Ухвала суду № 37352558, 24.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 р.Справа № 820/12361/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014р. по справі № 820/12361/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод"

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Ізюмський тепловозоремонтний завод", звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, в якому просить скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Барановою Я.О. від 04.11.2013 року у зведеному виконавчому провадженні № 12605719.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржувану постанову, державний виконавець порушив вимоги діючого законодавства. Зазначив, що оскільки підприємство перебуває в процедурі санації, то відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арешт на майно може бути накладено лише на підставі відповідної ухвали Господарського суду в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Барановою Я.О. від 04.11.2013 року у зведеному виконавчому провадженні № 12605719.

Не погодившись із судовим рішенням, Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, оскільки арешт накладено на майно у межах суми боргу по вимогам працівників, пов'язаних з трудовими правовідносинами. Посилання позивача на положення п. 15 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 19.01.2013 року, яким встановлено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключено господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство, є помилковими, оскільки процедура банкрутства позивача здійснюється за нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013 року.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2009 року по справі № Б - 39/02-09, порушено провадження про банкрутство ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" перебуває в процедурі санації, керуючим санацією у справі про банкрутство призначено Костюка О.Г., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії ухвал Господарського суду Харківської області від 06.06.2012 р. та від 13.12.2013 р.

04.11.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Барановою Я.О. у зведеному виконавчому проваджені № 12605719 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої за даним зведеним виконавчим провадженням виконується 653 виконавчих документів, про стягнення з позивача заборгованості на користь фізичних, юридичних осіб і держави, яка на даний час становить загальну суму 25659349,18 грн. В межах цього виконавчого провадження проводиться примусове виконання 585 виконавчих документів по стягненню заборгованості по вимогам працівників, пов'язаних з трудовими правовідносинами на загальну суму 3478867,79 грн.

Вказаною постановою накладено арешт на все майно боржника ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" у межах суми звернення стягнення - 3478867,79 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю винесення вказаної постанови, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що у відповідності до вимог діючого законодавства, державний виконавець не наділений повноваженнями з приводу накладення арешту на майно боржника, що перебуває у процесі банкрутства, зокрема у процедурі санації.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон України № 606-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 8 вищеназваного Закону, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п.п. 5 та 6 ч. 3 ст. 11 Закону України № 606-XIV, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

У відповідності до положень ч.ч 1-3 ст. 57 Закону України № 606-XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

В свою чергу, у відповідності до вимог частин першої та другої статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який набрав чинності 19.01.2013 р.) встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Питання, пов'язані з арештом майна боржника, відносно якого порушено справу про банкрутство регулюються, зокрема, положеннями ч. 15 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", де, серед іншого визначено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 5 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону закріплено, що нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, у відповідності до абз. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла до 19.01.2013 року) було встановлено, що з дня винесення ухвали про санацію, зокрема, арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ані положенням Закону України "Про виконавче провадження", ані Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", незалежно від редакції згідно якої здійснюється розгляд справи про банкрутство, не передбачено повноважень державного виконавця щодо накладення арешту на майно боржника, що перебуває у процесі банкрутства, зокрема у процедурі санації, незалежно від того розповсюджується дія мораторію на певні вимоги чи ні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості винесеної постанови.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії державного виконавця, пов'язані з прийняттям оскаржуваної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що оскаржувана постанова була прийнята з порушенням вимог діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що вона є незаконною та необґрунтованою.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року по справі №820/12361/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014р. по справі №820/12361/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Калиновський В.А.