Ухвала суду № 37349316, 24.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року Справа № 876/13439/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комп»ютерний всесвіт» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комп»ютерний всесвіт» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2013 року № 0001612210 в частині донарахування податкового зобов»язання з податку на прибуток у розмірі 871331,45 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що податковим органом помилково зроблено висновок щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Техніка для бізнесу» внаслідок чого безпідставно збільшено податкове зобов»язання з податку на прибуток. Валові витрати сформовані відповідно до вимог ст.ст. 137 - 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ у зв'язку з виконанням договірних зобов»язань. При цьому понесені валові витрати підтверджуються первинними, розрахунковими документами. По цих взаємовідносинах з ТОВ «Техніка для бізнесу» податковому органу до перевірки було надано усі первинні документи, за винятком товарно - транспортних накладних, які на момент перевірки знаходилися в віддалених магазинах інших областей (зокрема у Донецькій та Кіровоградській), і фізично не встигли їх надати до перевірки, про що було надано відповідні пояснення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами в частині понесених валових витрат.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову в повному об»ємі.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги та зазначає, що до перевірки не надано товарно-транспортні накладні на доставку товарів, які розташовані поза межами Львівської області на загальну суму 3788397,59 грн. Не підлягають включенню до витрат підприємства, що приймають участь в обчисленні об»єкта оподаткування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комп»ютерний всесвіт» 25.08.1994 року зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради та 22.09.1994 року взято на податковий облік і на момент проведення перевірки знаходиться на обліку в ДПІ у у Галицькому районі м .Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області. Працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Комп»ютерний всесвіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

13.08.2012 року за результатами перевірки складено акт перевірки №93/22-10/13830298, яким встановлено порушення підприємством вимог п.138.2 ст.138 пп.139.1.9 п.139.1ст.139 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-УІ, в результаті чого занижено нараховану суму податку на прибуток на 1000413,41 грн., в тому числі в ІІІ кв. 2011 року на суму 542694,30 грн., 4 кв. 2011 року на суму 457719,10 грн..

Податковим органом 27.08.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001612210, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1000413,41 грн., в тому числі за основним платежем 1000413,41 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 0 грн..

Предметом апеляційного оскарження постанова суду першої інстанції в частині визнаного протиправним та скасованого податкового повідомлення-рішення від 27.08.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на суму 871331,45 грн.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Техніка для бізнесу», оскільки до перевірки не надано товарно-транспортні накладні на доставку товарів, які розташовані поза межами Львівської області на загальну суму 3788397,59 грн..

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Податкові зобовязання з податку на прибуток підприємства визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, ст.ст. 138,139 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-УІ, в результаті чого відповідачем збільшено підприємству суму грошового зобов'язання за платежем податоку на прибуток на суму 871331,45 грн.

Відповідно до п.138.1, 138.1.1. ст. 138 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Також відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст. 138).

Відповідно до п.139.1.9 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ не включаються до витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996 від 16.07.1999 р. первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд першої інстанції встановив і це не заперечується стороною відповідача, що основними видами діяльності ТОВ «Комп'ютерний всесвіт» є роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення, ремонт комп'ютерів і периферійного обладнання.

Свою господарську діяльність ТОВ «Комп'ютерний всесвіт» здійснює через мережу магазинів, яка налічує 44 магазини (по Львівській, Волинській, Рівненській, Тернопільській, Івано - Франківській, Хмельницькій, Чернівецькій, Донецькій, Кіровоградській та Одеській областях), орендує офісні (загальною площею 638,7 кв.м.) та складські приміщення (загальною площею 116 кв.м.) у м. Львові.

На виконання господарської діяльності 02.01.2010 року ТОВ «Комп'ютерний Всесвіт» (Покупець) укладено з ТОВ «Техніка для бізнесу» (Постачальник) договір поставки № 0201-1/2010, за умовами якого, постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупцеві певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов даного договору.

При цьому ТОВ «Техніка для бізнесу» здійснювалися поставки товарів (комп'ютерна техніка та комплектуючі) постачальником згідно умов договору та факти поставок підтверджені прихідними накладними, які посвідчені посадовими особами у магазинах, до яких доставлялися товари.

По фактах поставок товарів заборгованість ТОВ «Комп'ютерний Всесвіт» перед ТОВ «Техніка для бізнесу» відсутня. Оплата відбувалася шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Техніка для бізнесу», про що свідчать банківські виписки.

Товари, які ТОВ «Комп'ютерний всесвіт» придбало у ТОВ «Техніка для бізнесу» в подальшому були реалізовані кінцевим покупцям, що свідчить про факт використання їх у господарській діяльності позивача, на підтвердження цього суду надані видаткові накладні та звіти РРО.

Податковий орган вважає, що до перевірки не надано товарно-транспортні накладні на доставку товарів в магазини, які розташовані поза межами Львівської області на загальну суму 3788397,59 грн.

Враховуючи зазначене, податковий орган прийшов до переконання про відсутність об'єктів оподаткування за спірними правовідносинами.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до зазначених висновків ДПІ та погоджується з судом першої інстанції, при цьому зазначаючи наступне.

З пояснень головного бухгалтера ТОВ «Комп'ютерний всесвіт», що надавалось під час перевірки, товарно-транспортні накладні на поставку товарів від ТОВ «Техніка для бізнесу» в магазини, що знаходяться поза межами м.Львова, знаходяться безпосередньо в магазинах. На даний час надано запити в магазини та постачальнику з метою отримання ТТН, які відсутні в офісі ТОВ «Комп'ютерний всесвіт».

За представленими на вимогу позивача товарно - транспортними накладних, долученими до матеріалів справи слідує, що ТОВ «Техніка для бізнесу» здійснювалися поставки товарів (комп'ютерна техніка та комплектуючі) постачальником згідно умов наведеного договору: № 0408/00120-р місце поставки - Первомайськ, № 0508/00031-р - Єнакієво, № 1208/00026-р - Єнакієво, № 1808/00033-р - Умань, № 2608/00003-р -Донецьк, № 2608/00005-р - Донецьк , № 2608/00007-р - Макіївка, № 2608/00008-р - Маріуполь, №2608/00009-р -Маріуполь, № 2608/00010-р - Артемівськ, № 2608/00011-р - Єнакієво, №2608/00012-р -Горлівка, № 2608/00058-р -Красноармійськ, №0209/00018-р - Єнакієво, № 0909/00010-р від Донецьк, №0909/00016-р - Макіївка, №0909/00020-р -Артемівськ, № 0909/00023- Горлівка, №1509/00047-р -Умань, №1609/00041-р - Горлівка, № 1609/00019-р - Красноармійськ, №1609/00015-р - Артемівськ, № 1609/00011-р -Маріуполь, № 1609/00013-р від Маріуполь, №1609/00005-р -Донецьк, №1609/00028-р- Єнакієво, №1609/00004-р - Донецьк, №1609/00007-р -Макіївка, № 2209/00055-р -Умань, №2309/00008-р - Донецьк, №2309/00009- р - Макіївка, № 2309/00011-р - Маріуполь, № 2309/00013-р - Артемівсь, №2309/00014-р - Красноармійськ, №2309/00005- р - Донецьк, №2309/00012-р - Маріуполь, № 2309/00007-р - Донецьк, № 2309/00016-р - Горлівка, № 2909/00042-р -Умань, № 3009/00002-р - Донецьк, № 3009/00010-р - Артемівськ, № 3009/00005-р -Маріуполь, №3009/00004-р - Макіївка, № 3009/00001-р -Донецьк, №3009/00003-р -Донецьк, № 3009/00011-р - Єнакієво ,№0710/00027-р -Маріуполь, №0710/00031-р -Артемівськ,№0710/00033-р -Красноармійськ, №0710/00036-р -Єнакієво, №0410/00021-р -Єнакієво, №2110/00018-р -Єнакієво, №0411/00029-р -Маріуполь, №0411/00036-р -Горлівка, №0411/00033-р -Красноармійськ, №1111/00007-р -Донецьк, №1111/00012-р -Маріуполь, №1111/00014-р -Красноармійськ, №1111/00023-р -Горлівка, №1111/00017-р -Єнакієво, № 2511/00017-р -Єнакієво, №0812/00014-р -Вол-Волинський, №1612/00060-р- Єнакієво, №1612/00109-р -Красноармійськ, №1612/00029-р - Донецьк,№ 1612/00031-р - Донецьк, № 1612/00037-р -Донецьк, № 1612/00039-р - Макіївка, № 1612/00043-р - Маріуполь, № 1612/00059-р- Красноармійськ, № 2312/00007-р - Маріуполь, № 2312/00003-р - Донецьк.

Заперечуючи фактичне виконання робіт (поставку товарів), податковий орган повинен навести відповідні докази, що ці роботи (товари) не виконувалися взагалі або виконувалися не тими особами, які зазначені в первинних документах. Одночасно необхідно зазначити, що відсутність товаро-транспортних накладних не є безумовною підставою для визнання безтоварності господарських операцій і це стверджується наступним.

Відповідно до ст. 48 Закон України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи па транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу па законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Отже наявність товаро-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту чи до складу валових витрат виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товаро-транспортні накладені, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Відтак, відсутність товаро-транспортних накладних в жодному разі не позбавляє платника податків на включення сплачених постачальникам сум до складу податкового кредиту чи до складу валових витрат, а лише може бути доказом відсутності господарських операцій, як таких. Цей доказ оцінюється судом в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

Одночасно необхідно звернути увагу на те, що позивач у відповідності до укладеного договору не ніс обов'язку по доставці товару від контрагента.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року у справі №813/7079/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Н.Г.Левицька

І.М.Обрізко

Повний текст виготовлено 25.02.2014р.