Рішення № 37356437, 19.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22526/13 19.02.14 р.

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в

особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10026/045

філії-Головного управління по м. Києву та Київській області

до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Сахарова Олександра Миколайовича

про стягнення 42 285,50 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

при секретарі судового засідання Левітасі Я.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко Т.В. за довіреністю № 532411 від 08.06.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Бобовніков О.О. за довіреністю № 122259 від 04.03.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10026/045 філії-Головного управління по м. Києву та Київській області звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ" про стягнення 42 285,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань по виплаті страхового відшкодування у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.12.2013 р.

В судовому засідання 05.12.2013 р. представником Сахарова О.М. подано клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 05.12.2013 р. Сахарова О.М. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача; розгляд справи відкладено на 19.12.2013 р.

18.12.2013 р. від третьої особи надійшли пояснення по справі.

В судовому засіданні 19.12.2013 р. представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представником відповідача в судовому засіданні було подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі.

Ухвалою суду від 19.12.2013 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

В судовому засіданні 19.12.2013 р. оголошувалась перерва до 22.01.2014 р.

11.01.2014 р. від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 22.01.2014 р. оголошувалась перерва до 04.02.2014 р.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному справу передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою від 04.02.2014 р. суддею Лиськовим М.О. справу прийнято до справдження, розгляд справи призначено на 19.02.2014 р.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 17.02.2014 р. у зв'язку з виходом з лікарняного справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою від 17.12.2014 р. суддею Зеленіною Н.І. прийнято справу до провадження.

Представники позивача та третьої особи в судовому випадку позов підтримали.

Представники відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 19.02.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

05.03.2007 р. між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10026/045 філії-Головного управління по м. Києву та Київській області (надалі - позивач, Вигодонабувач), Приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ" (надалі - відповідач, Страховик) та Сахаровим Олександром Миколайовичем (надалі - третя особа, Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави, № 5-363-3/07, за яким застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом марки «Деу», державний реєстраційний № АІ 2456 АХ.

27.05.2007 р. на автодорозі «Київ-Овруч» відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Деу», державний реєстраційний № АІ 2456 АХ, під керуванням страхувальника.

Внаслідок вказаної ДТП відбувся страховий випадок - повне знищення застрахованого автомобіля.

Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи № 2620 від 31.09.2009 р., ринкова вартість автомобіля на момент вчинення ДТП становить 52 269,42 грн., вартість придатних складових частин автомобіля, з урахуванням зносу, становить 17 109,44 грн.

29.09.2009 р. відповідачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 31 350,56 грн.

Проте, позивач з такою сумою страхового відшкодування не погоджується та посилається на те, що пунктом 4.2. Договору визначено ринкову вартість автомобіля на день укладення Договору у розмірі 71 915,00 грн., а відповідно до п. 4.1. Договору, страхова сума транспортного засобу та додаткового обладнання до нього визначається як ринкова вартість застрахованого автомобіля на момент укладення договору та на початок кожного наступного періоду страхування.

На думку позивача, розмір страхового відшкодування має становити 40 565,00 грн., виходячи з розрахунку: 71 915,00 грн. (страхова сума) - 31 350,00 грн. (виплачена відповідачем сума страхового відшкодування).

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись, зокрема, на те, що страхове відшкодування було виплачено у повному обсязі, виходячи з ринкової вартості застрахованого транспортного засобу за мінусом вартості залишків застрахованого транспортного засобу, визначеної експертом, та розміру безумовної франшизи.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Статтею 30 зазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент здійснення ДТП) встановлено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

Як вбачається з матеріалів справи, для визначення розміру дійсної (ринкової) вартості застрахованого автомобіля, відповідач звернувся із запитом до Вишгородського МРЕВ ДАІ ГУ МВС України в Київській області; та отримав відповідь, що дійсна вартість застрахованого автомобіля становить 48 460,00 грн.

Таким чином, відповідач при розрахунку розміру страхового відшкодування, виходив саме з вартості автомобіля, зазначеній у відповіді на запит, у розмірі 48 460,00 грн.

Проте, з такими висновками суд погодитись не може, оскільки виплата страхового відшкодування має здійснюватись, виходячи з ринкової вартості застрахованого автомобіля на момент ДТП, яка, відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи № 2620 від 31.09.2009 р., становить 52 269,42 грн.

Отже, при здійсненні відповідачем розрахунку розміру страхового відшкодування мала братись саме ринкова вартість автомобіля, визначена експертним шляхом, у розмірі 52 269,42 грн.

При цьому, не відповідають дійсності твердження позивача про те, що сума страхового відшкодування має бути визначена виходячи зі страхової суми, яка, відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Договору, становить 71 915,00 грн., оскільки ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п. п. 9.9.1., 9.9.2, Правил страхування, які являються обов'язковими до виконання Сторонами (п. 10.6. Договору), страхове відшкодування у випадку повної загибелі транспортного засобу здійснюється за одним із варіантів, на вибір Страхувальника (Вигодонабувача):

1) страхове відшкодування виплачується, незалежно від системи страхування, в межах страхової суми за мінусом:

- вартості ліквідації (вартості залишків) застрахованого ТЗ;

- розміру безумовної франшизи;

- сум раніше здійснених виплат страхових відшкодувань (при умові, що Страхувальник не здійснював дострахування ТЗ до його первісної страхової суми).

При цьому, ТЗ залишається в розпорядженні Страхувальника.

2) Страхове відшкодування виплачується, незалежно від системи страхування, в межах страхової суми за мінусом сум раніше здійснених виплат страхових відшкодувань (при умові, що Страхувальник не здійснював дострахування ТЗ до його первісної страхової суми). При цьому, залишки ТЗ передаються Страхувальником (власником ТЗ) Страховику.

Як вбачається з матеріалів справи, Страхувальником не було передано залишки автомобіля Страховику, а отже, обов'язок відповідача щодо відшкодування вартості залишків ТЗ відсутній.

Крім того, відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності, оскільки минув трирічний термін для пред'явлення позову.

Суд, розглянувши вказану заяву, не вбачає підстав для її задоволення, оскільки позивач звернувся до суду на правах Страхувальника, а ст. 268 ЦК України передбачено, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що сума страхового відшкодування мала бути розраховано наступним чином: 52 269,42 грн. (ринкова вартість ТЗ на момент ДТП, визначена експертним шляхом) - 17 109,44 грн. (вартість залишків) = 35 159,98 грн.

Оскільки відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 31 350,56 грн., сума несплаченого страхового відшкодування складає 3 809,42 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 809,42 грн. обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ" (01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3; код ЄДРПОУ 14229456) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10026/045 філії-Головного управління по м. Києву та Київській області (02096, м. Київ, вул. Харківське шосе, 21/6; код ЄДРПОУ 09322277) 3 809 (три тисячі вісімсот дев'ять) грн. 42 коп. страхового відшкодування та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.02.2014 р.

Суддя Н.І. Зеленіна