Постанова № 37352344, 18.02.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 року Справа № П/811/144/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., за участю секретаря Побочій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка»доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській областіпровизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 року №0000121502 - ВСТАНОВИВ:Публічне акціонерне товариство «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка» (надалі за текстом - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (надалі за текстом - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 року №000121502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 81873 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 40937 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, та зазначає, що господарські операції з контрагентом - ТОВ «Созидатель» мали реальний характер, підтверджені належним чином складеними первинними документами, а послуги отримані від контрагента використано для власних потреб.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях наданих в ході розгляду справи.

Представник відповідача вимогу позову не визнав та просив суд відмовити в задоволені позову з огляду на позицію викладену в запереченні на адміністративний позов (т.1 а.с.120-122).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.02.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 23.02.2014 року.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з листопада 2012 року по квітень 2013року з урахуванням матеріалів перевірок щодо правомірності нарахування ПДВ по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг).

Результати перевірки оформлені актом №651/11-23-15-02/05784437 від 31.12.2013 року (т.1 а.с.22-29).

В ході перевірки встановлено порушення:

- п.198.1, п. 198.2, п.198.3, 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200 ПК України з урахуванням ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 81873 грн., в тому числі:

- грудень 2012 року на суму 23784 грн.;

- січень 2013 року на суму 19489 грн.;

- лютий 2013 року на суму 6896 грн.;

- березень 2013 року на суму 15124 грн.;

- квітень 2013 року на суму 16580 грн.

Як вбачається з акту перевірки позивача висновки відповідача ґрунтуються на нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Созидатель» які зроблені в результаті аналізу відомостей одержаних з акту про неможливість перевірки ТОВ «Созидатель» від 25.11.2013р. №85/11-23-22-02, складеного посадовими особами відповідача (т.1а.с. 129-139).

На підставі акту перевірки позивача винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 року №000121502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 81873 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 40937 грн. (т.1а.с. 20).

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою встановлення факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Созидатель», а отже, правомірності формування податкового кредиту протягом перевіреного періоду суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Созидатель».

Між позивачем та ТОВ «Созидатель» укладались договори предметом яких було виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єктах позивача.

Право ТОВ «Созидатель» здійснювати діяльність у сфері будівництва підтверджується відповідною ліцензією (т.1а.с.116,117).

Факт укладення договорів та їх виконання підтверджується залученими до матеріалів справи письмовими доказами - договори, акти приймання-здачі виконаних робіт (т.1а.с. 55-95).

Фотографіями, якими зафіксовано види виконаних робіт та місце їх проведення (т.1а.с. 222-250, т.2а.с. 1-18).

Факт оплати вартості робіт підтверджується копіями банківських виписок (т.1.а.с.45-54).

Обставини які передували укладенню договорів між позивачем та ТОВ «Созидатель», хід виконання робіт, контроль за їх виконанням, підтверджено в судовому засіданні поясненнями свідка - заступника генерального директора з будівництва ОСОБА_1 (т.2а.с.28, 32).

Протягом перевіреного періоду позивачем здійснювалось формування показників податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних виписаних ТОВ «Созидатель» (т.1 а.с.31-44).

З огляду на вище вказане, суд приходить до висновку, що позивач мав всі підстави для формування податкового кредиту на підставі документів виписаних ТОВ «Созидатель».

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Созидатель».

Посилання відповідача на акт про неможливість перевірки ТОВ «Созидатель», як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаним актом жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Созидатель», а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і акту перевірки контрагента.

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаним підприємством оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки позивача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи вказану норму, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена лише законом, а не актом перевірки платника податків, незважаючи на факти які в цьому акті відображені. Адже, акт перевірки лише підтверджує факт проведення документальної перевірки та містить висновки, що ґрунтуються на суто суб'єктивній думці посадової особи органу державної податкової служби, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а також подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів (п. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним), що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують товарність операцій між ним та контрагентом, останній мав право на формування податкового кредиту на підставі цих документів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Созидатель», то позивачем правомірно сформовано податковий кредит за цими господарськими операціями.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014р. №0000121502 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 81873 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 40937 грн.

Присудити позивачеві судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 245,62 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19.02.2014р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник