2012 року, №№ 281-288 від 30 вересня 2012 року, № 109 від 12 листопада 2012 року, № 131 від 13 листопада 2012 року, № 153 та № 154 від 15 листопада 2012 року, № 172 від 16 листопада 2012 року, №№ 191-192 від 19 листопада 2012 року, №№ 206-207 від 20 листопада 2012 року, №№ 221-222 від 21 листопада 2012 року, №№ 235-236 від 22 листопада 2012 року, № 319 від 30 листопада 2012 року на загальну суму 1611760,00 грн. в тому числі ПДВ – 268626,67 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення за листопад – грудень 2012 року та січень 2013 року, завіреною належним чином копію акту приймання - передачі векселів від 02 квітня 2013 року.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період (01 серпня 2012 року по 30 вересня 2012 року та з 01 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року) на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Фрейтедж» у зв’язку з придбанням послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрейтедж» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що частково оплата за надані послуги здійснена позивачем у червні – жовтні 2012 року, оскільки з аналізу пункту 198.2 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та обставин справи вбачається, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ун Секрюріті» здійснює діяльність у сфері приватних охоронних служб; має ліцензію Міністерства внутрішніх справ України на охоронну діяльність з 28 серпня 2008 року (безстрокова); має ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України на господарську діяльність у будівництві, пов’язану зі створенням об’єктів архітектури за переліком робіт згідно додатку (в тому числі на монтажні роботи та монтаж інженерних мереж) з 10 вересня 2012 року).

Як стверджує позивач, ТОВ «УН Секюріті» надає послуги фізичної охорони та контролю, а також послуги з технічної охорони, має власний пульт централізованого спостереження. У перевіряємий період позивач здійснював діяльність з охорони магазинів торгових мереж та ряду інших об’єктів.

У зв’язку із специфікою діяльності торгових мереж та великою кількістю охороняємих об’єктів у нашого підприємства виникала виробнича необхідність у залученні ТОВ «Фрейтедж» для надання послуг по тестовому контролю систем безпеки та охорони та контролю внутрішнього розпорядку підприємства (зокрема контролю нашого та залученого персоналу безпосередньо на об’єктах Замовників) (розшифровка бухгалтерського рахунку 361 за перевіряємий період міститься в матеріалах справи).

На підтвердження вищезазначених доводів, позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року та за січень, лютий, березень, квітень 2013 року; оборотно-сальдові відомості по рахунку 311 за листопад, грудень 2012 року та за січень 2013 року; оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року; завірені належним чином копії звітів з праці за червень – грудень 2012 року ; завірені належним чином копії декларацій з податку на додану вартість з додатками №№ 1, 5 за липень, серпень, вересень, жовтень листопад та грудень 2012 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Фрейтедж» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Фрейтедж» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов’язань, відповідачем до суду не надано.

Посилання відповідача на висновки акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 22 березня 2013 року № 1106/22-4/38237973, яким встановлено, що діяльність ТОВ «Фрейтедж» підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб’єкта господарювання судом відхиляються, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Крім цього, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2012 року у справі № К/9991/44809/12, зазначено, що посилання ДПІ на відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів та матеріально-технічної бази не можуть бути беззаперечним доказом безтоварності операцій без проведеного податковим органом аналізу змісту операцій з поставки послуг та без визначення на підставі цього, які саме трудові та матеріальні ресурси необхідні для вчинення дій, що становлять зміст спірних операцій.

Слід звернути увагу, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі № 826/10875/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрейтедж” до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрейтедж” задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову наступного змісту. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрейтедж” задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби по вжиттю заходів, направлених на проведення зустрічної звірки ТОВ “Фрейтедж”, що оформлені актом №1106/22-4/38237973 від 22.03.2013 року “Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ “ Фрейтедж” (код ЄДРПОУ 38237973) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 21.05.2012 р. по 28.02.2013 р.”. Зобов’язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» інформацію, внесену на підставі акту №1106/22-4/38237973 від 22.03.2013 року “Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ “Фрейтедж” (код ЄДРПОУ 38237973) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 21.05.2012 р. по 28.02.2013 р.”.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «УН Секюріті» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Фрейтедж», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 жовтня 2013 року № 68226552201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УН Секюріті» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УН Секюріті» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 жовтня 2013 року № 68226552201.

3.Зобов’язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1827,00 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УН Секюріті» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник