Постанова № 37342289, 25.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р.Справа № 915/2255/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Власенко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 10.01.2014 року

по справі № 915/2255/13

за позовом: Приватного підприємства „Експрес"

до Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України"

про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року Приватне підприємство „Експрес" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" про спонукання відповідача виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.12.2011 року у справі № 5016/3322/2011(4/134), шляхом стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 149 800,76 грн.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що всупереч укладеної між сторонами у справі мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.12.2011 року у справі № 5016/3322/2011(4/134), відповідач у встановлені мировою угодою строки взятих на себе зобов'язань не виконав, борг за договором № 50 від 16.10.2008р. в сумі 149 800,76 грн. не погасив. Постановою Заводського ВДВС Миколаївського МУЮ від 11.11.2013р. відмовлено в прийняті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеної ухвали на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 вказаного Закону, а саме: у виконавчому документі не зазначено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання та дата набрання законної (юридичної) сили рішенням суду. А тому, на підставі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України позивач просив задовольнити позов.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.01.2014 року у справі (суддя - Коваль Ю.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з Дочірнього підприємства "Миколаївській облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Приватного підприємства "Експрес" 149800 грн. 76 коп. основного боргу, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2996 грн. 02 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Дочірнє підприємство „Миколаївський облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального права, а саме: ст. ст. 22, 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.12.2011 року у справі № 5016/3322/2011(4/136) за позовом Приватного підприємства "Експрес" до відповідача Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" про стягнення 149 800,76 грн. заборгованості, що виникла у зв'язку з неоплатою у встановлений строк вартості отриманого товару згідно з договором купівлі - продажу № 50 від 16.10.2008р., затверджено укладену між сторонами мирову угоду від 26.10.2011р. та відповідно припинено провадження у справі. Відповідно до вказаної мирової угоди відповідач зобов'язався погасити заборгованість перед ПП "Експрес" в сумі 149800,76 грн. до 01.06.2012 року.

Однак, відповідач не виконав умови мирової угоди і заборгованість в сумі 149800,76 грн. у встановлений строк не сплатив, у зв'язку з чим у листопаді 2013 року позивач звернувся до Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.12.2011 року про затвердження мирової угоди у справі № 5016/3322/2011(4/136).

Проте, постановою Заводського ВДВС Миколаївського МУЮ від 11.11.2013р. було відмовлено в прийняті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.12.2011р. на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 вказаного Закону, а саме: в ухвалі не зазначено строк пред'явлення документа до виконання та дата набрання законної (юридичної) сили рішенням.

У зв'язку з цим, за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів Приватне підприємство «Експрес» звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" про спонукання виконати умови мирової угоди від 26.10.2011р., затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.12.2011р.

З огляду на вказані обставини, встановивши, що вказана ухвала про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», тобто така ухвала не має статусу виконавчого документа, а тому позивач у справі не позбавлений права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18, в ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 7.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012р. № 9, ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою. Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено вимоги до виконавчого документа та імперативно встановлено, що у виконавчому документі повинно бути обов'язково зазначено: дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Досліджуючи зміст ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.12.2011р. по справі № 5016/3322/2011(4/136) за позовом Приватного підприємства «Експрес» до Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості в сумі 149 800,76 грн. за договором № 50 від 16.10.2008р., якою затверджено укладену між сторонами мирову угоду від 26.10.2011р. та відповідно припинено провадження у справі, судом апеляційної інстанції з достовірністю установлено, що вказана ухвала не містить дати набрання законної сили та строку пред'явлення її до виконання, тобто не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", а тому не має статусу виконавчого документа.

При цьому колегія суддів враховує, що ні нормами ст. 78 ГПК України, а ні нормами ст. 86 ГПК України не передбачено вимог щодо зазначення в судовій ухвалі дати набрання законної сили ухвали та строку пред'явлення її до виконання. Разом з тим, статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Отже, ухвала про затвердження мирової угоди, як виконавчий документ згідно з п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", обов'язково повинна містити у своїй резолютивній частині всі передбачені статтею 18 вказаного Закону відомості, зокрема, щодо дати набрання ухвалою законної сили та строку пред'явлення її до виконання, що не суперечить приписам ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження", нормами якої встановлені строки пред'явлення виконавчих документів до виконання.

Також, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.

Таким чином, чинне законодавство передбачає як право позивача звернутися до суду, який видав виконавчий документ, з заявою про приведення його у відповідність з вимогами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", так і право звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, що відповідає способу захисту цивільних прав та інтересів, встановлених ст. 16 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Слід зазначити, що звертаючись з позовом до суду, позивач самостійно на свій розсуд обирає спосіб захисту порушеного права и обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку позивачем обраний такий спосіб захисту прав та законних інтересів, як спонукання до виконання мирової угоди і який призведе до поновлення порушеного права та реального захисту його прав у випадку їх задоволення.

За таких обставин, встановивши, що відповідач не виконав умови мирової угоди від 26.10.2011р. і заборгованість в сумі 149800,76 грн. у встановлений строк не сплатив, а ухвала господарського суду Миколаївської області від 19.12.2011 року, якою було затверджено цю мирову угоду та припинено провадження у справі, не відповідає вимогам, встановленим ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" для виконавчих документів, і постановою державного виконавця від 11.11.2013р. саме з цих підстав було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеної ухвали, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову і стягнення з відповідача заборгованості в сумі 149800,76 грн. на користь позивача, чим реально захистив порушене право позивача.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на неправильному довільному тлумаченні на свою користь окремих норм матеріального права, спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 10.01.2014 року у справі № 915/2255/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.