Ухвала суду № 37345312, 06.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/800/32843/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року

у справі № 2а-13524/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Полімерізолмаш"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова

Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Приватне підприємство «Полімерізолмаш» (надалі також - ПП «Полімерізолмаш», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі також - ДПІ, «Відповідач») про скасування податкових повідомлень-рішень від 7 липня 2012 року №0001201520 та №0001191520.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства «Полімерізолмаш» до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 7 липня 2012 року № 0001201520 та № 0001191520.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року по справі № 2а-13524/12/2070 - без змін.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «Полімерізолмаш».

Позивач, не погоджуючись із касаційною скаргою, подав письмове заперечення, в якому просить а касаційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, фактичною підставою для збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на підставі податкових повідомлень-рішень від 7 липня 2012 року №0001201520, (основний платіж - 116 711 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 29 177,75 грн.) та №0001191520 (зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 61560 грн.), з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті про результати камеральної перевірки від 19 червня 2012 року № 1228/153-34953051 про порушення позивачем вимог підпункту 4.6.3 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 грудня 2011 року №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228 (надалі також - Порядок; чинний на час виникнення спірних правовідносин), а саме ПП «Полімерізолмаш» завищено залишок від'ємного значення у сумі 61 560,0 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 116 711 грн.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно декларації з ПДВ за березень 2012 року, значення рядка 24 («залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду») складало 10271 грн. Позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2012 року та додаток до декларації, а саме - уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011 року. В зазначеному уточнюючому розрахунку позивач збільшив суму ПДВ, сплачену митним органам, на 178271 грн. та збільшив на 178 271 грн. від'ємне значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З огляду на те, що згідно декларації з ПДВ поданої позивачем за березень 2012 року значення рядка 24 складало 10271,0 грн., після виправлення позивачем залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду став складати 188 542 грн.

Згідно обставин встановлених судами попередніх інстанцій, до рядку 21.2 та рядку 21 («залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду») декларації з ПДВ за квітень 2012 року позивачем включено суму від'ємного значення ПДВ за березень 2011 року з врахуванням виправлення помилки -188 542 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства, зроблений без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки останнім не надано уваги тому, що позивачем подавався уточнюючий розрахунок податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, при заповненні якого дотримано вимоги, встановлені статтею 50 Податкового кодексу України та розділом IX Порядку, який регулює порядок заповнення уточнюючого розрахунку. При цьому докази неприйняття вказаного розрахунку податковим органом в матеріалах справи відсутні.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підтягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, відзначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума піддягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 Податкового кодексу України ).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до сплачу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 Податкового кодексу України).

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було дотримано вимоги чинного законодавства під час формування даних в декларації з ПДВ за квітень 2012 року з огляду на відображення в ній залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, з урахуванням поданого уточнюючого розрахунку за березень 2011 року.

Таким чином, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що податкові повідомлення-рішення від 7 липня 2012 року №0001201520 та №0001191520 прийнято відповідачем необґрунтовано, оскільки позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко