Рішення № 37359052, 19.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/474/14 19.02.14

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова группа», м.Київ, ЄДРПОУ 30859524

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», м.Київ, ЄДРПОУ 22229921

про стягнення 49 500грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», м.Київ про стягнення 65 024, 51 грн.

17.02.2014р. до господарського суду міста Києва надійшла заява №11/8144 від 11.02.2014р. позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», врахувавши франшизу та ліміт відповідальності відповідача, просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» шкоду в порядку регресу в розмірі 49 500 грн.

Виходячи з того, що подана Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» заява відповідає вимогам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає остаточні позовні вимоги з урахуванням заяви №11/8144 від 11.02.2014р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» страхового відшкодування на підставі договору №28-0107-13-00238 від 01.04.2013р. добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» перейшло право вимоги до відповідача.

Позивач в судові засідання 05.02.2014р. та 19.02.2014р. не з'явився, представника не направив. Проте, за висновками суду Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи з огляду на наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №0103028026955, №0103028523452. Одночасно, судом враховано заяву №11/7958 від 24.01.2014р. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова группа» про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

Відповідач у відзиві №139 від 22.01.2014р. проти позовних вимог надав заперечення з огляду на ненадання позивачем належних доказів визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки MAN, державний номер АА 8166 МО під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 08.05.2013р.

В судове засідання 19.02.2014р. відповідач не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у розгляді справи не скористався.

За приписами п. 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін, є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи зі змісту наявного в матеріалах справи протоколу судового засідання від 05.02.2014р.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Наразі, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що сторони в процесі розгляду справи 19.02.2014р. не скористались правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, а також приймаючи до уваги заяву №11/7958 від 24.01.2014р. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про розгляд справи без його участі, враховуючи відсутність клопотань з боку сторін про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 01.04.2013р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (страхувальник) було укладено договір №28-0107-13-00238 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті:

марка/модель: MAN TGA,

реєстраційний номер: АА 8166 МО,

рік випуску: 2008р.

За змістом п.4 додатку №1 до вказаного договору страховими випадками вважаються втрата, знищення або пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок викрадення, дорожньо-транспортної пригоди, протиправних дій третіх осіб, стихійного лиха, пожежі, вибуху, падіння предметів, нападу тварин.

Згідно п.3 договору №28-0107-13-00238 від 01.04.2013р. вигодонабувачем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд».

Вищазазначеним правочином встановлено нульовий розмір франшизи у разі пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспорної пригоди.

Строк дії вказаного договору встановлено з 00:00 год. 01.04.2013р. до 24:00 год. 31.03.2014р.

Виходячи зі змісту довідки №9196963 про дорожньо-транспортну пригоду, 08.05.2013р. о 18 год. 30 хвил. біля вул.Пансіонат Мрія в місті Ялта Автономної Республіки Крим відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. MACK 713, державний номер AA 5629 EA, що належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Унікредит лізинг», яким керував Сарахов Борис Борисович, 2. MAN TGA, державний номер АА 8166 МО, що належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», керування яким при вчиненні дорожньо-транспортної пригоди здійснював Пономарьов Сергій Іванович.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного кодексу встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно із ст.29 Закону України «Про страхування» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом п.11.17 договору №28-0107-13-00238 від 01.04.2013р. страховик зобов'язаний прийняти рішення про виплату страхового відшкодування протягом 5 робочих днів з моменту отримання ним всіх, передбаченим даним правочином документів.

Крім того, п.11.18 зазначеного правочину встановлено, що страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відшкодування протягом 14 робочих днів з моменту прийняття такого рішення.

Відповідно до акту б/н від 15.05.2013р. огляду транспортного засобу автомобілю MAN TGA, державний номер АА 8166 МО, було заподіяно наступні пошкодження: двері ліві, стійка ліва, вітрове скло, накладка лівої стійки, дзеркало ліве.

Згідно рахунку №DP-1301516 від 22.05.2013р., складеного Приватним підприємством «Техносервісінформ» на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», вартість відновлюваного ремонту складає 65 024, 51 грн.

24.05.2013р. до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» подано заяву про виплату страхового відшкодування згідно з договором №28-0107-13-00238 від 01.04.2013р. добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті на рахунок СТО.

04.06.2013р. представниками позивача було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №ПСКА-2793, за змістом яких страхувальнику підлягає виплата страхового відшкодування в розмірі 65 024, 51 грн.

Згідно з платіжним дорученням №9491 від 04.06.2013р. на підставі договору №28-0107-13-00238 від 01.04.2013р. та страхового акту №ПСКА-2793 від 04.06.2013р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 65 024, 51 грн. на рахунок Приватного підприємства «Техносервісінформ».

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Наявність вини водія автомобіля MACK 713, державний номер AA 5629 EA, Сахарова Бориса Борисовича у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 08.05.2013р. встановлена постановою від 19.06.2013р. Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області.

Наразі, в матеріалах справи міститься поліс №АВ/6902604 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та довідка №7/2-28/2506 від 28.01.2014р. Моторного (транспортного) страхового бюро України, відповідно до яких автомобіль марки MACK 1713, державний номер АА 5629 ЕА прийнято на страхування Приватним акціонерним товариством «Український страховий стандарт». Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., а також франшизу в розмірі 500 грн.

21.10.2013р. представниками позивача було скеровано на адресу Приватного акціонерного товариства «Український страховий стандарт» заяву №03/7157 про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу, в якій Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» просить відшкодувати 65 024, 51 грн. Проте, відповідачем доказів здійснення виплати за вказаною претензією надано суду не було.

У відзиві №139 від 22.01.2014р. відповідач, як зазначалось вище, надав заперечення проти задоволення позовних вимог з огляду на відсутність у позивача передбаченого Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звіту про оцінку майна, автотоварознавчої експертизи та, як наслідок, здійснення позивачем оцінки розміру матеріального збитку власнику автомобіля марки MAN TGA, державний номер АА 8166 МО неналежним чином.

Проте, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд вважає, що заперечення Приватного акціонерного товариства «Український страховий стандарт» є безпідставними з огляду на наступне:

Як вбачається з Преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За приписами п.22.1 вищезазначеного Закону при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Вказаними правовими нормами врегульовано правовідносини, пов'язані із визначення розміру збитків саме у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У свою чергу, правовідносини позивача і страхувальника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспортну, які не регулюються нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, суд дійшов висновку, що застосування приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до наведених вище правовідносин є безпідставним.

Крім того, як вже зазначалось, нормами ст.25 Закону України «Про страхування» та ст.990 Цивільного кодексу України визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст.27 Закону України «Про страхування»).

Отже, норми вказаних нормативно-правових актів не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням саме автотоварознавчої експертизи, проведеної суб'єктом оціночної діяльності та на підставі звіту про оцінку транспортного засобу. Аналогічна правова позиція містяться, також, у постанові від 10.02.2014р. Вищого господарського суду України по справі №5011-47/16703-2012.

Одночасно, умовами договору №28-0107-13-00238 від 01.04.2013р. добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті обумовлено, що вартість відновлювального ремонту може бути визначена на підставі калькуляції СТО або акту автотоварознавчої експертизи. Обов'язкове проведення оцінки, завданої транспортному засобу шкоди, договором не передбачено.

За поясненнями позивача, звіт суб'єкта оціночної діяльності щодо визначення розміру збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 08.05.2013р., автомобілю марки MAN TGA, державний номер АА 8166 МО, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» не замовлявся, а вартість відновлювального ремонту встановлювалась на підставі рахунку ремонтного підприємства, де було здійснено ремонт транспортного засобу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів невірного визначення позивачем розміру завданих під час дорожньо-транспортної пригоди 08.05.2013р. збитків відповідачем до матеріалів справи не представлено. Крім того, жодних інших підстав для відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем не надано.

За таких обставин, твердження відповідача про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі відсутності в матеріалах справи звіту про оцінку майна та автотоварознавчої експертизи оцінки розміру матеріального збитку власнику автомобіля марки MAN TGA, державний номер АА 8166 МО судом до уваги не приймаються.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, з огляду на те, що виконання зобов'язання з оплати страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт» виконано не було, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення 49 500 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, судом прийнято до уваги, що під час визначення розміру позовних вимог позивачем було враховано встановлений вище ліміт відповідальності та франшизу.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України належить стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», м.Київ про стягнення 49 500 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, м.Київ, пров.Балтійський, буд.20, ЄДРПОУ 22229921) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м.Київ, вул.Федорова Івана, буд.32, літ.А, ЄДРПОУ 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 49 500 грн., а також судовий збір в сумі 1 827 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 19.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 24.02.2014р.

Суддя М.О. Любченко