Постанова № 37342264, 25.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р. Справа № 916/2558/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Таран С.В.,

Суддів Воронюк О.Л., Величко Т.А.

(Склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №127 від 24.02.2014р.)

при секретарі судового засідання: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Піддубна О.В., довіреність б/н від 02.07.2013р.;

від відповідача - Станкова А.В., довіреність б/н від 24.02.2014р.;

від третьої особи -участі не брали;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Арцизької міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 05.12.2013 року

у справі №916/2558/13

за позовом: державного підприємства „Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства"

до відповідача: Арцизької міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: управління Державної казначейської служби України в Арцизькому районі Одеської області

про стягнення 148062,31 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.12.2013 року у справі №916/2558/13 (суддя О.А. Демешин) позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Арцизької міської ради на користь державного підприємства „Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства" 143000 грн. боргу, 4192, 47 грн. пені та 869,84 грн. 3% річних. Судове рішення мотивоване невиконанням відповідачем умов договору №24-09-12 від 03.05.2012р.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Арцизька міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 05.12.2013 р. у справі №916/2558/13 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги висловив заперечення (а.с.111-129).

Третя особа власну позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не виклала, участі в судовому засіданні 25.02.2014 р. не брала, хоча була належним чином сповіщена про час та місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №00653265 від 07.02.2014р.(а.с.101).

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку щодо відмови в задоволенні апеляційної скарги, проте наявності підстав для зміни оспореного судового акту.

Із матеріалів справи вбачається, що 03.05.2012р. між державним підприємством „Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства" („виконавець") та Арцизькою міською радою („замовник") укладено договір на створення науково-технічної продукції №24-09-12 (далі - договір №24-09-12 від 03.05.2012р.), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати „Розробку проекту реконструкції каналізаційних очисних споруд в м. Арциз Одеської області продуктивністю 2000 м3/добу" (а.с. 57-59).

Згідно пункту 2.1 вказаного договору за виконану науково-технічну продукцію замовник сплачує виконавцю відповідно до протоколу про договірну ціну: 191666,67грн., ПДВ-38333,33грн., всього - 230000 грн.

У відповідності до пункту 2.2 договору №24-09-12 від 20.03.2012р. роботи по договору починаються після видачі замовником технічного завдання на проектування.

Перелік наукової, технічної та іншої документації, що підлягає оформленню і здачі виконавцем замовнику на окремих етапах виконання і після завершення договору, визначено календарним планом робіт та додатковими угодами; при завершенні робіт виконавець представляє замовнику двосторонній акт здачі-приймання науково-технічної продукції у двох примірниках з додатком до нього комплекту наукової, технічної та іншої документації, передбаченої вимоги договору; замовник протягом 5 робочих днів з дня одержання акту здачі-приймання робіт і звітних документів, зазначених у пункті 3.2 даного договору, зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт (пункти 3.1, 3.2, 3.3 договору №24-09-12 від 03.05.2012р.).

В силу пункту 4.5 договору №24-09-12 від 03.05.2012р. після підписання акту здачі-приймання робіт згідно пункту 3.3 замовник повинен протягом 7 банківських днів оплатити виконавцю вартість робіт. В іншому випадку замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня.

Позивач виконав прийняті на себе зобов'язання за договором №24-09-12 від 03.05.2012р., що підтверджується актами здачі-приймання робіт у три етапа №1/8 від 07.05.2012р., №2/25 від 12.07.2012р., №3/100 від 30.11.2012р. (а.с. 16-18).

25.04.2013р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №24-09-12 від 03.05.2012р., якою узгоджено, що згідно рішення Арцизької міської ради фінансування 3 етапу робіт буде проведено за рахунок місцевого бюджету на 2013р. у сумі 143000грн.; інші пункти договору залишені без змін, в тому числі щодо порядку та строків оплати за виконані роботи (а.с. 56).

Після підписання зазначеної додаткової угоди 29.04.2013 р. між сторонами був повторно підписаний акт здачі-приймання робіт по 3 етапу на суму 143000 грн (а.с.55). Відтак, сторони погодились із зміною термінів оплати 3 етапу робіт.

Відповідачем взяті на себе зобов'язання за договором №24-09-12 від 03.05.2012р. щодо своєчасної оплати цього етапу робіт не виконано.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

З огляду на вказані обставини та норми права, а також враховуючи, що докази виконання Арцизькою міською радою взятих на себе зобов'язань за договором №24-09-12 від 03.05.2012р. в матеріалах справи відсутні, на вимогу суду не подані, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення 143000 грн. боргу.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою (пункт 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"), тому з огляду на те, що кошти на рахунок позивача не надійшли, Одеським апеляційним господарським судом не приймається до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на копію платіжного доручення №300 від 08.05.2013р. (а.с.54) як доказ на підтвердження сплати боргу, оскільки зазначений платіжний документ не містить відміток про його виконання відповідним органом Державної казначейської служби України.

Щодо решти позовних вимог колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд підставно дійшов висновку щодо прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та підставності позовних вимог про стягнення в зв'язку з цим з відповідача пені та відсотків річних, однак при визначенні сум та періоду нарахування пені й відсотків річних ним не було враховано наступні обставини.

Як зазначалось вище, у відповідності до пункту 4.5 договору №24-09-12 від 03.05.2012р. після підписання акту здачі-приймання робіт замовник повинен оплатити виконавцю вартість робіт протягом 7банківських днів.

Згідно підпункту 14.1.133 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під операційним (банківськім) днем розуміють частину робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ та на їх відкликання і, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання. Робочі дні визначаються для банків за правилами, встановленими постановою Національного банку України. Тобто, банківський день- це робочий день для банків України, у який банкі відкриті для здійснення операцій з використання каналів взаємодії з Національним банком України.

У зв'язку з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.12.2012р. №1043-р «Про перенесення робочих днів у 2013р.» та згідно з наказом Національного банку України від 24.06.2011р. №103 «Про технологічний регламент роботи системи електронних платежів НБУ» (зі змінами) дні роботи системи електронних платежів НБУ були перенесені з п'ятниці 3 травня на суботу 18 травня та з п'ятниці 10 травня на суботу 1 червня. За необхідності 3 травня 2013р. банки могли здійснювати касові операції з клієнтами без відкриття операційного дня банку.

Отже, в травні місяці 2013р. мали місце наступні вихідні та святкові дні: 3,10 травня (п'ятниці) - в силу зазначених вище обставин, 1,2 травня (середа, четверг) - День міжнародної солідарності трудящих, 4 травня (субота), 5 травня (четвер) - Великдень, 6 травня (понеділок) - вихідний, так як у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого (стаття 67 Кодексу законів про працю України), 9 травня (четвер) - День перемоги, 11 травня (субота), 12 травня (неділя). 7 та 8 травня 2013р. банки працювали в звичайному режимі.

Акт здачі-приймання робіт, неоплатою якого обґрунтовано позовні вимоги, підписано 29.04.2013р.

Отже, протягом 7 банківських днів: 30.04.2013 р., 07.05.2013 р., 08.05.2013 р., 13.05.2013 р., 14.05.2013 р., 15.05.2013 р., 16.04.2013 р. відповідач мав виконати зобов'язання з оплати вартості робіт за 3 етап.

Кінцевим терміном проведення розрахунків за 3 етап робіт є 16 травня 2013р. Прострочення виконання зобов'язання щодо проведення розрахунків за цей етап робіт виникло з 17 травня 2013р. Саме з 17.05.2013р. мають нараховуватися штрафні санкції і припиняється нарахування через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пункту 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Позивач згідно заяви від 11.11.2013р. просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 4192,47грн. за період з 07.05.2013р. по 19.07.2013р. та 3% річних в розмірі 869,84 грн. за аналогічний період (а.с. 66-67).

За таких обставин задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 3604, 74 грн. пені та 752,29 грн. 3% річних за період з 17.05.2013 р. по 19.07.2013 р.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення").

Оскаржене судове рішення господарського суду Одеської області від 05.12.2013 р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені та відсотків річних не в повній мірі відповідає цим вимогам, а тому з огляду на невідповідність висновків, викладених у ньому, обставинам справи, підлягає зміні у зазначеній частині.

Судові витрати за подання позовної заяви у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 05.12.2013 року у справі №916/2558/13 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Арцизької міської ради на користь державного підприємства „Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства" - 143000 грн. боргу, 3604,74 грн. пені, 752,29 грн. 3% річних та 2947,14 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 26.02.2014 р.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя Т.А. Величко