Ухвала суду № 37348105, 24.02.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Копія

Справа № 127/21854/13-ц Провадження № 22-ц/772/283/2014Головуючий в суді першої інстанції:Луценко Л. В.Категорія: 20Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 24 лютого 2014 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Жданкіна В.В., Пащенко Л.В.

при секретарі : Агеєвій Г.А.,

за участю сторін у справі: представників позивача ППФ «Сітійрон» - Бондара Л.С., Когутницького В.М., відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом приватного підприємства-фірми «Сітійрон» до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання довідок-рахунків, наказу, довіреностей недійсними та зобов'язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ПП-фірма «Сітійрон» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання довідок-рахунків, наказу, довіреностей недійсними та зобов'язання вчинити певні дії.

Посилається на те, що 26.09.2012 р. між Бондарем Л.С. та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП-фірми «Сітійрон». 26.09.2012 року ОСОБА_4 подав заяву зборам співвласників про вихід зі складу засновників, та відповідно до рішення зборів від 26.09.2012 року та нотаріально посвідченої заяви від 26.09.2012 року передав свою частку Бондарю Л.С. та ОСОБА_8 В заяві також зазначено, що ніяких майнових і фінансових претензій до підприємства та інших засновників ОСОБА_4 не має. Згідно п.4.7. Статуту ПП-фірми «Сітійрон» в редакції від 11.09.2012 року відчуження нерухомого майна підприємства здійснюється за письмовим погодженням з власниками.

Відповідно до витягу з ЄДРЮО від 08.07.2013 року станом на 11.09.2012 року керівником підприємства ОСОБА_4 17.05.2012 року, як засновник, подав до Пенсійного фонду України в м. Вінниці довідку про те, що фірма у 2012 році не буде вести фінансово-господарської діяльності і не планує укладати договори з найманими працівниками. Однак, не зважаючи на це ОСОБА_6, який не був співвласником, директором підприємства, взагалі не працював на підприємстві, отримавши від ОСОБА_4 печатку, 20.09.2012 року підписав від імені директора ПП-фірми «Сітійрон» наказ №8 про зняття з обліку в ДАІ автотранспортних засобів: крана КС 2561, д.н.з. НОМЕР_1, автомобіля ЗІЛ ММЗ 45021, д.н.з. НОМЕР_6, автомобіля Форд Мондео, д.н.з. НОМЕР_2 та видав довіреність на ім'я ОСОБА_4 для зняття їх з обліку. Відповідальним за зняття транспортних засобів було призначено також ОСОБА_4

На підставі довіреності на наказу ОСОБА_6 і ОСОБА_4, як довірена особа, 21.09.2012 року звернулися в Вінницький МРЕВ із заявами №92781, 92782, 92795 про зняття транспортних засобів з обліку, і зняли їх з обліку за довідками рахунками, виданими МПП «Вибір». Однак, кошти до ПП фірми «Сітійрон» не перерахували, що підтверджується інформацією ПАТ «Кредитпромбанк».

21.09.2012 року ОСОБА_6 звернувся в МРЕВ з заявами №92823, 92826 та зареєстрував на себе право власності на ЗИЛ-ММЗ та ЗИЛ КС 2561, а ОСОБА_4 з заявою №92824 та зареєстрував на себе право власності на легковий автомобіль Форд Мондео 2.0.

На момент виходу ОСОБА_4 з числа засновників останній не передав майно по акту прийому-передачі, у звязку з чим, дана обставина стала відома підприємству на початку 2013 року, і після відмови ОСОБА_4 повернути транспортні засоби чи відшкодувати завдану шкоду, 25.05.2013 року було подано відповідну заяву до органів міліції, за результатами розгляду якої відкрито кримінальне провадження. Тому позивач вважає, що такими незаконними діями відповідачів товариству завдано шкоду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2013 року заяву ПП-фірми «Сітійрон» задоволено частково та накладено арешт на спірне нерухоме майно. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено. (а.с.48).

В ході розгляду справи, 10.12.2013 року позивачем ПП-фірмою «Сітійрон» було збільшено позовні вимоги, відповідно до яких позивач просив крім первісних позовних вимог також визнати недійсною довіреність видану 12.09.2012 року ОСОБА_4, якою уповноважено ОСОБА_6 виконувати обов'язки директора ПП-фірми «Сітійрон» (а.с.103).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2013 року позов ПП-фірмою «Сітійрон» задоволено.

Визнано довіреність, видану 12.09.2012 року ОСОБА_4, якою уповноважено ОСОБА_6 виконувати обов'язки директора Приватного підприємства-фірми «Сітійрон», недійсною.

Визнано наказ №8 від 20.09.2012 року, підписаний від імені директора Приватного підприємства-фірми «Сітійрон» про зняття з обліку в ДАІ автотранспортних засобів, недійсним.

Визнано довіреність, видану 20.09.2012 року ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_4 для зняття з обліку автомобілів, недійсною.

Визнано довідки-рахунки від 21.09.2012 року серії ДПІ за номерами 620420, 620421, 620422, видані приватним підприємством «МПП ВИБІР», недійсними.

Скасовано свідоцтво НОМЕР_7, видане Вінницьким МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області, про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на автомобіль марки ФОРД Мондео 2.0, тип кузова легковий седан - В, сірого кольору, 2007 року випуску, двигун НОМЕР_8, кузов НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Скасовано свідоцтво НОМЕР_10, видане Вінницьким МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області, про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на автомобіль марки ЗИЛ КС 2561, тип вантажний, тип кузова автокран 10-20Т-С, синього кольору, 1987 року випуску, двигун НОМЕР_11, шасі НОМЕР_12, реєстраційний номер НОМЕР_4.

Скасовано свідоцтво НОМЕР_13, видане Вінницьким МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області, про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на автомобіль марки ЗИЛ-ММЗ 45021, тип вантажний, тип кузова самоскид-С, 1986 року випуску, двигун НОМЕР_14, номер шасі НОМЕР_15, реєстраційний номер НОМЕР_5.

Зобов'язано ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - відсутній, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, повернути приватному підприємству-фірмі «Сітійрон», ідентифікаційний код 30295252, місцезнаходження якого: м. Вінниця, вул. Соборна, 12 у натурі автомобіль марки ФОРД Мондео 2.0, тип кузова легковий седан - В, сірого кольору, 2007 року випуску, двигун НОМЕР_8, кузов НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Зобов'язано ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН - відсутній, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, повернути приватному підприємству-фірмі «Сітійрон», ідентифікаційний код 30295252, місцезнаходження якого: м. Вінниця, вул. Соборна. 12. у натурі автомобіль марки ЗИЛ КС 2561, тип вантажний, тип кузова автокран 10-20Т-С. синього кольору, 1987 року випуску, двигун НОМЕР_11, шасі НОМЕР_12, реєстраційний номер НОМЕР_4; та автомобіль марки ЗИЛ-ММЗ 45021, тип вантажний, тип кузова самоскид-С, 1986 року випуску, двигун НОМЕР_14, номер шасі НОМЕР_15, реєстраційний номер НОМЕР_5.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - відсутній, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, та ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН - відсутній, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь приватного підприємства-фірми «Сітійрон», ідентифікаційний код 30295252, місцезнаходження якого: м. Вінниця, вул. Соборна, 12, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 304 (одна тисяча триста чотири) грн. 20 коп. (а.с.135).

В апеляційній скарзі скаржник - відповідач у справі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції від 12 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог приватного підприємства-фірми «Сітійрон» відмовити в повному обсязі. Зазначає, що рішення суду є незаконним і необгрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції скаржник відповідач у справі ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу повністю підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представники позивача ПП-фірми «Сітійрон» Бондар Л.С. та Когутницький В.М. апеляційну скаргу не визнали та заперечили проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Відповідач ОСОБА_6 до суду апеляційної інстанції не з'явився, однак був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, тому відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України справа розглянута у його відсутність, оскільки його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі та їх представників, що з'явилися до суду, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги приватного підприємства-фірми «Сітійрон», суд першої інстанції встановив та виходив з того, що 26.09.2012 року між Бондарем Л.С та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капітал ПП-фірми «Сітійрон».

26.09.2012 року відповідач ОСОБА_4 подав заяву зборам співвласників про вихід із складу засновників та передав свою частку Бондарю Л.С. та ОСОБА_8, що підтверджується рішенням №108/1 зборів власників ПП-фірма «Сітійрон» від 26.09.2012 р. та заявою відповідача ОСОБА_4 від 26.09.2012 року, посвідченою приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстровану в реєстрі за №1233, в якій зазначено, що будь-яких майнових і фінансових претензій до підприємства та інших засновників відповідач ОСОБА_4 не має.

У своїй діяльності підприємство ПП-фірма «Сітійрон» керується статутом, згідно п.4.7 якого в редакції від 11.09.2012 року відчуження нерухомого та рухомого майна підприємства здійснюється за письмовим погодженням з власниками.

Станом на 11.09.2012 року керівником підприємства був відповідач ОСОБА_4

17 травня 2012 року ОСОБА_4, як засновник підприємства подав до Пенсійного фонду України в м. Вінниці довідку про те, що підприємство у 2012 році не буде вести фінансово-господарської діяльності та не планує укладати договори з найманими працівниками.

Однак, незважаючи на вищевказану обставину, відповідач ОСОБА_6, який не являвся співвласником чи директором підприємства, взагалі не працював на підприємстві, а отримавши від відповідача ОСОБА_4 печатку, 20.09.2012 року підписав від імені директора ПП-фірма «Сітійрон» наказ №8 про зняття з обліку в органах ДАІ автотранспортних засобів: крана КС 2561 д.н.з. НОМЕР_1, автомобіля ЗІЛ ММЗ 45021 д.н.з. НОМЕР_6, автомобіля Форд Мондео д.н.з. НОМЕР_2, призначивши відповідальним за зняття транспортних засобів відповідача ОСОБА_4, та видав 20.09.2012 року довіреність на ім'я останнього для зняття їх з обліку.

На підставі довіреності та наказу відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4, як довірена особа, 21.09.2012 року звернулись до Вінницького МРЕВ УДАІ УМВС України у Вінницькій області із заявами №92781, №92782, №92795 про зняття транспортних засобів з обліку і відповідно зняли їх з обліку за довідками рахунками серії ДПІ №620421 від 21.09.2012 року, серії ДПІ №620422 від 21.09.2012 року, серії ДПІ №620420 від 21.09.2012 виданими МПП «Вибір». Кошти на рахунок позивача відповідачами не було перераховано, що підтверджується інформацією Вінницької філії ПАТ «Кредитпромбанк» від 04.09.2013 року за №3396/05 ВН-б.б-02ВН.

Цього ж дня 21.09.2012 року відповідач ОСОБА_6 звернувся до Вінницького МРЕВ УДАІ УМВС України у Вінницькій області sз заявами №92823, 92826 та зареєстрував на себе право власності на ЗИЛ-ММЗ 45021 д.н.з. НОМЕР_5 та ЗИЛ КС 2561 д.н.з. НОМЕР_4, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, а ОСОБА_4 з заявою №92824, та зареєстрував на себе право власності на легковий автомобіль ФОРД Мондео 2 0. д.н.з. НОМЕР_2, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Також встановлено, що відповідач ОСОБА_6 не перебував у трудових відносинах з підприємством, а тому місцевий суд прийшов до висновку, що ОСОБА_6 не мав права видати вищевказаний наказ №8 від 20.09.2013 р. про зняття транспортних засобів з обліку.

Згідно витягу з кримінального провадження №12013010060000261 від 27.05.2013 року, виданого слідчим СУ УМВС України у Вінницькій області Кучеренко С.С., по вищезазначеному факту відкрито кримінальне провадження, та на даний час триває досудове розслідування.

Окрім того, судом першої інстанції під час судового розгляду даної справи було встановлено, що існує довіреність від 12.09.2012 року, про яку не відомо було позивачу, в якій відповідач ОСОБА_4 уповноважив відповідача ОСОБА_6 виконувати обов'язки директора підприємства згідно рішення зборів від 11.09.2012 року №9/2. Однак, згідно з порядком денним зборів від 11.09.2012 року та його рішенням №9/2 по п'ятому питанню було вирішено доручити директору - підприємства ОСОБА_4 видати довіреність представнику для представлення інтересів в усіх установах лише з питань змін до установчих документів товариства, в тому числі звертатися до виконкому для вчинення дій щодо проведення державної реєстрації, змін до установчих документів товариства.

Відповідно до п.6.3 Статуту ПП-фірми «Сітійрон» вищим органом управління Підприємства є Збори Власників.

Таким чином, місцевий суд прийшов до висновку, що всупереч нормам закону та положенням Статуту, перевищуючи свої повноваження, без набуття необхідного обсягу повноважень, відповідач ОСОБА_4 уповноважив виконувати обов'язки директора - відповідача ОСОБА_6, надавши йому право представляти інтереси в органах ДПА України, Пенсійного фонду України та інших фондах та відділеннях, відповідній районній державній адміністрації, дозвільній системі МВС, Державному реєстрі фізичних осіб, правоохоронних та контролюючих органах, у державного реєстратора виконкому Вінницької міської ради та в інших підприємствах і організаціях, а також користуватися та розпоряджатися відкритими на ім'я ОСОБА_4 в будь-якій банківській установі поточними рахунками. А також прийшов до висновку, що довідки-рахунки, наказ, довіреність є недійсними, і позовні вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, що й було підставою для задоволення даного позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши такі обставини, правильно застосувавши норми матеріального права, прийшов до вірного та обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог приватного підприємства-фірми «Сітійрон».

Відповідно до статті 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Перелік способів захисту цивільних справ та інтересів міститься в статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд на виконання вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Посилання скаржника відповідача у справі ОСОБА_4 на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи.

Так, зокрема згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визначається судом недійсним.

Таким чином, з огляду на вищенаведене та з урахуванням положень ст. ст. 203, 215 ЦК України без набуття необхідного обсягу цивільної дієздатності, відповідач ОСОБА_4 не мав повноважень призначати довіреністю від 12.09.2012 р. виконувати обов'язки директора відповідача ОСОБА_6, а останній в свою чергу не мав повноважень без рішення співвласників видавати наказ про зняття вищезазначених транспортних засобів з обліку в органах ДАІ, а тому такі правочини мають бути визнані недійсними та до них мають бути застосовані наслідки недійсності правочину, передбаченого ст. 216 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що посилання відповідача та його представника на ті обставини, що відповідач ОСОБА_6 тривалий час працював на підприємстві та перебував на посаді в.о. директора ПП-фірми «Сітійрон», а в кінці 2011 р. був звільнений з посади згідно трудової книжки ОСОБА_6; що з 01.09.2012 р. ОСОБА_4 знаходився на тривалому стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні, а тому виконувати обов'язки директора підприємства фактично не мав змоги за станом здоров'я; що згідно з порядком денним зборів від 11.09.2012 р. та його рішенням № 9/2 по п'ятому питанню було вирішено доручити директору підприємства ОСОБА_4 уповноважити відповідача ОСОБА_6 відповідною довіреністю на виконання дій, як на підставу про відмову в задоволенні позову, а тому суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги, так як дані твердження є необґрунтованими, безпідставними та такими, що спростовуються вищенаведеним обґрунтуванням.

Колегія суддів також критично відноситься до доводів апеляційної скарги щодо внесення коштів за відчуження вищевказаних транспортних засобів до каси підприємства, а не через банк, що нібито засвідчує приходно-касовий ордер № 20 від 25.09.2012р., так як із вищевказаної копії касового ордеру без квитанції до нього належним чином не підтверджується те, що дійсно 25.09.2012 р. від засновника ОСОБА_4 внесено в касу за необоротні активи 165724,86 грн. Крім цього, в даному платіжному документі не зазначено те, що кошти вносяться відповідачем за відчуження транспортних засобів позивача, про що й стверджувала допитана в суді першої інстанції свідок головний бухгалтер ОСОБА_9

Також не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на акт передачі установчих документів ПП-фірми «Сітійрон» від 18.10.2013р., в підтвердження того, що всі дії з відчуження рухомого майна позивача проводились з відома та погодження Бондаря Л.С. та ОСОБА_8, оскільки відповідно до п. 17 вищезазначеного акту містить відомості про акт передання основних фондів, який відповідачі суду не надали.

Колегія суддів вважає безпідставними також і посилання в апеляційній скарзі на порушення рішенням суду прав ПП «МПП ВИБІР», оскільки відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України, сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третю особу. Встановлено, що сторона позивача не має підстав заявляти до ПП «МПП ВИБІР» будь-яких вимог, а сторона відповідача знала о ПП «МПП ВИБІР», оскільки оформляла довідки рахунки, проте не повідомляли про це суд.

Відповідач ОСОБА_4 надав суду копію акту позапланової ревізії від 05.11.2013 року та постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 12013010060000261, як доказ в підтвердження сплати коштів за автомобілі.

Проте, представниками позивача ПП-фірма «Сітійрон» в свою чергу також надано ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15.01.2014 року, якою скасовано постанову старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області Кучеренко Є.С. від 25.12.2013 року про закриття кримінального провадження № 12013010060000261, а матеріали кримінального провадження направлені слідчому для подальшого розслідування.

При цьому, скасовуючи постанову про закриття кримінального провадження, суд виходив з того, що з акту проведення перевірки не було надано жодних бухгалтерських та фінансових документів, які б свідчили про фінансово-господарську діяльність підприємства. Враховуючи дані обставини, акт позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності ПП фірми Сітійрон викликає сумніви в достовірності зроблених висновків ревізором Лайтаном Р.П.

Таким чином обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, спростовуються зазначеною ухвалою суду.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази, які надав апелянт, є неналежними і спростовані рішенням суду, тому повторно не потребують доказуванню.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Що ж стосується доводів відповідача щодо внесення коштів за відчуження вищевказаних транспортних засобів до каси підприємства, а не через банк, що нібито засвідчує приходно-касовий ордер № 20 від 25.09.2012р., то із вищевказаної копії касового ордеру без квитанції до нього не випливає, що дійсно 25.09.2012р. від засновника ОСОБА_4 внесено в касу за необоротні активи 165 724,86 грн. В даному платіжному документі не зазначено, що кошти вносяться відповідачем за відчуження транспортних засобів позивача, про що як зазначалося вище, пояснила допитана свідок головний бухгалтер ОСОБА_9

З акту ревізії не випливає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вносили кошти за придбані автомобілі, а зазначено, що кошти надійшли від засновника, а не від покупців від реалізованих необоротних активів на загальну суму 1657724,86. грн. Крім цього, дана сума не відповідає вартості реалізованих транспортних засобів.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. Л.В.Пащенко

В.В. Жданкін

З оригіналом вірно.

Суддя: