Постанова № 37357002, 12.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2014 р. Справа№ 910/21086/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю Сіндряков О.В.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року

у справі №910/21086/13 (суддя Паламар П.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до приватного акціонерного товариства «Теодосія»

про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 8 157,39 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року у справі №910/21086/13 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ПАТ «Теодосія» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 85,05 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 1 862,40 грн. три проценти річних з простроченої суми. У позові в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року у справі №910/21086/13 в частині відмови у стягненні пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказану вимогу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року апеляційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 12.02.2014 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 12.02.2014 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скаргу задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 12.02.2014 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про дату, час та місце судового розгляду належним чином, а отже наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.09.2011 року між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (далі - продавець) та ПАТ «Теодосія» (далі - покупець) було укладено договір №1011-ТР на купівлю-продаж природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 110,0 тис. куб. м.

На виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу природний газ в обсязі 76 931 тис. куб. м. на загальну суму 124 642,59 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року, від 30.11.2011 року, від 31.12.2011 року, від 31.01.2012 року, від 29.02.2012 року, від 31.03.2012 року, від 30.04.2012 року, від 31.05.2012 року, від 30.06.2012 року, від 31.07.2012 року, від 31.08.2012 року, від 30.09.2012 року, від 31.10.2012 року, від 30.11.2012 року, від 31.12.2012 року.

Розділом 5 договору сторонами визначено ціну природного газу, умови якого змінювалися сторонами додатковими угодами №№1 від 30.09.2011 року, від 02.01.2012 року та від 31.01.2012 року.

Пунктом 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом поточної оплати протягом місяця поставки.

Згідно з п. 6.2. договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем, всупереч вимогам п.п. 6.1., 6.2. договору, свої зобов'язання в частині сплати за поставлений природний газ виконано із порушенням строків оплати.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача інфляційних в розмірі 85,05 грн. та 3% річних в розмірі 1 862,40 грн. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки інфляційних та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. договору сторонами передбачено, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією або позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що, звернувшись з позовом в суд 29.10.2013 року, позивачем безпідставно нараховано відповідачу пеню в період з 11.01.2011 року по 15.01.2013 року, оскільки не враховано положення п. 7.2. договору.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2. інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» від 22.01.2013 року №01-06/85/2013 зазначено, що положення договору, в якому сторони встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення з претензією або позовом, суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 260, ст. 261 Цивільного кодексу України, оскільки порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, здійснивши юридичний аналіз змісту спірного пункту договору, вважає, що п. 7.2. договору на купівлю-продаж природного газу №1011-ТР від 30.09.2011 року не відповідає вимогам законодавства України, а саме ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 11.12.2012 року у справі №10/065-11 та від 11.12.2012 року у справі №15/046-11.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, здійснила перерахунок пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (у період з 11.01.2011 року по 15.01.2013 року).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок пені позивачем здійснено вірно, з урахуванням вимог чинних норм законодавства, а отже з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 5 987,41 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково та прийняти нове рішення.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року у справі №910/21086/13 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року у справі №910/21086/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року у справі №910/21086/13 скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо пені в розмірі 5 987,41 грн.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Теодосія» (02068, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 1, код 30689644) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) 5 987,41 грн. пені. В решті рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Теодосія» (02068, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 1, код 30689644) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) 1 673,53 грн. судового збору за подання позову.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Теодосія» (02068, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 1, код 30689644) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Справу №910/21086/13 повернути до господарського суду міста Києва.

8. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

9. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич