Рішення № 37343866, 20.02.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2014 р. Справа № 914/4607/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», м. Київ

до відповідача: Львівського комунального підприємства «Снопківське»,

м. Львів

про: стягнення 10 761,44 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.

За участю представників:

позивача: Бігун Н.В.- дов. №2503 Д/2013 від 24.10.2013 р.,

відповідача: Курек А.М. - дов. №9 від 27.01.2014 р.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до Львівського комунального підприємства «Снопківське» про стягнення 10 761,44 грн. Ухвалою від 09.12.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.12.2013р.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.02.2014 р. за клопотанням представника відповідача продовжено строк розгляду даної справи з 10.02.2014 р. на 15 календарних днів, розгляд справи відкладено на 20.02.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.

Позивач згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту №3014/215/001595 від 22.03.2012 р., здійснив страхове відшкодування на користь застрахованої особи в сумі 10 761,44 грн.. Оскільки, пошкодження було завдано внаслідок падіння брили снігу з даху будинку №36 по вул. Стрийській і так як сніг, що накопичується на дахах, повинен скидатися на землю комунальними підприємствами, то це дає правові підстави позивачу для вимоги про стягнення з відповідача 10 761,44 грн., виплачених позивачем потерпілому Сафронову Є.В. платіжним дорученням №33135 від 16.04.2013 р.

В судове засідання 20.02.2014 р. представник позивача з'явився, позов підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 20.02.2014 р. представник відповідача з'явився, проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві поданому 05.02.2014 р., вимоги ухвали суду виконав.

В судовому засіданні 20.02.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив.

Між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» (позивач у справі) та страхувальником - Сафроновим Євгенієм Володимировичем укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3014/215/001595 від 22.03.2012 р. (надалі - Договір), за яким застраховано автомобіль KIA RIO (державний номерний знак ВС 2527 CE). Строк дії зазначеного договору визначено з 27.03.2012 р. до 26.03.2013 р. Відповідно до п.1.7. Договору франшиза по ризиках А1-А5 складає 225,00 грн.

Згідно цього Договору, а саме п. 1.10. сторонами погоджено, що довідка ДАІ не є обов'язковою, якщо розмір збитку (крім пошкодження скляних деталей) не перевищує 3% від страхової суми зазначеної в п. 1.3. Договору, але не більше 10 000,00 грн.

Страховими ризиками за цим договором (п. 2.2. Договору), є події, зазначені в п.1.2. Договору, як застраховані, де: А1. ДТП - дорожно-транспортна пригода за участі застрахованого Т3; А2. Стихійне лихо- пряма дія: бурі, урагану, шторму, смерчу, граду, зливи, повені, цунамі селю, обвалу, зсуву грунту, землетрусу; А3. Вибух, пожежа-вибух, пожежа, в тому числі зумовлена замиканням електропроводки, попаданням блискавки; А4. Попадання предметів - падіння або попадання сторонніх предметів (у тому числі, каміння, снігу, льоду, дерев, предметів( у тому числі, каміння, снігу, льоду, дерев, предметів з під коліс0 на поверхню Т3; А5. Протиправні дії третіх осіб- протиправні дії третіх осіб щодо Т3, за винятком випадків передбачених ризиком «Б».

Відповідно до п. 2.4. Договору, страховик в межах страхової суми відшкодовує збитки, які були спричинені страховими випадками.

19.03.2013 р. по вул. Стрийській на подвір'ї біля будинку №36 у м. Львові відбулося пошкодження капоту та фари автомобіля марки KIA RIO (державний номерний знак ВС 2527 CE), власником якою є Софронов Євгеній Володимирович. Пошкодження було завдано внаслідок природніх умов (падіння брили снігу з даху будинку №36), що підтверджується листом Галицького РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області від 28.03.2013 р. за №67/4106, адресованим Сафронову Є.В. у відповідь на його письмову заяву по факту пошкодження вказаного автомобілю, що мало місце 19.03.2013 р. (матеріали ЖЄО №2108 від 19.03.2013 р.).

У зв'язку з тим, що пошкоджений автомобіль був застрахований у Публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Універсальна», згідно з умовами Договору, власник автомобіля KIA RIO (державний номерний знак ВС 2527 CE), 21.03.2013 р. звернувся до позивача із заявою про сплату страхового відшкодування (міститься в матеріалах справи).

Розмір заподіяної шкоди було визначено на підставі калькуляції №КА-3002343 від 21.03.2013 р. та розрахунку суми страхового відшкодування (додаток до страхового акту №15160/к/п).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем складено страховий акт №15160/к/п, згідно з яким вказана вище подія визнана страховим випадком, а загальна сума страхового відшкодування визначена в розмірі 10 761,44 грн. з врахуванням зменшення на суму 225,00 грн. франшизи.

Також судом встановлено, що на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №3014/215/001595 від 22.03.2012 р., позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 10 761,44 грн., яке платіжним дорученням №33135 від 16.04.2013 року перераховано СТО ТзОВ «Радар - Сервіс», що здійснювало фактичний ремонт автомобіля та про що просила особа, якій завдано шкоди Сафронов Є.В. у заяві від 21.03.2013 р., поданій позивачу.

Таким чином позивач повністю виконав покладені на нього зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування потерпілій стороні (страховику).

Відповідно до розпорядження Галицької районної адміністрації за №1232 від 09.10.2001 р. «Про впорядкування меж території, на які поширюється компетенція житлово-експлуатаційних контор» будинок №36 та №38 на вул. Стрийській у м. Львові, перебуває на балансі та обслуговуванні ЛКП «Снопківське».

Позивач зазначає в позовній заяві, що відповідно до п.п. 3.5.12, 4.5.7 «Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території», затверджене державним комітетом України з питань ЖКГ №76 від 17.05.2005 року, сніг, що накопичується на дахах, повинен скидатись на землю. Балансоутримувач будинку забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. В зв'язку з цим вважає, що на ЛКП «Снопківське», як на балансоутримувача майна покладено обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої у зв'язку із неналежним його використанням.

З метою досудового врегулювання спору, ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» звернулась до відповідача з письмовою вимогою про сплату боргу від 19.03.2013 р. Дана вимога отримана 29.04.2013 р., однак будь-якої відповіді отримано не було.

Просить стягнути з Львівського комунального підприємства «Снопківське» на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», матеріальну шкоду в розмірі 10 761,44 гривень та стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат на оплату судового збору.

Однак, відповідач вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам Закону, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому, на думку відповідача, не можуть бути задоволені судом за наступних підстав.

Вважає, що обов'язком позивача було, невідкладно повідомити ЛКП «Снопківське», як балансоутримувача будинку, про пошкодження автомобіля внаслідок падіння снігу з даху будинку №36 на вул. Стрийській у м. Львові для прибуття на місце представника балансоутримувача та складання відповідного акту безпосередньо на місці події в якому, були б зафіксовані всі необхідні дані, внаслідок чого та за яких обставин відбулося пошкодження автомобіля.

Жодного повідомлення, усного чи письмового, на адресу ЛКП «Снопківське» не надходило.

Це підтверджується і тим, що в матеріалах справи відсутні докази попередження чи виклику представника відповідача представниками страхової компанії, Сафронова Є.В. чи працівникіами Галицького РВ ГУМВС України у Львівській області по факту пошкодження автомобіля.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу україни рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України)

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приписами статі 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Згідно пунктів 2 та 7 частини другої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, а також утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відносяться прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується відповідачем у відзиві, позивачем не було повідомлено відповідача, як балансоутримувача будинку, про пошкодження автомобіля внаслідок падіння снігу з даху будинку №36 на вул. Стрийській у м. Львові для прибуття на місце представника балансоутримувача та скадання відповідного акту безпосередньо на місці події в якому, були б зафіксовані всі необхідні дані, внаслідок чого та за яких обставин відбулося пошкодження автомобіля. Жодного повідомлення, усного чи письмового про такий випадок, ні від Сафронова С.В., ні від позивача, ні від Галицького РВУМВС України у Львівській області на адресу ЛКП «Снопківське» не надходило. В матеріалах справи такі докази відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виплатив страхове відшкодування Сафронову Є.В. тільки на підставі довідки Галицького РВ ЛМУМВСУ у Львівській області №67/4106 від 28.03.2013 р.; єдиного доказу пошкодження автомобіля внаслідок падіння брил снігу з даху будинку №36 на вул. Стрийській у м. Львові. Однак зазначена довідка не містить жодної конкретної інформації. До неї не долучено фото фіксації місця події та пошкодженого транспортного засобу, протоколу огляду транспортного засобу та схеми дорожньої транспортної пригоди складеної працівниками ДАІ, пояснень очевидців, свідків тощо.

Крім того, в матеріалах справи відсутні письмові, належні допустимі докази, які вказують на наявність протиправної поведінки в діяльності чи бездіяльності відповідача, що спричинило пошкодження автомобіля страхувальника Сафронова Є.В. 19.03.2013 р. (пояснення, постанова про притягнення до відповідальності керівництва відповідача та ін.). Таких доказів суду не подано, хоча ухвалами суду такі вимагались від позивача. Суд зазначає також, що оскільки розмір збитку складає більше 10 000,00 грн., то у відповідності до п.1.10. Договору, довідка ДАІ була необхідною для виплати відшкодування Сафронову Є.В. в сумі 10 761,44 грн. Однак, як вбачається з матеріалів справи такої немає.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічне положення міститься в статті 993 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписами частини першої статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов не є документально та нормативно обґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати у відповідності до ст.. 49 ГПК України, залишити за позивачем.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.02.2014 р.

Суддя Долінська О.З.