Ухвала суду № 37356512, 18.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 р.Справа № 820/12172/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Гончаровій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. по справі № 820/12172/13-а

за позовом ОСОБА_1

до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2013р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 20.11.2013 року № 0004431720 Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби, винесене відносно ОСОБА_1.

ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення не дотримався вимог ст.159 КАС України щодо обґрунтованості та законності судового рішення, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції правомірним та просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. залишити без змін.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області з 18.10.13р. по 24.10.13р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати сум податків до бюджету платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.10р. по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04.11.13р. № 1268/1702/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 4.2.13 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем занижено податок з загального річного оподатковує мого доходу за 2010 рік в розмірі 4950000,00 грн. та п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем допущено заниження податок з загального річного оподатковуваного доходу за 2012 рік у розмірі 1697124,80 грн. та занижено податок з загального річного оподатковуваного доходу за 2010 та 2012 роки на загальну суму 6647424,80 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.11.13р. № 0004431720, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 7496137,20 грн., яке отримано позивачем 26.11.2013 року (а.с. 30).

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Стосовно правильності формування позивачем податку з загального річного оподатковуваного доходу за 2010 та 2012 роки на загальну суму 6647424,80 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи у 2010 році ФО-П ОСОБА_1, через посередника - торгівця цінними паперами ТОВ "Опціон-Фінанс", по договорам купівлі-продажу цінних паперів з ТДВ "СК Прогрес" придбано акції, емітовані юридичними особами, на загальну суму 33000 000,00 гривень.

Термін погашення виданих позивачем у 2010 році векселів настає у 2026 та 2027 роках.

В якості оплати за придбані акції у 2010 році на адресу продавця видані векселі, емітовані ОСОБА_1 на загальну суму 330000000,00 грн. : вексель АА1975048, виданий 18.02.10р. на суму 5000000,00 грн.; вексель АА1974470, виданий 14.04.10р. на суму 5000000,00 грн.; вексель АА1974471, виданий 23.06.10р. на суму 5000000,00 грн.; вексель АА1975437, виданий 13.10.10р. на суму 10000000,00 грн.; вексель АА 1975438, виданий 18.11.10р. на суму 8000000,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у 2010 році, за який розраховувався інвестиційний прибуток, ОСОБА_1 особисто не було погашено зазначені векселя.

На підставі цього податковим органом було зроблено висновок, що платником податку не були понесені витрати на компенсацію вартості придбаних у цьому ж податковому періоді цінних паперів (акцій).

Спірні правовідносини у зазначеному періоді були унормовані Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно пунктів 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", у цьому Законі терміни "дохід" та "дохід з джерелом його походження з України" вживаються у такому значенні: дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами; дохід з джерелом його походження з України -будь-який дохід одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів (п. 1.21 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").

Положеннями Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не розкривався зміст поняття "витрати", але відповідно до п. 1.21. ст. 1 даного Закону, інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів. Відповідно ж до вимог пп. 7.6.3. п. 7 6. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

За змістом п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

У відповідності з п.п. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку, визначені в п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно п.п. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Підпунктом 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Відповідно до п.п. 9.6.7 "а" п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" під терміном "інвестиційний актив" розуміється, зокрема, пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

Таким чином, фізичні особи, передавши до статутного фонду майно в обмін на емітовані ним корпоративні права, здійснили операцію по придбанню інвестиційного активу.

Крім того, відповідно до п.п. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Відповідно до п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи; до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Згідно п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Внесення до статутного фонду позивача майна фізичних осіб не є їх основними фондами в розумінні п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки вони не відносяться до суб'єктів господарювання і не використовували його у своїй господарській діяльності.

За змістом ст. 715 Цивільного кодексу України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Визначення бартеру (товарного обміну) наведено і у п. 1.19 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Отже, в межах бартерних операцій здійснюється обмін товару на товар, однак корпоративні права є не товаром, а інвестиційним активом, тому вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 статті 1 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11 та 12 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Між тим, вимогами ч.1 ст. 1087 ЦК України встановлено, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Відповідно до вимог ч.1 та 2 ст. 1088 ЦК України сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", цінні папери документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Положеннями ч.1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що вексель цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Зі змісту ч.8 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" слідує, що фізичні та юридичні особи можуть проводити розрахунки з використанням векселів і дана діяльність не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами.

Статтею 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно включено до складу витрат, понесених у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, грошове зобов'язання за векселями, виданими у якості оплати цінних паперів придбаних у ТДВ "СК Прогрес".

Крім того, довідкою ВАС України від 15.04.2010 року "Про визначення об'єкту оподаткування в операціях з використанням векселів для компенсації вартості товарів чи послуг, придбаних платником податку" відповідно до яких виникнення у платника податків права на податковий кредит у зв'язку з придбанням товарів послуг за операціями з використанням векселів, регулюється зокрема пунктами 7.4 - 7.6 статті 7 зазначеного Закону.

Наведене стосується також і дати виникнення права платника податку на податковий кредит у разі вексельних розрахунків під час придбання товарів (послуг).

Слід зазначити, що оскільки видані чи отримані платником податку векселі не змінюють сум його податкового кредиту, такий податковий кредит визначається в загальному порядку, тобто за датою здійснення першої з подій: або датою списання коштів у рахунок оплати придбаного товару (послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг. Таким чином, платник податку, який видав або передав за індосаментом вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг.

Також, слід враховувати те, що для визначення підстав виникнення права платника податків податковий кредит вирішальне значення має саме рух товарів та послуг, а не рух векселів, які обслуговують відповідні операції. Факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог Закону є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит навіть у тому разі, якщо розрахунки за товар взагалі ще не здійснені.

Стосовно допущених позивачем порушень вимог п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України у 2012 році судом першої інстанції правільно встановлено , що в 2012 році ОСОБА_1, через посередника - торгівця цінними паперами ТОВ "Опціон-Фінанс", по договорам купівлі-продажу цінних паперів з ТДВ "СК Авнгард" придбано акції, емітовані ПАТ "УСК", на загальну суму 10000000,00 грн.

У якості оплати за придбані акції у 2012 році на адресу продавця видано прості векселі емітовані ОСОБА_1 на загальну суму 10000000,00 грн., а саме: вексель АА2285106, виданий 12.01.12р. на суму 5000000,00 грн., вексель АА2285107, виданий 07.03.2012р. на суму 5000000,0 грн.

Термін погашення виданих ОСОБА_1 у 2012 році векселів настає у 2028 році.

У 2012 році, за який розраховувався інвестиційний прибуток, платником податку особисто не погашено згадані векселя, на підставі цього податковим органом зроблено висновок, що платником податку не були понесені витрати на компенсацію вартості придбаних у цьому ж податковому періоді цінних паперів (акцій).

З матеріалів справи вбачається , що в підтвердження проведених операцій позивачем надані акти приймання-передачі виданих у 2010 та у 2012 роках векселів.

Пунктом 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що інвестиційна діяльність з цінними паперами провадиться у порядку, встановленому законодавством про цінні папери та фондовий ринок.

Приписами п. 14.1.81. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Згідно до абз. б) пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

Статтею 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.06 №3480 визначено, що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.01р. № 2374, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до статті 47 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право подати позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони брали зобов'язання.

Отже, погашення векселя може відбутися не останнім його власником, а іншою особою (попереднім трасантом, акцептантом, авалістом, індосантом цього векселя), тобто фактичні витрати на виконання укладеного платником податку (продавцем) договору купівлі-продажу акцій (на погашення даного векселя) можуть бути взагалі таким платником не понесені.

З огляду на викладене, якщо у звітному податковому періоді - 2012 році, за який розраховується інвестиційний прибуток, платником податку особисто не було погашено згадані векселя (тобто, не відбулося факту обміну цінного паперу (векселя) на кошти), то платником податку фактично не були понесені витрати на компенсацію вартості придбаних у цьому ж податковому році цінних паперів (акцій).

Операції з цінними паперами, щодо яких донараховано ОСОБА_1 грошове зобов'язання проводились у 2012 році, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 170.2.2. п. 170.2. ст. 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Пунктом 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

З матеріалів справи вбачається, що векселі, емітовані ОСОБА_1 у 2012 році (на загальну суму 10000000,00 грн.), видано виключно у якості сплати за придбані акції у 2012 році (на загальну суму 10 000 000,00 грн.).

Таким чином, сума заборгованості ОСОБА_1 за цими векселями безпосередньо пов'язана з придбанням акцій у тому ж податковому періоді та виникла у зв'язку з таким придбанням.

Згідно ч. 4 п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

У 2012 році дохід ОСОБА_1 від продажу цінних паперів склав 10000000,00 грн., вартість цього інвестиційного активу склала 10000000,00 грн., тому загальний оподатковуємий дохід ОСОБА_1 у 2012 році склав 0 гривень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при видачі власного векселя для оформлення грошового боргу за фактично отримані акції відповідачем не дотримано зазначені умови щодо визнання видачі векселя як понесених витрат на придбання, оскільки при такій операції відбувається збільшення зобов'язань у вигляді видачі векселя та збільшення активів у вигляді надходження акцій, а отже відсутні підстави для віднесення таких сум до витрат на придбання інвестиційного активу.

Відповідачем зазначені суми по придбанню акцій не були зняті з витратної частини декларації про доходи позивача, отримані у 2012 році, а лише визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10000000 гривень.

Таким чином, оскільки зазначена господарська операція не спричиняє податкових наслідків, так як виданий вексель не може враховуватись у витратну частину, то і реалізовані акції, за які не отримано кошти - не можуть бути враховані як дохід позивача.

Неправомірність донарахування податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 6647424,80 грн., призводить до неправомірного застосування ДПІ до позивача штрафних санкцій у сумі 848712,40 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 20.11.2013 року № 0004431720 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. по справі № 820/12172/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 24.02.2014 р.