Постанова № 37346007, 26.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2014 року № 826/20576/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «А-Три»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007552207, №0007562207 від 11.12.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Три» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007552207, №0007562207 від 11.12.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновки, які містяться в акті перевірки №401/1-22-07-36884781 від 29.11.2013 (далі - Акт), на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, є необґрунтованими.

Представник відповідача адміністративний позов заперечував.

У судовому засіданні 03.02.2014, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі повідомлення №293/10/26-50-22-07 від 18.11.2013, виданого ДПІ У Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно з. пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.79.2, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), наказу начальника ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1513 від 18.11.2013, заступником начальника відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Єсіповою Ю.О., проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «А-Три» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з платниками податків ТОВ «АРС Сіті», ТОВ «Грюн Вальд», ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» за період з 01.01.2012 по 30.06.2013.

За результатами перевірки складено акт №401/1-22-07-36884781 від 29.11.2013, відповідно до висновків якого за позивачем встановлені порушення:

п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 302 885 грн., в тому числі за грудень 2012 року на суму 30 972 грн., за лютий 2013 року на суму 8 984 грн., за березень 2013 року на суму 83 745 грн., за квітень 2013 року на суму 85 517 грн., за червень 2013 року на суму 93 667 грн.;

пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занидено податок на прибуток на загальну суму 32 520 грн., в тому числі за 2012 рік в сумі 32 520 грн.

На підставі зазначеного Акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0007552207 від 11.12.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 302 885 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 75 721 грн.; №0007562207 від 11.12.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 32 520 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8 130 грн.

За результатами адміністративного оскарження висновки акту перевірки та податкові повідомленя-рішення залишені без змін.

Позивач не погоджується із вказаними повідомленнями-рішенням та в обґрунтування своєї позиції зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки Товариством виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції ТОВ «А-Три» з ТОВ «АРС Сіті», ТОВ «Грюн Вальд», ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» були реальними.

Відповідач у свою чергу таку позицію позивача заперечив, посилаючись на безтоварність відносин вище вказаних підприємств.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, якщо фактичного здіи?снення господарськоі?? операціі? не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілеи? ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здіи?снення господарськоі? операціі?.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «АРС Сіті», ТОВ «Грюн Вальд» та ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд».

Так, між ТОВ «А-Три» (підрядник) та ТОВ «Грюн Вальд» (субпідрядник) уклали договір на виконання робіт №12/06 від 12.06.2013 на будівництві об'єктів: міжнародний готельно-офісний комплекс по вул. Антоновича (Горького), 79 в Голосіївському районі та індивідуальний зблокований житловий будинок №111 по вулиці Метрологічній в Голосіївському районі м. Києва.

На виконання зазначеного договору позивачем отримані акти прийому-передачі робіт та податкові накладні на суму ПДВ 93 666,66 грн.

Водночас, податкова декларація ТОВ «Грюн Вальд», подана до ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АРК, проведена інспенцією з відміткою «містить помилки, не визнано як податкова декларація», а отже звітність вважається не поданою.

Податкове законодавство України ставить в залежність податковий кредит з ПДВ платника податку та податкові зобов'язання його контрагента. Тобто, обов'язковими умовами формування податкового кредиту платником податків є сплата та зарахування до бюджету податкових зобов'язань контрагентом платника.

Також варто зазначити, що в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували фактичне виконання ТОВ «Грюн Вальд» своїх зобов'язань, зокрема проект будівництва, графік виконння робіт та їх фінансування, тощо. У податкових накладних, в графі «номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено лише загальна назва наданих послуг «Виконання бмр згідно договору №12/06 від 12.06.2013» без зазначення конкретних видів робіт.

ТОВ «А-Три» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» (виконавець) уклали договір на виконання будівельних робіт на об'єктах будівництва №04/12-12 від 04.12.2012.

На виконання зазначеного договору позивачем отримані акти прийому-передачі робіт та податкові накладні на суму ПДВ 30 972 грн.

Броварською ОДПІ Київської області ДПС складено акт №72/221/37892442 від 27.05.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» при фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.08.2012 по 30.04.2013, відповідно до якого підприємство за податковою адресою не знаходиться, а тому підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту не є можливим.

Відповідно до абз. «г» п. 201.1. ст. 201 ПК України, у податковій накладній обов'язково зазначається місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з п. 45.2 ст. 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Однак, як зазначено відповідачем в Акті перевірки, на податкових накладних, виписаних ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» на адресу позивача вказана невірна юридична адреса ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд», що у свою чергу є порушенням абз. «г» п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому зазначені податкові накладні не можуть вважатися податковими документами для віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Також варто зазначити, що в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували фактичне виконання ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» своїх зобов'язань, зокрема товаро-транспортні накладні, технічна документація, тощо.

ТОВ «А-Три» (замовник) та ТОВ «АРС Сіті» (виконавець) уклали договір субпідряду №28/01-13 від 28.01.2013 на виконання будівельних робіт на об'єктах будівництва.

На виконання зазначеного договору позивачем отримані акти прийому-передачі робіт та податкові накладні на суму ПДВ 178 246 грн.

ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС складено акт №42/22-00/38085164 від 23.05.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АРС Сіті» щодо підтвердження господарських відносин із платникаами податків за жовтень-грудень 2012 року та січень-квітень 2013 року, відповідно до якого підприємство за податковою адресою не знаходиться, а тому підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту не є можливим, встановлено відсутність власних чи орендованих приміщень, основних засобів, трудових та технічних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Також неможливо підтвердити фактичне здійснення господарських операцій ТОВ «АРС Сіті» за вище наведеним договором у зв'язку з відсутністю відповідних документів, зокрема робочого проекту з умовами виконання робіт, товаро-транспортних накладних, тощо.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку дослідженню підлягає факт реального вчинення господарської операції. Формування валових витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Виходячи зі сказаного, суд вважає, що надані позивачем документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами фактичного отримання Товариством товарів, робіт чи послуг від ТОВ «АРС Сіті», ТОВ «Грюн вальд», ТОВ «Підземшляхбуд». Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків.

Наявність укладеного між учасниками господарськоі? операціі?? цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недіи?сним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідноі? операціі?.

Наявні на час розгляду справи документи, зокрема податкові накладні дійсно є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари, роботи чи послуги фактично не надавалися, то придбання таких товарів, робіт або послуг не відбулося, хоч і вбачаються певні результати. Відповідно, право на формування валових витрат та податкового кредиту у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - фактичного придбання товарів, робіт (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 79.2 ст. 79 ПК України Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Позивач був проінформований про проведення перевірки письмовим повідомленням №293/10/26-50-22-07 від 18.11.2013 та наказом №1513 від 18.11.2013, а тому підстав для визнання протиправними дій при проведенні перевірки немає.

Отже, висновок Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам, а тому підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007552207, №0007562207 від 11.12.2013 немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити;

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук