Ухвала суду № 37346767, 12.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3351/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Стеценка О.П., представника відповідача Смірнової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югремстройсервіс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югремстройсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступника Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2013 р. №0000152200; №0000162200, від 09.04.2013 р. №0000852202,-

В С Т А Н О В И В:

25 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Югремстройсервіс» (далі - ТОВ «Югремстройсервіс») звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000152200 та №0000162200 від 23.01.2013 р., №0000852202 від 09.04.2013 р., посилаючись на те, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки стосовно порушення позивачем норм Податкового кодексу, є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення №0000152200 та №0000162200 від 23.01.2013 р., №0000852202 від 09.04.2013 р., прийняті на підставі зазначеного акту, підлягають скасуванню. Так, позивач зазначив, що ТОВ «Югремстройсервіс» мало господарські відносини по виконанню будівельних робіт за договорами субпідряду, укладеними з ТОВ «Забудова світу» та ТОВ «Тетрабудсервіс». Роботи по зазначеним договорам виконані та оплачені, що підтверджується належним чином оформленими та наданими первинними документами, а саме: договорами, податковими накладними, актами прийому виконаних робіт, платіжними дорученнями. Окрім того, позивач та його контрагенти не були визнані банкрутами, зареєстровані в ЄДР, були зареєстрованими платниками ПДВ, установчі документи не визнані в судовому порядку недійсними, мали ліцензії на здійснення будівельних робіт. Позивач вважає, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Таким чином, позивач вважає, що господарські операції між Позивачем та ТОВ «Забудова світу», ТОВ «Тетрабудсервіс» підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а договори не визнані недійсними та відсутні інші відомості, які б свідчили про безпідставне формування позивачем податкового кредиту.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Югремстройсервіс» відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов підприємства задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача Стеценка О.П. та представника відповідача Смірнової А.В., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

На підставі наказу №517 від 25.12.2012р. згідно п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України посадовою особою ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Югремстройсервіс» з правових відносин з ТОВ «Забудова світу» за період липень 2011 року та ТОВ «Тетрабудсервіс» за період серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 006/22-0304/13890900 від 03.01.2013 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Югремстройсервіс» з правових відносин з ТОВ «Забудова світу» за період липень 2011 року, ТОВ «Тетрабудсервіс» за період серпень 2011 року», відповідно до висновків якого встановлено порушення: п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Забудова світу» та ТОВ «Тетрабудсервіс», що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет за серпень 2011 року у розмірі 9000 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2011 року у сумі 23000 грн. (Т.1, а.с.11-17).

15.01.2013 р. позивачем подано заперечення на акт перевірки (Т.1, а.с.18). На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000152200 від 23.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 11 250 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000162200 від 23.01.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на 23000 грн. (а.с.20).

ТОВ «Югремстройсервіс» оскаржило в адміністративному порядку зазначені податкові повідомлення-рішення.

Рішенням ДПС в Одеській області від 27.02.2013 року за №476/10/10-2007 залишено без змін податкові повідомлення-рішення №№0000152200; 0000162200 від 23.01.2013 року та збільшено суму визначеного грошового зобов'язання з ПДВ на 23000 грн., збільшено суму застосованих фінансових санкцій з ПДВ на 5750 грн.

Рішенням Міністерства доходів та зборів України №195/6/99-99/10-15 від 04.04.2013 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення №№0000152200; 0000162200 від 23.01.2013 року, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (Т.1,а.с.21-24).

09.04.2013 року ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000852202 від 09.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 28750 грн. (Т.1, а.с.90).

Відмовляючи у задоволенні позову підприємства суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Відповідно п. 78.4 - 78.5 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що повідомлення та копію наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки направлено поштою 26.12.2012 року на податкову адресу позивача.

Судом першої інстанції також встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є порушення п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п 14.1.36. п. 14. 1 ст. 14 ПКУ).

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Югремстройсервіс» мало взаємовідносини з ТОВ «Забудова світу» та ТОВ «Тетрабудсервіс». Позивачем сформовано податковий кредит за рахунок зазначених контрагентів на суму ПДВ, у т.ч. липень 2011 року на суму 23000 грн. та серпень 2011 року на суму 9000 грн.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від зазначених контрагентів до складу податкового кредиту за перевіряємий період, суд першої інстанції вірно виходить з наступного.

Пунктами 200.1-200.4,200.7 ст.200 ПК України передбачається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1).

Пунктами 201.1 та 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції (п.201.10).

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.07.2011 року між ТОВ «Югремстройсервіс» (Генпідрядник) та ТОВ «Забудова світу» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду на БМР №04-07/11

На виконання зазначеного Договору позивачем отримано податкову накладу №405 від 19.07.2011 року ( Т.1, а.с.33). Окрім того на виконання зазначеного Договору позивачем надано акт прийому виконаних будівельних робіт за липень 2011 року, підсумкову відомість ресурсів. (Т.1, а.с.26-27).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2011 року між ТОВ «Югремстройсервіс» (Генпідрядник) та ТОВ «Тетрабудсервіс» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду на БМР №04-07/11 (Т.1,а.с.34).

На виконання зазначеного Договору позивачем отримано податкову накладу №220 від 25.08.2011 року ( Т.1, а.с.40). Окрім того на виконання зазначеного Договору позивачем надано акт прийому виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року. (Т.1, а.с.35-39).

В підтвердження факту оплати надано платіжні доручення, договір про переведення боргу від 03.10.2011р. (Т.1, а.с.41-47).

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно зазначив, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За таких обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про те, що зазначені вище докази є недостатніми для підтвердженням фактичного виконання укладених позивачем договорів.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Що стосується відсутності фактичного виконання робіт за договором, укладеним з ТОВ «Тетрабудсервіс», судом встановлено, що відповідач посилався на висновки акту перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва №107/22-2/37508271 від 07.03.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тетрабудсервіс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року», відповідно до висновків якого встановлено, що у ТОВ «Тетрабудсервіс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, в зв'язку з чим угоди між ТОВ «Тетрабудсервіс» та контрагентами мають ознаки нікчемності та є нікчемними (Т.1, а.с.139-164).

Щодо відсутності фактичного виконання робіт за договором, укладеним з ТОВ «Забудова світу», відповідач посилався на висновки акту перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва №1109/23-4/37242411 від 01.03.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Забудова світу» з питань підтвердження отриманих даних від платників податків за період червень, липень, серпень 2011 року», відповідно до висновків у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою та враховуючи той факт, що у підприємства відсутні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, звіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин, їх вид, обсяг, якість та розрахунки (Т.1, а.с.101-137). Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №195 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року №233/2037, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована в якості платника податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її особою, яка не зазначена у п.2 Порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що особою, яка мала право вчиняти дії від імені ПП «Забудова світу» є ОСОБА_3 від ТОВ «Тетрабудсервіс» - Крекотень І.П.

Разом з тим, відповідно до пояснень від 04.04.2012 року, наданих о/у відділу м. Ейська відділу ст. Канівської УЕБіПК ГУМВС Росії Краснодарського краю ст. лейтенанту поліції Гардер М.Н. на виконання доручення ДПС України №4576/7/07-41167 від 15.02.2012 р. у межах розслідування кримінальної справи ОСОБА_3, який рахувався директором ТОВ «Забудова світу» надані пояснення щодо непричетності до підпису документів в якості директора, а саме: договорів, актів прийому-передачі виконаних робіт, податкових декларацій та податкових накладних (Т.1, а.с.165-166).

Відповідно до постанови про порушення кримінальної справи, об'єднання кримінальних справ та прийняття до свого провадження №50-6270 від 23 березня 2012 року опитано засновника ТОВ «Тетрабудсервіс» ОСОБА_6, який пояснив, що фінансово-господарську діяльність не здійснював, документи податкової звітності не підписував.

Окрім того, згідно постанови про порушення кримінальної справи, об'єднання кримінальних справ та прийняття до свого провадження №50-6270 від 02 березня 2012 року, за даними Державної прикордонної служби України директор ТОВ «Тетрабудсервіс» в'їжджав на територію України тільки на момент державної реєстрації даних підприємств, після чого не перетинав кордон України та відповідно не міг здійснювати фінансово-господарську діяльність і підписувати необхідні фінансово-господарські та звітні документи (Т.1,а.с.177-182).

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договори, акти прийняття виконаних будівельних робіт та податкові накладні, за якими позивач відніс суми до складу податкового кредиту з ПДВ, не були підписані уповноваженими посадовими особами, вони не фіксували зміст фактично проведеної господарської операції, отже не мають юридичної сили.

Виходячи з приписів вказаних норми суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підприємством ТОВ «Югремстройсервіс» безпідставно сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Забудова світу», ТОВ «Тетрабудсервіс», які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, не відповідають вимогам ст.198 ПК України.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23.01.2013 р. №0000152200; № 0000162200, та від 09.04.2013р №0000852202.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Югремстройсервіс».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду довів та обґрунтував. В свою чергу позивач не довів апеляційному суду протиправність прийнятих податковим органом рішень.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Югремстройсервіс» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югремстройсервіс» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов