Рішення № 37352150, 17.02.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2014 р.Справа № 916/3513/13

За позовом: Одеського державного аграрного університету

до відповідача: приватного підприємства "Сільверія Трейдінг"

про розірвання договору оренди та стягнення 13 516,52 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: Ковчук-Єпур В.М., довіреність №01-18/01-368 від 27.03.2012р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Одеський державний аграрний університет, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою:

- про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.10.2011р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та приватним підприємством "Сільверія Трейдінг";

- про стягнення з приватного підприємства "Сільверія Трейдінг" на користь Одеського державного аграрного університету 15 433,69 грн. заборгованості по орендній платі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.12.2013р. позовну заяву (вх.№5298/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/3513/13 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Позивач звернувся до суду із заявою про уточнення змісту заявлених позовних вимог (вх.№144/14 від 08.01.2014р.), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 13 516,52 грн. де 13 097,48 грн. - заборгованість з орендної плати, 407,64 грн. - пеня, 11,15 грн. - земельний податок, 0,25 грн. - пеня, яка судом прийнята до розгляду.

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

20 жовтня 2011р. між Фондом державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та приватним підприємством "Сільверія Трейдінг" (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно умов п.1.1. якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: будівлю для колібровки та сушки кукурудзи, згідно техн. паспорту Літ. "Г", реєстровий номер 00493008.1.БЕШСНП6442, площею 337,7 кв.м., за адресою: Одеська область, с. Молодіжне, вул. Фермерська, 9, яка перебуває на балансі Одеського державного аграрного університету (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ "Укрморконсалт" станом на "14" липня 2011р. і становить 339 502 (триста тридцять дев'ять тисяч п'ятсот дві) гривні.

Відповідно до п.1.2. Договору Майно передається в оренду з метою виробництва побутової хімії.

Із змісту п.2.1., Договору, вбачається, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3., 3.5., 3.6. Договору передбачено, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р.№786(зі змінами) (надалі методика розрахунку) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (серпень 2011р.)-2 920,30 (дві тисячі дев'ятсот гривень 30 копійок) гривень. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2011р. визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці 1 цього пункту на індекси інфляції вересня 2011р, жовтня 2011р. включно. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожні наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 12-го числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати державного бюджету 50% надсилається Орендарем Орендодавцеві. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У відповідності до п.9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов"язень за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

За приписами п.9.4. Договору Орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків у разі, якщо Орендар:

а) передав об'єкт оренди у користування суборенду;

б) своїми діями створює загрозу пошкодження Об"єкту оренди;

в) не здійснив страхування Об"єкту оренди відповідно п.57 та не застрахував Об"єкт оренди у подальшому на весь термін дії цього договору;

г) не сплачує або не своєчасно сплачує орендну плату;

д) змінив мету використання Об"єкту оренди без дозволу Орендодавця та Балансоутримовача;

є) перешкоджає або протидіє Орендодавцю та Балансоутримувачу у проведенні перевірки використання, збереження Об'єкту оренди та умов виконання Договору;

Згідно п.10.1. Договору цей Договір укладено терміном на 2 роки 11 місяців, та набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

За ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством, та у разі якщо орендар не погоджується підписувати новий розрахунок орендної плати та відповідні зміни до Договору при зміні Методики розрахунку орендної плати (п.10.3. Договору).

На підставі акту приймання-передавання державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Одеського аграрного університету до договору оренди від 20 жовтня 2011р., укладеного з приватним підприємством "Сільверія Трейдінг" від 20.10.2011р. Орендодавець передав Орендарю, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: будівлю для колібровки та сушки кукурудзи, згідно техн. паспорту Літ "Г", реєстровий номер 00493008.1.БЕШСНП6442, площею 337,7 кв.м., за адресою: Одеська область, с. Молодіжне, вул. Фермерська, 9, яка перебуває на балансі Одеського державного аграрного університету (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ "Укрморконсалт" станом на "14" липня 2011р. і становить 339 502 (триста тридцять дев'ять тисяч п'ятсот дві) гривні.

З підстав неналежного виконання відповідачем умов договору оренди в частині здійснення орендних платежів позивач звернувся до відповідача з попередженням (вих.№01-18/50-432 від 10.04.2012р.) відповідно до якого вимагав погашення існуючої заборгованості в розмірі 6 190,60 грн. протягом 15 календарних днів (докази надсилання наявні в матеріалах справи).

На підставі розпорядження Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 15.05.2013р. №33-р розпочато проведення перевірки виконання умов договорів оренди державного нерухомого майна, яке знаходиться на балансі Одеського державного аграрного університету, укладених регіональним відділенням ФДМУ по Одеській обалсті.

Із змісту довідки про перевірку виконання умов договорів оренди державного нерухомого майна, яке знаходиться на балансі Одеського державного аграрного університету, укладених РВ ФДМУ по Одеській області від 28.05.2013р. вбачається, що за договором оренди, що укладений між Фондом державного майна України по Одеській області та приватним підприємством "Сільверія Трейдінг" метою використання об'єкту оренди є: виробництво побутової хімії, разом з тим, під час перевірки було встановлено, що на об'єкті оренди розміщено обладнання та присутній стійкий запах продуктів бражіння, встановлення відповідності мети використання за вказаним договором не можливе.

01.07.2013р. на адресу позивача надійшла вимога про витребування документів та надання відомостей (в порядку ст.93 та ст.40 КПК України) за №971/10/21-22-09-02-16, якою повідомило позивача про порушення кримінального провадження №32013230000000057 від 01.03.2013р. за фактом незаконного виготовлення невстановленими особами упродовж 2012-2013 років спирту етилового з недоброякісної сировини, що становить загрозу для життя та здоров'я людей та подальшого його розповсюдження з метою незаконного виготовлення фальсифікованих алкогольних напоїв. При цьому місцем незаконного виготовлення етилового спирту є нерухоме майно, а саме: будівля для колібровки та сушки кукурудзи, згідно техн. паспорту Літ. "Г", реєстровий номер 00493008.1.БЕШСНП6442, площею 337,7 кв.м., за адресою: Одеська область, с. Молодіжне, вул. Фермерська, 9, яка перебуває на балансі Одеського державного аграрного університету.

24.07.2013р. позивач звернувся до Фонду державного майна України по Одеській області з доповідною запискою (вих.№01-18/50-1261) відповідно до якої з підстав існування боргу по орендним платежам в розмірі 4 944,70 грн. просив розірвати укладений з відповідачем договір оренди

04.09.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією (вих.№01-18/01-1442) відповідно до якої вимагав погашення суми заборгованості по орендним платежам в розмірі 9 047,62 грн., розірвання договору оренди нерухомого майна та повернення орендованого майна за актом приймання-передавання.

Враховуючи вищенаведене позивач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у якості підстави для розірвання оспорюваного договору, зазначає про грубе порушення відповідачем умов договору.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1,4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із системного аналізу тексту, укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою оспорюваний договір є договором оренди.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Приписами ст.652 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Із змісту ст.653 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За приписами ст.784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Таким чином, за умови встановлення судом, що порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, зокрема в частині не здійснення орендних платежів є істотною умовою для розірвання договору в судовому порядку, звернення позивача до відповідача з листом про намір розірвати договір, та враховуючи передбачену умовами Договору можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, у зв'язку з чим на думку суду є правомірними та обґрунтованими заявлені позивачем позовні вимоги щодо розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.10.2011р., укладеного між Фондом державного майна України по Одеській області та приватним підприємством "Сільверія Трейдінг", тому суд задовольняє їх в повному обсязі.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу по орендній платі в розмірі 13 097,48 грн. та боргу по сплаті земельного податку в розмірі 11,15 грн. суд зазначає наступне.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З врахуванням встановлення судом заборгованості відповідача по орендній платі в розмірі 13 097,48 грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 13 097,48 грн. боргу з орендної плати підлягає судом задоволенню в повній мірі.

Позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача 11,15 грн. земельного податку задоволенню судом не підлягає, оскільки умовами договору передбачено обов'язок відповідача з відшкодування позивачу земельного податку, проте матеріали справи не містять доказів здійснення позивачем оплати земельного податку.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення приватного підприємства "Сільверія Трейдінг" пені в розмірі 407,64 грн. та 0,25 грн. пені нарахованої на відшкодування земельного податку.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Перевіривши розрахунок позивача пені в сумі 407,64 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення 0,25 грн. пені нарахованої на відшкодування земельного податку, суд зазначає позовні вимоги в цій частині задоволенню судом не підлягають, оскільки господарське судочинство не передбачає нарахування штрафних санкцій на податки, у зв'язку чим, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені нарахованої на відшкодування земельного податку задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Одеського державного аграрного університету є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повній мірі, зв'язку з чим стягненню з приватного підприємства "Сільверія Трейдінг" підлягає основний борг з орендної плати в розмірі 13 097,48 грн., пеня в розмірі 407,64 грн., а договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.10.2011р., укладений між Фондом державного майна України по Одеській області та приватним підприємством "Сільверія Трейдінг" підлягає судом розірванню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 2 866,05 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Одеського державного аграрного університету - задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності укладений 20.10.2011р. між Фондом державного майна України (65125, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРЮОФОП 20984091) по Одеській області та приватним підприємством "Сільверія Трейдінг" (67801, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Одеська, 4, код ЄДРЮОФОП 36851887).

3. Стягнути з приватного підприємства "Сільверія Трейдінг" (67801, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Одеська, 4, код ЄДРЮОФОП 36851887) на користь Одеського державного аграрного університету (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 13, код ЄДРЮОФОП 00493008) 13 097 (тринадцять тисяч дев'яносто сім) грн. 48 коп. - основного боргу, 407 (чотириста сім) грн. 64 коп. - пені, 2 866 (дві тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 05 коп. - судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.02.2014р.

Суддя Цісельський О.В.