Постанова № 37352270, 22.02.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. Справа № 922/4686/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - Гарібян О.І., дов. №0322/1624 від 20.05.2013 року

відповідача - ОСОБА_2, дов. ВТЕ №506362 від 05.06.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №39 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2013 року у справі № 922/4686/13

за позовом Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, м. Первомайський Харківської області,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Первомайський Харківської області,

про визнання недійсним договору оренди

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Первомайська районна державна адміністрація Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, відповідача, про визнання недійсним укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки державної власності водного фонду від 05 липня 2002 року та про зобов"язання відповідача повернути земельну ділянку державної власності загальною площею 29,9 га., розташовану в територіальних межах Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2013 року у справі №922/4686/13 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки державної власності водного фонду від 05 липня 2002 року, укладений між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 .

Зобов"язано відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 повернути земельну ділянку державної власності загальною площею 29,9 га., розташовану в територіальних межах Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Первомайської районної державної адміністрації Харківської області 1147,00 грн. судового збору.

Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що у зв'язку з тим, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду, тоді як відповідачем у відзиві на позовну заяву було вказано про такий пропуск, а тому, з урахуванням вимог частин 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, звертає увагу на те, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вносилась орендна плата за користування спірною земельною ділянкою та сплачувався податок на землю, в тому числі після закінчення строку дії договору, при цьому, орендодавець повідомляв орендаря про розмір орендної плати, приймав та приймає на даний час таку плату.

До того ж, рішенням господарського суду Харківської області від 05 червня 2013 року у справі № 922/1658/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду 29 липня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2013 року , позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі, договір оренди поновлено, визнано додаткову угоду до вказаного договору, якою пункт 2.2 договору викладено в новій редакції: "Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 05.07.2022 року", укладеною.

Таким чином, на думку апелянта, строк договору оренди не закінчився, і він діє до 05.07.2022 року, у зв"язку з чим позовні вимоги про зобов'язання відповідача (орендаря) повернути земельну ділянку не підлягають задоволенню.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 22.01.2014 року на 12:00 год. та зобов"язано позивача надати відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 05.02.2014 року на 11:30 год. у зв"язку із наданням позивачем відзиву на апеляційну скаргу (вх.№572 від 22.01.2014 року) 22.01.2014 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 року розгляд справи було відкладено на 19.02.2014 року на 11:30 год. у зв"язку із наданням позивачем додаткових пояснень по справі 05.02.2014 року.

Представник відповідача у судових засіданнях 22.01.2014 року, 05.02.2014 року та 19.02.2014 року підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 22.01.2014 року, 05.02.2014 року та 19.02.2014 року проти її доводів заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що обов'язок виготовлення технічної документації, що передбачає в тому числі і здійснення всіх пов'язаних з цим заходів (зокрема, присвоєння та реєстрація кадастрового номеру земельної ділянки, що передує державній реєстрації договору оренди), покладений на відповідача розпорядженням голови Первомайської районної державної адміністрації від 19 квітня 2002 року № 128 "Про надання в оренду земельної ділянки водного фонду ОСОБА_3", останнім не здійснено.

А тому, на думку позивача, на сьогодні цей спірний договір не є чинним, оскільки не відповідає вимогам законодавства.

Також вказує на те, що в порушення вимог пунктів З, 5, 6 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі", у спірному договорі не передбачено: форм платежу, порядку перегляду орендної плати, що також вказує на недотримання однієї з істотних умов договору оренди земельної ділянки; умови збереження стану об'єкта оренди, а також умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, до того ж цей договір порушує публічний порядок щодо надання земельної ділянки в оренду. А тому, на думку позивача, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» , статей 203, 215. Цивільного кодексу України, статтей 20, 207 Господарського кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України такий договір підлягає визнанню недійсним.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 05 липня 2002 року між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області, орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки державної власності водного фонду загальною площею 29,9 га, розташованої в територіальних межах Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області (далі договір).

Згідно з розділом 1 договору від 05 липня 2002 року орендодавець надав, а орендар взяв в оренду земельну ділянку водного фонду з розташованою на ній водоймою (ставком) з земель державної власності в територіальних межах Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області. Загальна площа земельної ділянки 29,9 га., в тому числі пасовища 3,34 га., захисні лісонасадження 2,25 га., під водою 23,93 га.

Згідно із пунктом 2.2. договору його строк дії складає 10 років з 17 липня 2002 року до 17 липня 2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 червня 2013 року у справі № 922/1658/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду 29 липня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2013 року, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Первомайської районної державної адміністрації про визнання договору оренди поновленим задоволено в повному обсязі, договір оренди поновлено, визнано додаткову угоду до вказаного договору, якою пункт 2.2 договору викладено в новій редакції: "Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 05.07.2022 року", укладеною.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, посилався на положення статей 13, 16, частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду землі", статей 17, 123-126 Земельного кодексу України, пункту 2 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 20 Закону України "Про землеустрій", статей 203, 215, 216 частин 1, 2 статті 212 Цивільного кодексу України.

При цьому, місцевий господарський суд вказував на те, що після закінчення 17 липня 2012 року строку дії договору оренди земельної ділянки від 05 липня 2002 року відповідач як орендар ухиляється від виконання свого обов"язку та не повертає позивачу - орендодавцю земельну ділянку, оренда якої була обмежена терміном цього договору, посилаючись при цьому на продовження терміну дії цього договору оренди земельної ділянки по теперішній час.

Також господарський суд першої інстанції вказував на те, що спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в порушення вимог статей 13, 15, 16, частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду землі", статей 17, 123-126 Земельного кодексу України, пункту 2 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 20 Закону України "Про землеустрій" відповідачем не виготовлено в повному обсязі технічну документацію та не здійснено державну реєстрацію вказаного договору.

А тому, за висновками місцевого господарського суду, такий договір підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а орендована за цим договором земельна ділянка - поверненню на підставі статті 212 Цивільного кодексу України.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими висновками місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

Як вже зазначалося вище, рішенням господарського суду Харківської області від 05 червня 2013 року у справі № 922/1658/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду 29 липня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2013 року, позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 до Первомайської районної державної адміністрації про визнання договору оренди поновленим задоволено в повному обсязі, договір оренди поновлено, визнано додаткову угоду до вказаного договору, якою пункт 2.2 договору викладено в новій редакції: "Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 05.07.2022 року", укладеною.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України встановлені зазначеними судовими актами обставини не доводяться знову при вирішенні даного спору.

У абзацах 1 та 4 пункту 2.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено про те, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

До того ж, відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов"язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, спірний договір у судовому порядку визнано таким що є чинним до 05.07.2022 року, при цьому цей акт має преюдиціальне значення, а судові акти, якими визнано такий факт, є обов"язковими на всій території України.

А тому, висновок місцевого господарського суду про необхідність визнання спірного договору недійсним та необхідність повернення орендованої за цим договором земельної ділянки, є безпідставним.

Також слід зазначити, що, визнаючи договір оренди земельної ділянки від 05.07.2002 року недійсним, місцевим господарським судом вказано на порушення при його укладенні вимог статей 123-126 Земельного кодексу України, статей 15, 18, 20 Закону України "Про оренду землі" та статті 215 Господарського кодексу України.

Однак, такий висновок не відповідає обставинам справи, зважаючи на наступне.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до пункту 2.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 4 ГПК України господарський суд повинен відмовити у визнанні правочину недійсним, коли ці вимоги ґрунтуються на акті державного чи іншого органу, що не відповідає законодавству.

У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно зі статтей 5 Цивільного Кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності та не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За аналогією, жоден нормативно-правовий акт не має зворотної дії в часі, крім того, якщо він скасовує або пом'якшує відповідальність особи.

Згідно із частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення,

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

При цьому, слід зазначити, що в даному випадку не було ані зміни цільового призначення, ані формування нової земельної ділянки, у зв"язку з чим колегія суддів вважає, що посилання місцевого господарського суду на невідповідність договору вимогам зазначеної норми не відповідає дійсності.

Згідно із частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Так, договір оренди від 05.07.2002 року було укладено на підставі розпорядження Первомайської районної держаної адміністрації Харківської області №128 від 19.04.2002 року.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 07.03.2002 року, в переліку істотних умов договору оренди земельної ділянки відсутні умови, щодо обов'язкової наявності невід'ємної частини договору оренди земельної ділянки, а саме: план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) та встановленням сервітуту, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Відповідно до частини 5 статті 15 Закону України "Про оренду землі" надання земельної ділянки в оренду без зміни її цільового призначення, межі якої визначені в натурі, здійснюється без розроблення проекту її відведення.

При цьому слід зазначити, що положення статті 20 Закону України "Про землеустрій", який було прийнято 22.05.2003 року і який набрав чинності 08.07.2003 року та Постанови Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004 року "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", які передбачають наявність землевпорядної документації (проект землеустрою та технічну документацію) при наданні земельних ділянок в оренду, на норми яких посилається суд першої інстанції, прийнято вже після укладення та державної реєстрації договору оренди від 05.07.2002 року.

Указ Президента України "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" № 134/203 від 12.02.2003 року також прийнято після укладення та державної реєстрації договору оренди від 05.07.2002 року.

З матеріалів справи вбачається, що Приватним підприємством "МІГ" у 2002 році було виготовлено технічну документацію по земельно-кадастрових роботах по інвентаризації земельної ділянки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, окрім того, було розроблено кадастровий план земельної ділянки державної власності водного фонду загальною площею 29,9 га, розташованої в територіальних межах Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області.

Розпорядженням голови Первомайської районної державної адміністрації Харківської області від 01.07.2002 року було затверджено технічну документацію з грошової оцінки земельної ділянки громадянина ОСОБА_3, розроблену Харківським філіалом Інституту землеустрою Української Академії Аграрних Наук України у 2002 році, яка також містить кадастровий план земельної ділянки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції застосовано норми матеріального права, які не були чинними на момент укладання договору оренди земельної ділянки від 05.07.2013 року, що протирічить вимогам статті 58 Конституції України, пункту 2.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" та статті 5 Цивільного кодексу України.

Окрім того, відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", позовна давність за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з пунктом 2.8 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними застосовується загальна позовна давність, що передбачена положенням статтею 257 ЦК України. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, вимоги пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, за змістом якого до позовів про визнання оспорюваного правочину недійсним, а також про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються за умови, коли право на подання відповідного позову виникло після 1 січня 2004 року; до позовів же, право на подання яких виникло до зазначеної дати, застосовується попереднє законодавство про позовну давність, тобто відповідні норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Отже, загальна позовна давність до даних вимог законодавством встановлена тривалістю у три роки.

Як вже зазначалося вище, договір оренди земельної ділянки було укладено 05.07.2002 року.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. А тому, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Так, зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що представником відповідача було зазначено про пропуск позивачем строку позовної давності та заявлено клопотання щодо застосування такого строку, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Отже, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

.

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2013 року у справі №922/4686/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Первомайської районної державної адміністрації Харківської області (64107, Харківська область, м. Первомайський, вул. Леніна, 16, розрахунковий рахунок 35411028000753 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 23918373) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, МФО 351553) 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 24.02.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.