Ухвала суду № 37345465, 17.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2014 р. м. Київ К/800/20502/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Фоміна А.Ю.

та представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - Пивовар В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Феміда-Інтер"

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012

у справі № 2а/0370/312/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Феміда-Інтер"

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012, відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2011 № 0003592301 та від 20.12.2011 № 0004132301.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2011, складено акт № 8842/23-2/20136463 від 02.11.2011, в якому, серед іншого, встановлено порушення позивачем норм ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по договору № 7/04-11 від 07.04.2011, а також, порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», пункту 138.1 статті 138, пункту 198.2 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього на суму 4267779,00 грн., пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3653000,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003592301 від 21.11.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 4267782,00 грн., у тому числі за основним платежем - 4267781, грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн., що є предметом розгляду в даній адміністративній справі;

- № 0003602301 від 21.11.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 3653001,00 грн., у тому числі за основним платежем - 3653000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення було предметом розгляду в іншій адміністративній справі № 2а/0370/3495/11.

Податкове повідомлення-рішення № 0003592301 від 21.11.2011 було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової адміністрації у Волинській області № 5559/10/25-006 від 16.12.2011 про результати розгляду первинної скарги, оскаржуване рішення залишене без змін, скарга - без задоволення та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на перший квартал 2011 року на 92157,00 грн. Рішенням Державної податкової служби України № 1366/6/10-2115 від 20.01.2012 повторна скарга платника податків, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, залишена без задоволення. На збільшену суму грошового зобов'язання за результатами адміністративного оскарження у розмірі 92157,00 грн. Луцькою ОДПІ прийняте повідомлення-рішення від 20.12.2011 № 0004132301.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, матеріали справи свідчать, що 07.04.2011 було укладено договір купівлі-продажу №7/04-11 між продавцем - ТОВ «Денімекс-Україна» в особі представника ОСОБА_1, що діяв на підставі довіреності від 04.04.2011, та покупцем - ТОВ фірма «Феміда-Інтер» в особі генерального директора Кравченко О.А., що діяла на підставі статуту. До договору вносилися зміни додатковими угодами № 1 від 17.05.2011, №2 від 08.06.2011, №3 від 28.06.2011, з яких дві останні підписані від імені ТОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_1, як директором товариства.

Як встановлено судами, з наявного у справі доручення від 04.04.2011 неможливо чітко визначити, ким саме видане це доручення від імені ТОВ «Денімекс-Україна», яким органом чи посадовою особою, а також, неможливо ідентифікувати цю особу і її повноваження на видачу такого доручення.

Крім того, з письмових пояснень Веріженка О.С., директора ТОВ «Денімекс-Україна» з адміністративно-розпорядчими повноваженнями до 08.06.2011, наданими 27.09.2011 та 28.11.2011 працівнику податкової міліції Луцької ОДПІ - Міщуку О.С., вбачається, що підприємницька діяльність від імені ТОВ «Денімекс-Україна» здійснювалася лише Веріженком О.С., право підпису документів та печатку, до моменту продажу товариства, він нікому не передавав. Веріженко О.С. заперечив свою причетність до видачі та посвідчення доручення від 04.04.2011, яке уповноважувало ОСОБА_1 діяти від імені ТОВ «Денімекс-Україна», а також, підтвердив, що такий документ йому не відомий, ним не підписувався і відтиск печатки ТОВ «Денімекс-Україна» ним не проставлявся.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем документально не доведено факт реальності поставки товарів від ТОВ «Денімекс-Україна» до позивача, відповідно до договору купівлі-продажу №7/04-11 від 07.04.2011, оскільки, в підтвердження перевезення вантажу автомобільним транспортом не надані товарно- транспортні накладні, які згідно з чинним законодавством є єдиними для всіх учасників транспортного процесу юридичними документами, що призначені для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також, для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та мають зберігатись у покупця незалежно від того, хто здійснював перевезення вантажу (покупець чи продавець).

Крім того, в матеріалах справи відсутні журнал обліку доручень з вказівкою на конкретних матеріально-відповідальних осіб (працівників позивача), які отримували ТМЦ. З документів вбачається, що позивач має складські приміщення у селі Дерно Луцького району, проте, акти приймання-передачі товару складалися у місті Луцьк, що також, свідчить про формальне складання документації без фактичної поставки товару та його прийняття покупцем. Зокрема, наведене підтверджується додатковою угодою №1 від 17.05.2011, адресою продавця зазначено не місцезнаходження юридичної особи ТОВ «Денімекс-Україна» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 18), а нового власника, яким став з 07.06.2011 - ТОВ «МультіФарм» (м. Харків, пр. Тракторобудівників, 140-6/75).

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність реального виконання договору купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011, укладення якого мало місце з формальним оформленням документів (видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі) ОСОБА_1 від імені ТОВ «Денімекс-Україна», без належних повноважень на вчинення таких дій, з метою формування ТОВ фірма «Феміда-Інтер» валових витрат та зменшення оподаткованого доходу при обчисленні податку на прибуток підприємства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Феміда-Інтер" залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль