Рішення № 37348284, 27.02.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/442/14 Справа 182/1825/13-ц Категорія ГоловуючГ Головуючий у 1 й інстанції - Тихомиров І.В. Доповідач - Каратаєва Л.О Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Козлова С.П., Прозорової М.Л.

при секретарі - Кочержинській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного підприємства «Таврія» на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства «Таврія» до ОСОБА_4, фермерського господарства «Скорук Максим Анатолійович», Управління Держземагенства у Нікопольськогому районі Дніпропетровської області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська обласна земельна агенція» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та зобов'язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди та позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсним акту відновлення меж земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки,-

в с т а н о в и л а:

29 жовтня 2013 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення про відмову в задоволенні позову ПП «Таврія» до ОСОБА_4, фермерського господарства «Скорук Максим Анатолійович», Управління Держземагенства у Нікопольському районі Дніпропетровської області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська обласна земельна агенція» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та зобов'язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди.

Також відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання недійсним акту відновлення меж земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПП «Таврія» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове, про задоволення позову в повному обсязі, а саме, визнати договір оренди землі від 26 березня 2012 рок, укладений між ОСОБА_4 та фермерським господарством «Скорук Максим Анатолійович» площею 8,9823 га недійсним та скасувати його державну реєстрацію; визнати договір оренди землі від 08 лютого 2007 року укладений між ОСОБА_4 та ПП «Таврія», площею 8,9823 га поновленим та зобов'язати ОСОБА_4 вчинити дії щодо укладення додаткової угоди з ПП «Таврія» згідно ст.33 Закону України «про оренду землі»; задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4, визнавши договір оренди землі від 26 березня 2012 року укладений між ОСОБА_4 та фермерським господарством «Скорук Максим Анатолійович» площею 8,9823 га недійсним.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Згідно до ч.1 ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вказані вимоги ЦПК України суд першої інстанції не врахував.

Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 187041 від 03.03.2006 р., є власником земельної ділянки площею 8.3675 га, розташованою в с.Новософіївка (а.с.73).

08 лютого 2007 року між ОСОБА_4 та ПП «Таврія» було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 5 років, який набирав чинності з дня його державної реєстрації. Державну реєстрацію вказаного договору було проведено 23 березня 2007 року.

З матеріалів справи вбачається, 26.03.2012 року між ОСОБА_4 та ФГ «Скорук М.А.» було укладено договір оренди належної ОСОБА_4 земельної ділянки строком на 5 років з дати його реєстрації.

Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач посилався на те, що після закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_4 та ПП «Таврія», всупереч передбаченого законом переважного їхнього права на поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідач уклав договір оренди із ФГ «Скорук М.А.».

Згідно з ч.1, 4 та 5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Вказані вимоги закону ОСОБА_4 не дотримано.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Таврія» 10 лютого 2012 року згідно листа-повідомлення повідомляло ОСОБА_4 про намір скористатися їх переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк та надіслало додаткову угоду (а.с.7, 8, 15).

До матеріалів справи надано список громадян, яким відправлено листи-повідомлення замовленою поштою від ПП «Таврія». У вказаному списку зазначено прізвище відповідача - ОСОБА_4 (а.с.15).

Відповідачем не доведено її твердження щодо неотримання зазначеного листа та необізнаності про наявність пропозиції позивача.

Проте, суд першої інстанції вказаним доказам будь-якої оцінки не надав, а поклав в основу свого рішення заяву ОСОБА_4, яка була отримана ПП «Таврія» 15 серпня 2011 р., в якій відповідач просить після збору врожаю 2011 р. не займати його земельну ділянку. Однак, вказаний лист не можна вважати належним повідомленням про намір не продовжувати дію договору оренди, оскільки він не відповідає зазначеним вище вимогам Закону.

З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що ПП «Таврія», як попередній орендар земельної ділянки належним чином виконував умови договору, сплачував орендну плату. Таким чином, позивач набув переважне право на оренду землі, а відтак на продовження дії договору оренди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що оспорюваний договір було правомірно укладено відповідачем після закінчення строку договору оренди з ПП «Таврія», не ґрунтуються на нормах закону.

Відповідно до положень ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» заперечення у поновлені договору повинно бути висловлено на протязі місяця після закінчення строку дії договору, а не до його закінчення, а також у формі листа-повідомлення на адресу орендаря, а не фактом укладання договору оренди з іншим орендатором.

Виходячи з положень ст. 11 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких права та обов'язки сторін виникають з актів цивільного законодавства та укладеного договору, колегія суддів дійшла висновку, що направлення відповідачем до закінчення строку дії договору оренди, укладеного з ПП «Таврія», заяви з проханням не займати його земельну ділянку після збору урожаю 2011 року, не створює будь-яких прав та обов'язків для сторін в розумінні положень ст. 33 ЗУ «Про оренду землі».

Приймаючи до уваги, що після закінчення строку дії договору земельна ділянка, яка без визначення меж перебувала у загальному масиві, що орендувався ПП «Таврія», а ОСОБА_4 протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не звернувся до позивача з листом-повідомленням про заперечення у його поновленні, договір оренди земельної ділянки площею 8,9823 га від 08 лютого 2007 року, укладений між ПП «Таврія» та ОСОБА_4, відповідно до ч.6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» слід вважати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи, що згідно зазначеної норми права у цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності), колегія суддів вбачає підстави для задоволення вимог позивача щодо зобов'язання ОСОБА_4 вчинити дії щодо укладення з ПП «Таврія» додаткової угоди.

Відповідно до положень ст.ст.203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, стягує на користь позивача з відповідачів ОСОБА_4 та ФГ «Скорук М.А.» витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам 53,65 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Таврія» задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Таврія» скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства «Таврія» задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 8,9823 га від 08 лютого 2007 року між Фермерським господарством «Скорук М.А.» та ОСОБА_4.

Визнати договір оренди земельної ділянки площею 8,9823 га від 08 лютого 2007 року, укладений між Приватним підприємством «Таврія» та ОСОБА_4, поновленим.

Зобов'язати ОСОБА_4 вчинити дії щодо укладення з Приватним підприємством «Таврія» додаткової угоди.

Стягнути з ОСОБА_4, Фермерського господарства «Скорук М.А.», код ЄДРПОУ 33892894 на користь Приватного підприємства «Таврія», код ЄДРПОУ 32616850 витрати по сплаті судового збору по 53,65 грн. (п'ятдесят три грн. 65 коп.) з кожного.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді