Постанова № 37342374, 04.02.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 року Справа № 811/3549/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі

головуючого: судді Кармазиної Т.М.,

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача - Волощенка Я.Ю., Покори Д.В.,

відповідача - Король Д.М., Бабенка Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ від 08 жовтня 2013 року №0000612210, №0000622210, №0000632210.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України. Зокрема, посилався на протиправність висновків відповідача в акті перевірки щодо безпідставного включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ та витрат по операціям з ТОВ „ТПП „Спектр", ТОВ „Магмастіл", ТОВ „Проект-Інструмент", ТОВ „Технічний центр „Гранд-сервіс", ТОВ НВКФ „Вест-Пром", ТОВ НВП „Ньютек", ТОВ „Метагор", ТОВ „ВТП „Харківелектромонтаж", в рамках укладених угод, які є нікчемними. Оскільки, правочини, за наслідками укладення яких, позивачем було сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість, спрямовано на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, а висновки податкового органу щодо нікчемності даних договорів ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, посилався на те, що під час укладення угод на придбання товарів та послуг, товариство отримувало у своїх контрагентів копії документів на підтвердження правомочності укладання та підписання посадовими особами цих підприємств угод, документів на підтвердження наявності знаходження у реєстрі підприємств і організацій, свідоцтва платника податку на додану вартість. Також зазначав, що дані податкового обліку позивача, у яких відображені взаємовідносини з його контрагентами і які не визнаються податковим органом, підтверджені належними первинними документами.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначили, що податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення у відповідності до норм чинного законодавства України, так як в ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що договори, укладені позивачем з ТОВ „ТПП „Спектр", ТОВ „Магмастіл", ТОВ „Проект-Інструмент", ТОВ „Технічний центр „Гранд-сервіс", ТОВ НВКФ „Вест-Пром", ТОВ НВП „Ньютек", ТОВ „Метагор", ТОВ „ВТП „Харківелектромонтаж", без наміру створення правових наслідків. Також зазначав, що позивачем порушено вимоги п.п.138.2, 138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 218716 грн., у т.ч. за І квартал 2012 року - 26973 грн., за півріччя 2012 року - 69830 грн., за три квартали 2012 року - 200234 грн., внаслідок завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування; п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 120272 грн., в тому числі за листопад 2012р. в сумі 93259 грн., за грудень 2012р. в сумі 27013 грн. та зменшено від'ємне значення за грудень 2012р. в сумі 211692 грн. за рахунок завищення податкового кредиту.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Олександрійської міської ради Кіровоградської області 18.03.2002р. (а.с.104-116) та перебуває на обліку в Олександрійській ОДПІ як платник податків.

Судом встановлено, що Олександрійською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області на підставі наказу №142 від 19.08.2013р. проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт №98/22-10/31907552 від 30.09.2013р. (т.1 а.с.48-99).

Відповідно до даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

п.п.138.2, 138.8, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 218716 грн., у т.ч. за І квартал 2012 року - 26973 грн., за півріччя 2012 року - 69830 грн., за три квартали 2012 року - 200234 грн., внаслідок завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме:

- п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг): за півріччя 2012р. в сумі 7675 грн., внаслідок врахування до складу собівартості - вартість товару, придбаного від ТОВ „ТПП „Спектр", факт поставки якого не підтверджено;

за три квартали 2012р. в сумі 1905 грн., внаслідок врахування до складу собівартості вартості товару, придбаного від ТОВ "Магмастіл", факт поставки якого не підтверджено, а також за 3 квартали 2012р. у сумі 5000 грн. придбаного від ТОВ „Проект-Інструмент", факт поставки якого не підтверджено;

за три квартали 2012р. в сумі 1010 грн., в т. ч. за І квартал 2012р. в сумі 975 грн., за III квартал 2012р. в сумі 35 грн. внаслідок врахування до складу собівартості - вартості товару, придбаного від ТОВ "Технічний центр "Гранд-сервіс", факт поставки якого не підтверджено;

за 2012р. в сумі 181171грн., в т.ч. за III квартал 2012р в сумі 101935,34 грн., за ІУ квартал 2012р. в сумі 79236,43 грн. внаслідок врахування до складу собівартості вартості товару, придбаного від ТОВ НВКФ „Вест-Пром", факт поставки якого не підтверджено;

за 2012р. в сумі 1170496 грн., за І квартал 2012р. в сумі 127471грн., за півріччя 2012р. в сумі 323875 грн., за три квартали 2012р. в сумі 993769 грн. внаслідок врахування до складу собівартості - вартості сировини придбаної від ТОВ НВП „Ньютек" та ТОВ "Метагор" факт поставки якої не підтверджено відповідними первинними документами;

занижено собівартість придбаних та реалізованих товарів за III квартал 2012р. в сумі 157797 грн. та завищено за ІV квартал 2012р. в сумі 157797 грн., внаслідок неправильного їх визначення;

пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756 УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого платником занижено за 2012р. адміністративні витрати в сумі 325754 грн., внаслідок неправильного їх визначення;

п.186.1, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 120272 грн., в тому числі за листопад 2012р. в сумі 93259 грн., за грудень 2012р. в сумі 27013 грн. та зменшено від'ємне значення за грудень 2012р. в сумі 211692 грн. за рахунок завищення податкового кредиту:

за квітень 2012р. в сумі 1535 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості матеріалів отриманих від ТОВ „ТПП „Спектр" при відсутності факту поставки;

за липень 2012р. в сумі 381 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості матеріалів отриманих від ТОВ "Магмастіл" при відсутності факту поставки;

за вересень 2012р. в сумі 1000 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості матеріалів отриманих від ТОВ „Проект-Інструмент" при відсутності факту поставки;

за січень 2012р. в сумі 195 грн., за липень 2012р. в сумі 7 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості матеріалів отриманих від ТОВ "Технічний центр "Гранд-сервіс" при відсутності факту поставки;

за серпень 2012р в сумі 14599 грн., за вересень 2012р. в сумі 15141 грн., за жовтень 2012р. в сумі 768 грн., за листопад 2012р. в сумі 1859 грн., за грудень 2012р. в сумі 2978 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості матеріалів отриманих від ТОВ НВКФ „Вест-Пром" при відсутності факту поставки;

за січень 2012р. в сумі 25556 грн., за квітень 2012р. в сумі 22209 грн., за червень 2012р. в сумі 17071 грн., за липень 2012р. в сумі 31629 грн., за серпень 2012р. в сумі 37378 грн., за вересень 2012р. в сумі 64864 грн., за жовтень 2012р. в сумі 10538 грн., за листопад 2012р. в сумі 24922 грн., за грудень 2012р. в сумі 15168 грн., внаслідок врахування до складу податкового кредиту ПДВ з вартості сировини, отриманої від ТОВ НВП „Ньютек" та ТОВ "Метагор", факт поставки якої не підтверджено відповідними первинними документами;

за жовтень 2012р. в сумі 44166 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості основних засобів отриманих від ТОВ „ВТП „Харківелектромонтаж" при відсутності факту поставки.

На підставі даного акту перевірки Олександрійською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 жовтня 2013 року:

- №0000632210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 328074 грн., в т.ч. 218716 грн. - за основним платежем та 109358 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.101);

- №0000612210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 180408 грн., в т.ч. за основним платежем 120272 грн. та 60136 грн. штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.102).

№0000622210, яким позивачу збільшено суму від'ємного значення ПДВ за грудень 2012р. в розмірі 211692 грн. (т.1 а.с.102).

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ „ТПП „Спектр", ТОВ „Магмастіл", ТОВ „Проект-Інструмент", ТОВ „Технічний центр „Гранд-сервіс", ТОВ НВКФ „Вест-Пром", ТОВ НВП „Ньютек", ТОВ „Метагор", ТОВ „ВТП „Харківелектромонтаж".

Зокрема, між позивачем та ТОВ НВКФ „Вест-Пром" укладено договори поставки труб проф. 40х40, труб ДУ 25, листів х/к, г/к, кругів, порезки м/п.

Факти отримання позивачем від ТОВ НВКФ „Вест-Пром" вищезазначеного товару підтверджуються: податковими накладними (т.1 а.с.119-121, 132, 136, 140, 144, 151, 152, 156, 160, 164, 168, 172, 176, 180-181, 184); видатковими накладними (т.1 а.с.122, 125, 128, 131, 133, 137, 141, 145, 148, 153, 157, 161, 165, 169, 173, 177, 182); товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.124, 127, 130, 135, 139, 143, 147, 150, 155, 159, 163, 167, 171, 175, 179, 183).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за серпень 2012р. у розмірі ПДВ - 14599 грн., вересень 2012 р. - 15141 грн., жовтень 2012р. - 768 грн., листопад 2012р. - 1859 грн., грудень 2012р. - 2978 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки ТОВ "Олександрійська ливарна компанія".

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ НВКФ „Вест-Пром" вартість отриманих товарів, що підтверджується рахунками на оплату по замовленню (т.1 а.с.123, 126, 129, 134, 138, 142, 146, 149, 154, 158, 162, 166, 170, 174, 178).

Витрати, понесені позивачем на придбання товару у даного контрагента, позивачем віднесено до складу витрат за 3 квартал 2012р. - 101935,34 грн. та 4 квартал 2012 року - 79236,43 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

Між позивачем та ТОВ „ТПП „Спектр" укладено договори поставки ключів рожкових, ключів накидних, викруток хрестоподібних, фрез, різців підрізних, розточених, прохідних та відрізних, плашки, штангенциркуля.

Факти отримання позивачем від ТОВ „ТПП „Спектр" вищезазначеного товару підтверджуються: податковими накладними (т.1 а.с.188, 192, 196, 200); товарно-транспортною накладною (т.1 а.с.201); видатковими накладними (т.1 а.с.186, 190, 194, 198).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень 2012р. у розмірі 1535,1 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „ТПП „Спектр" вартість отриманих товарів, що підтверджується рахунками - фактурами (т.1 а.с.187, 191, 195, 199) та платіжними дорученнями (т.1 а.с.185, 189, 197)

Витрати, понесені позивачем на придбання товару у даного контрагента, позивачем віднесено до складу витрат за 2 квартал 2012р. у розмірі 7675 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

Також, між позивачем та ТОВ "Магмастіл" укладено договір поставки дроту нержавіючого та регулятора.

Факти отримання позивачем від ТОВ "Магмастіл" вищезазначеного товару підтверджуються: податковими накладними (т.1 а.с.206, 210); товарно-транспортною накладною (т.1 а.с.203); видатковими накладними (т.1 а.с.204, 208).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за липень 2012р. у розмірі 381 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Магмастіл" вартість отриманого товару, що підтверджується рахунками - фактурами (т.1 а.с.205, 209) та платіжними дорученнями (т.1 а.с.202, 207)

Витрати, понесені позивачем на придбання товару у даного контрагента, позивачем віднесено до складу витрат за 3 квартал 2012р. в сумі 1905 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

Крім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ НВП „Ньютек" (Постачальник) укладено договір поставки продукції №20 від 12.04.2012р., згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар (чавун ливарний), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити на умовах даного договору (т.3 а.с.165-166).

Факти отримання позивачем від ТОВ НВП „Ньютек" товару згідно даного договору підтверджуються: податковими накладними (т.1 а.с.215, 220, 225, 229, 233, 238, 242, 247, т.2 а.с.1, 6, 11); накладними (т.1 а.с.212, 217, 222, 226, 230, 235, 239, 244, 248, т.2 а.с.3, 8); товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.214, 219, 224, 228, 232, 237, 241, 246, 250, т.2 а.с.5, 10).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень 2012р. у розмірі ПДВ - 22209,37 грн., червень 2012р. - 17071,41 грн., вересень 2012р. - 49858,95 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ НВП "Ньютек " вартість отриманих товарів, що підтверджується рахунками - фактурами (т.1 а.с.213, 218, 223, 227, 231, 236, 240, 245, 249, т.2 а.с.4, 9) та платіжними дорученнями (т.1 а.с.211, 216, 221, 234, 243, т.2 а.с.2, 7)

Витрати, понесені позивачем на придбання товару у даного контрагента, позивачем віднесено до складу витрат за 2-3 квартали 2012р. у розмірі 445698,71 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

Також, між позивачем та ТОВ „Технічний центр „Гранд-сервіс" укладено договори поставки мітчика М30 к-т, фрез, рулеток з фіксаторами.

Факти отримання позивачем від ТОВ „Технічний центр „Гранд-сервіс" зазначеного товару підтверджуються: податковими накладними (т.2 а.с.15, 19); видатковими накладними (т.2 а.с.13, 17)

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за січень 2012р. у розмірі ПДВ 195 грн., за липень 2012р. - 417,35 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „Технічний центр „Гранд-сервіс" вартість отриманих товарів, що підтверджується рахунками - фактурами (т.2 а.с.14, 18) та платіжними дорученнями (т.2 а.с.12, 16)

Витрати, понесені позивачем на придбання товару у даного контрагента, позивачем віднесено до складу витрат за 1 квартал 2012р. у сумі 1170 грн., за 3 квартал 2012р. - 2504,09 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ „ВТП „Харківелектромонтаж" (Постачальник) укладено договір поставки №44 від 01.10.2012р., згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар (станок токарно-гвинторізний), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити на умовах даного договору (т.3 а.с.196-197).

Факти отримання позивачем від ТОВ „ВТП „Харківелектромонтаж" вищезазначеного товару згідно даного договору підтверджуються: податковою накладною (т.2 а.с.24); накладною (т.2 а.с.22); товарно-транспортною накладною (т.2 а.с.23)

Вищезазначену податкову накладну позивачем включено до складу податкового кредиту за жовтень 2012р. у розмірі ПДВ - 44165,60 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „ВТП „Харківелектромонтаж" вартість отриманого товару, що підтверджується рахунком (т.2 а.с.22) та платіжними дорученнями (т.2 а.с.20, 21)

Також, між позивачем та ТОВ „Проект-Інструмент" укладено договір поставки патронів токарних.

Факти отримання позивачем від ТОВ „Проект-Інструмент" вищезазначеного товару підтверджуються: податковою накладною (т.2 а.с.27); видатковою накладною (т.2 а.с.26)

Вищезазначену податкову накладну позивачем включено до складу податкового кредиту за вересень 2012р. у розмірі ПДВ - 1000 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „Проект-Інструмент" вартість отриманого товару, що підтверджується рахунком-фактурою та платіжним дорученням (т.2 а.с.25, 26)

Витрати, понесені позивачем на придбання товару у даного контрагента, позивачем віднесено до складу витрат за 3 квартал 2012р. у розмірі 6000 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ "Метагор" (Постачальник) укладено договір поставки №071402 від 07.11.2012р., згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар (металопродукцію), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити на умовах даного договору (т.3 а.с.54-57).

Факти отримання позивачем від ТОВ "Метагор" вищезазначеного товару згідно даного договору підтверджуються: податковими накладними (т.2 а.с.32, 37, 42, 47, 51, 56, 62, 63, 67, 72, 77, 82, 87, 88, 93, 94, 99, 103, 107, 112, 119, 126, 131, 133, 135); видатковими накладними (т.2 а.с.29, 34, 39, 44, 49, 53, 59, 65, 69, 74, 79, 84, 90, 96, 100а, 105, 109, 114, 117, 121, 124, 128); товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.31, 36, 41, 46, 55, 61, 71, 76, 81, 86, 92, 98, 102, 111, 118, 130).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за січень 2012р. у розмірі ПДВ 25555,79 грн., липень 2012р. - 31629,02 грн., серпень 2012р. - 37378,29 грн., вересень 2012р. - 15005,06 грн., жовтень 2012р. - 10538,26 грн., листопад 2012р. - 24921,58 грн., грудень 2012р. - 15167,81 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Метагор" вартість отриманого товару, що підтверджується рахунками - фактурами (т.2 а.с.30, 35, 40, 45, 50, 54, 60, 66, 70, 75, 80, 85, 91, 97, 101, 106, 110, 115, 122, 125, 129) та платіжними дорученнями (т.2 а.с.28, 33, 38, 43, 48, 52, 57, 58, 64, 68, 73, 78, 83, 89, 95, 100, 104, 108, 113, 116, 120, 123, 127, 132, 134)

Витрати, понесені позивачем на придбання товару у даного контрагента, позивачем віднесено до складу витрат за 1, 3, 4 квартали 2012р. у розмірі 724796,57 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

В судовому засіданні представник позивача зазначав про те, що перевезення товарів, отриманих позивачем від контрагентів, зокрема від ТОВ НВКФ „Вест-Пром", ТОВ НВП „Ньютек", ТОВ „Метагор", ТОВ „ВТП „Харківелектромонтаж", здійснювалось власними транспортними засобами, на підтвердження чого надано свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, інвентарні картки обліку основних засобів, накази про призначення відповідальних осіб за автотранспорт (т.3 а.с.31-37). Щодо перевезення товару від ТОВ „ТПП „Спектр", ТОВ „Магмастіл", ТОВ „Проект-Інструмент", ТОВ „Технічний центр „Гранд-сервіс", здійснювалось за рахунок даних контрагентів.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 ПК України передбачено, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Перелік таких витрат наведено в п.138.8 ст.138 ПК України.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, за своїм змістом наведені норми передбачають як підставу для не включення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. № 88, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Тобто, необхідною умовою для включення витрат до витрат підприємства, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів. Адже для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з ч.2 ст.3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Також, згідно ст.44 ГК України підприємство самостійно формує програми діяльності, вибирає постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлює ціни на продукцію та послуги відповідно до закону.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі за текстом ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст.3 ГК України, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження; її метою є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача на відсутність доказів реального постачання товарів, придбаних позивачем у ТОВ НВП „Ньютек" та ТОВ „Метагор", їх використання у господарській діяльністю позивача, а саме те, що не надано калькуляції собівартості готової продукції, акти на списання. Оскільки повністю спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи. Щодо калькуляції собівартості продукції, то згідно чинного законодавства України це не є первинним бухгалтерським документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій. Калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки нею не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на її проведення. Крім того, не є документом, який встановлено певним нормативно-правовим актом.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, а також підтвердження матеріалами справи використання позивачем в господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ „ТПП „Спектр", ТОВ „Магмастіл", ТОВ „Проект-Інструмент", ТОВ „Технічний центр „Гранд-сервіс", ТОВ НВКФ „Вест-Пром", ТОВ НВП „Ньютек", ТОВ „Метагор", ТОВ „ВТП „Харківелектромонтаж", наявність документального та реального підтвердження виконання операцій між позивачем та даними контрагентами, наданими суду первинними документами, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат - витрати на придбання товарів. Що означає відсутність у відповідача правових підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі в загальній сумі 328074 грн., в т.ч. 218716 грн. - за основним платежем та 109358 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Зміст вказаних норм свідчить, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування даних податкового обліку платника податків.

Отримані та видані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.ч.1,2 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами є належні первинні документи, які наявні у позивача та містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.

З аналізу вищенаведених норм законодавства та правовідносин позивача з ТОВ „ТПП „Спектр", ТОВ „Магмастіл", ТОВ „Проект-Інструмент", ТОВ „Технічний центр „Гранд-сервіс", ТОВ НВКФ „Вест-Пром", ТОВ НВП „Ньютек", ТОВ „Метагор", ТОВ „ВТП „Харківелектромонтаж", також вбачається, що позивачем дотримано всіх вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Крім того, суд враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Факт використання товару, позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договорів сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару, його перевезення, використання в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи. Зокрема підтвердженням використання отриманого від контрагентів товару є оборотно-сальдові відомості, в яких зафіксовано рух товару, після придбання, на окремі дільниці (виробничі цехи) ТОВ "Олександрійська ливарна компанія", накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акти списання (т.3 а.с.38-50, 58-195). Також, щодо використання чавуну, позивачем подано до органів статистики звіт про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2012 рік. (т.3 а.с.167-166)

За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.2011р., чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Враховуючи те, що факти придбання позивачем у ТОВ „ТПП „Спектр", ТОВ „Магмастіл", ТОВ „Проект-Інструмент", ТОВ „Технічний центр „Гранд-сервіс", ТОВ НВКФ „Вест-Пром", ТОВ НВП „Ньютек", ТОВ „Метагор", ТОВ „ВТП „Харківелектромонтаж" товарів підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даним контрагентам ПДВ до податкового кредиту у перевіряємому періоді.

Крім того, суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ „ТПП „Спектр", ТОВ „Магмастіл", ТОВ „Проект-Інструмент", ТОВ „Технічний центр „Гранд-сервіс", ТОВ НВКФ „Вест-Пром", ТОВ НВП „Ньютек", ТОВ „Метагор", ТОВ „ВТП „Харківелектромонтаж" є нікчемними. Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були та є зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2 а.с.183-201), були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори, укладені між позивачем та ТОВ „ТПП „Спектр", ТОВ „Магмастіл", ТОВ „Проект-Інструмент", ТОВ „Технічний центр „Гранд-сервіс", ТОВ НВКФ „Вест-Пром", ТОВ НВП „Ньютек", ТОВ „Метагор", ТОВ „ВТП „Харківелектромонтаж" є дійсними та не були оскаржені в судовому порядку, таким чином вони є такими, на підставі яких виникли права і обов'язки сторін даних угод.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України. Крім того, даний акт містить інформацію про постачальників контрагентів позивача, з якими у ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" не було жодних фінансово-господарських відносин.

Крім того, суд зазначає, що самостійно визначений платником податку податковий кредит вважається сформованим правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних функцій контролюючих органів є здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу (податкової інспекції) самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і статтями 19-1, 20 Податкового кодексу України, відповідно до яких контролюючим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Можливе недотримання інших галузей законодавства при укладанні договорів, якими опосередковані спірні господарські операції, не свідчить про спрямованість відповідних договорів на ухилення від оподаткування.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Недійсність правочину між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем відносно того, що укладені ним правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Так, відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

Також відповідачем не наведено доказів, які свідчили б, що договори, сторонами яких є позивач та контрагенти, укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу витрат та податкового кредиту при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття Олександрійською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області податкових повідомлень-рішень від 08 жовтня 2013 року №0000612210, №0000622210, №0000632210.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 4872 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ "Олександрійська ливарна компанія".

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції від 08 жовтня 2013 року №0000612210, №0000622210, №0000632210.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 4872 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 10.02.2014р..

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина