Ухвала суду № 37358579, 18.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 р.Справа № 816/6586/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Гончаровій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 816/6586/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

15 листопада 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 листопада 2013 року №0012101501 у частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 293958,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 06 листопада 2013 року №0012101501 у частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 239958,00 грн. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 458,80 грн /чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок/.

Державна податкова інспекція у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 14 липня 1998 року, код ЄДРПОУ 30044094, про що видано свідоцтво серії А00 №081164, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 14/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06 вересня 2006 року №23994223 серії НБ №289530, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 19/, позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, що підтверджується матеріалами справи.

У період з 09 жовтня 2013 року по 22 жовтня 2013 року працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування ТОВ "Українське зерно" (код ЄДРПОУ 30044094) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень, березень, травень 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

В результаті перевірки складено Акт від 24 жовтня 2013 року №1308/16-01-15-01/30044094 /а.с. 37-105/, у якому зафіксовано, крім іншого, порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит за травень 2012 року на 293958,00 грн (р.17), занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.18) на 293958,00 грн та відповідно завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) за травень 2012 року на суму 294625,00 грн.

Згідно з висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що у періоді, який перевірявся, ТОВ "Українське зерно" укладено договір поставки від 16 травня 2012 року №160512 з ПП "Сворог" (ТОВ "Малал") /а.с. 93/. Оплата за товар здійснена згідно платіжних доручень, у яких призначенням платежу зазначено сою по договору від 16 травня 2012 року №160505, тобто, зазначено інший договір, який не був наданий для перевірки /а.с. 94/.

На думку відповідача, надані для перевірки договір поставки від 16 травня 2012 року №160512, податкові та видаткові накладні, у яких зазначено, що реалізація товару здійснювалася згідно іншого договору від 16 травня 2012 року №160505, не дають можливості встановити, що ПП "Сворог" здійснювало поставку товарів саме на виконання договору поставки від 16 травня 2012 року №160512, а не на підставі будь-яких інших правочинів.

Податкові та видаткові накладні, а також платіжні доручення є як доказ про поставку товарів за договором від 16 травня 2012 року №160505 (який не укладався) та не є доказом поставки товарів за договором від 16 травня 2912 року №160512, який був наданий для перевірки, оскільки, дані, вказані у кожній з видаткових накладних, платіжних доручень, не дають підстави зв'язок цих первинних документів з договором від 16 травня 2012 року №160512, яким здійснювалися господарські операції з поставки товару покупцю /а.с. 95/.

Крім того, у Акті перевірки зазначено, що видаткові накладні не містять даних, які б могли ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зокрема, зазначення посади та прізвища, імені, по батькові особи, яка відпустила товар /а.с. 95/.

Отже, податковий орган дійшов висновку, що податкові накладні складені з порушенням вимог пунктів 201.1, 201.6 Податкового кодексу України та на порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України включені до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за травень 2012 року /а.с. 97/.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2013 року №0012101501, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 294625,00 грн /а.с. 35/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням у частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 239958,00 грн та оскаржив його до суду.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 06 листопада 2013 року №0012101501, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пункту 198.3 статті 198 цього ж Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податку надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ПП "Сворог" (Постачальник) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з поставки сої.

Так, судовим розглядом встановлено, що 15 травня 2012 року між ПП "Сворог" та ТОВ "Українське зерно" укладено договір поставки №160512, згідно пункту 1.1. умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю 244,965 (+/- 10%) тон сої загальною вартістю 1763748,00 грн з ПДВ, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених даним Договором /а.с. 106/.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Сворог", позивачу виписано:

податкові накладні (номенклатура товарів/послуг продавця - соя) на загальну суму 1763748,00 грн, у тому числі ПДВ 293958,00 грн, видаткові накладні (товар: соя) на загальну суму 1763748,00 грн, у тому числі ПДВ 293958,00 грн, листи ПП "Сворог" адресовані комбікормовому заводу ТОВ "Агро КОМ" .

Зазначені податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ПП "Сворог" (код ЄДРПОУ 33248577), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що при здійсненні поставки за договором товарно-транспортні накладні не складалися, оскільки соя, яка поставлялася у межах договору від 16 травня 2012 року №160512, вже знаходилася на складі ТОВ "Агро КОМ", що також підтверджено наявними у матеріалах справи та дослідженими під час судового розгляду копіями листів контрагента позивача ПП "Сворог", адресованих комбікормовому заводу ТОВ "Агро КОМ".

Крім того, згідно пояснень представника позивача судом встановлено та не заперечується представником відповідача, що придбаний товар у подальшому не реалізовувався, а був використаний для виготовлення комбікорму.

Факт оплати придбаного позивачем товару у Акті перевірки податковим органом не заперечується /а.с. 94/ та підтверджується завіреними належним чином копіями платіжних доручень від 23 січня 2013 року №475, від 24 січня 2013 року №508, від 24 січня 2013 року №519 на загальну суму1763748,00 грн, у тому числі ПДВ 293958,00 грн /а.с. 203-205/.

У Акті перевірки та своїх запереченнях представник відповідача як на порушення пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України посилався на те, що договір поставки від 16 травня 2012 року №160512, податкові та видаткові накладні, у яких зазначено, що реалізація товару здійснювалася згідно іншого договору від 16 травня 2012 року №160505, не дають відповідачу можливості встановити, що ПП "Сворог" здійснювало поставку товарів саме на виконання договору поставки від 16 травня 2012 року №160512.

Проте, на спростування зазначеної інформації, позивачем залучено до матеріалів справи копію листа ТОВ "Малал" (правонаступника ПП "Сворог"), від 31 жовтня 2013 року №31/01, яким підтверджено, що 16 травня 2012 року між ПП "Сворог" та ТОВ "Українське зерно" укладено договір поставки №160512 та саме на підставі цього договору протягом травня 2012 року було здійснено поставку сої. У листі ТОВ "Малал" зауважувало, що жодних правовідносин з ТОВ "Українське зерно", підставою яких був би будь-який інший правочин не існує та не існувало. Однак, під час відображення господарських операцій, здійснених на підставі договору від 16 травня 2012 року №160512 та складанні первинних бухгалтерських документів було допущено помилкове посилання на фактично неіснуючий договір №160505. При цьому, помилка автоматично (через відповідне програмне забезпечення) була поширена на всі первинні документи (у тому числі, на видаткові та податкові накладні), пов'язані з господарсько-правовими відносинами між ПП "Сворог" та ТОВ "Українське зерно" /а.с. 217-218/.

Отже, підтверджено твердження позивача викладене у позовній заяві , що у даному випадку мала місце помилка з боку контрагента позивача ПП "Сворог" при зазначенні номеру цивільно-правового договору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у даному випадку зазначений недолік не впливає на зміст проведених операцій та їх відображення у податковому обліку, оскільки окремі недоліки податкової накладної, які не впливають на суть проведеної операції, не позбавлять можливості ідентифікувати особи продавця і покупця та охарактеризувати зміст господарської операції, не можуть мати наслідком позбавлення покупця права на податковий кредит та визнання недійсною даної податкової накладної.

Дана помилка жодним чином не вплинула на загальний обсяг постачання послуг по даних операціях, у тому числі суму податку на додану вартість.

Та враховуючи наявність інших документів по угоді не є підставою неприйняття податкових накладних та податкового кредиту.

Крім того, у копіях податкових накладних зазначено вид цивільно-правового договору "договір поставки", що прямо передбачено підпунктом "и" абзацу 2 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні та особи, що проводили перевірку, у Акті перевірки не заперечували реальності постачання сої, зазначаючи, що постачання відбувалось за іншим правочином.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Частиною 1 пункту 201.6 статті 201 зазначеного Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктів 201.7 та 201.8 цієї ж статті Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У Акті перевірки та своїх запереченнях представник відповідача посилався також на відсутність у видаткових накладних прізвищ та посад осіб, які відпускали товар /а.с. 95/.

Разом з тим, суд зауважує, що податковим законодавством не надано право платникам податків перевіряти правильність заповнення і подання податкової звітності своїми контрагентами, повноту і вчасність сплати ними податків і зборів.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, у даній спірній ситуації застосовується принцип превалювання сутності над формою, який закріплений у статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (який означає, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Обставина, що контрагент позивача помилково зазначив у податкових накладних, видаткових накладних, а позивач у подальшому, у платіжних дорученнях, інший номер договору поставки, у даному випадку не впливає на правильність формування позивачем спірної суми податкового кредиту і не свідчить про завищення від'ємного значення за травень 2012 року на суму 293958,00 грн, оскільки помилка має технічний (формальний) характер і не спростовує наявність належно оформлених і зареєстрованих Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, суд не вбачає ознак правопорушення з боку позивача, оскільки відсутній протиправний, неправомірний характер дій, - дані дії не є суспільно небезпечними чи протиправними, а також відсутній умисел та корисливі мотиви з боку позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту за травень 2012 року ПДВ у сумі 293958,00 грн. на підставі належно оформлених та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних ПП "Сворог", що не призвело до завищення податкового кредиту та завищення залишку від'ємного значення за травень 2012 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що задовольнивши позов суд першої інстанції визначив суму скасування податкового - повідомлення рішення на суму 239958,00 грн., тоді як позов заявлено та спірні операції проведені на суму 293958,00 грн.. Позивачем апеляційна скарга не подана, представник позивача в суді апеляційної інстанції наполягав на залишенні постанови суду першої інстанції без змін, в зв'язку з тим, що вважає зазначене опискою.

Колегія суддів, враховуючи наведене, вважає що дане питання підлягає вирішенню судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 169 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 816/6586/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 24.02.2014 р.