Ухвала суду № 37339227, 18.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 р.Справа № 820/9881/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Будівельний торговий будинок" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2013р. по справі № 820/9881/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Будівельний торговий будинок"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Будівельний торговий будинок" ( далі - позивач) звернувся до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби ( далі - відповідач) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0000040154 від 04.04.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Будівельний торговий будинок" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовані та порушено норми матеріального та процесуального права. Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про обґрунтованість встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень позивача вимог діючого законодавства, та як наслідок, правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов"язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку що підставою для висновків про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту по ПДВ є недоведеність того, що роботи, по яких виник податковий кредит, були виконані саме ТОВ "Промбуд-монтажінвест", з урахуванням того, що на підприємстві відсутні основні фонди та робоча сила, з цього приводу суд зазначає наступне.Таким чином надані позивачем документи для висновку про реальність вчинення господарських відносин з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" не відповідають вимогам закону. В зв"язку з чим, визначена позивачу податковим органом сума грошового зобов"язання є обґрунтованою, а спірне податкове повідомлення-рішення законним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що Фахівцями податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного акціонерного товариства "Будівельний торговий будинок" (код ЄДРПОУ 23916532) з питань документального підтвердження бухгалтерських та фінансово - господарських відносин для з'ясування їх реальності із відповідним відображенням у податкових накладних з ТОВ "Промбуд - монтажінвест" (код ЄДРПОУ 36987611) за травень, серпень, вересень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом №144/15-008/29916532 від 26.03.2012 року, яким зафіксовані порушення: п.44.1 ст. 44, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 62229 грн., в т. ч. за травень 13197 грн., серпень 22763 грн., вересень 2011 року 26269 грн. (а. с. 113-127).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення: №0000040154 від 04.04.2012 року на суму 62229 грн. (а. с. 8).

В зв"язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає.

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Так, згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, утому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на

баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Будівельний торговий будинок" (Замовник) та ТОВ "Промбуд-монтажінвест" (Підрядник) укладено договір поставки №03/11 від 01.04.2011 року (а. с. 33-34).

За умовами вищевказаного договору Підрядник зобов'язується за завданням Замовника, на свій ризик, виконати і передати йому у встановлений цим договором термін роботи із збирання та розбирання опалубки, що належить Замовнику, на кожному поверсі об'єкта будівництва, що будується, необхідні для улаштування монолітних залізобетонних стін та перекриття поверхів, а Замовник, зі своєї сторони, зобов'язується прийняти від Підрядника виконані роботи та оплатити їх (а.с.33-35)

На підтвердження реальності виконання зобов'язань Позивачем по договору підряду підтверджується наявними в матеріалах справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: довідкою про вартість виконаних робіт (а.с. 36-38), податковими накладними: №3 від 04.05.2011 року на загальну суму 79181,58 грн., в т. ч. ПДВ - 13196,93 грн., №81 від 05.08.2011 року на загальну суму 136579,50 грн., в т. ч. ПДВ 22763,25 грн., №85 від 09.09.2011 року на загальну суму 3420,50 грн., в т. ч. ПДВ - 570,08 грн., №97 від 12.09.2011 року на загальну суму 154193,56 грн., в т. ч. ПДВ - 25698,93 грн. (а. с. 39-42), актом приймання виконаних робіт (а. с. 102-105), реєстром виданих та отриманих податкових накладних у (а. с. 55-78).

Оплата за отриманий товар по вищевказаним правочинам здійснювалась в повному обсязі з поточного рахунку ПАТ "Будівельний торговий будинок", що підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 43-48).

Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження.

Однак, перевіряючи висновки податкового органу, що підставою для висновків про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту по ПДВ є недоведеність того, що роботи, по яких виник податковий кредит, були виконані саме ТОВ "Промбуд-монтажінвест", з урахуванням того, що на підприємстві відсутні основні фонди та робоча сила, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Також, згідно з пунктом 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством. До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.

Таким чином, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, що між ПАТ "Будівельний торговий будинок" (Замовник) та ТОВ "Промбуд-монтажінвест" (Підрядник) укладено договір поставки №03/11 від 01.04.2011 року (а. с. 33-34), за умовами вищевказаного договору Підрядник зобов'язується за завданням Замовника, на свій ризик, виконати і передати йому у встановлений цим договором термін роботи із збирання та розбирання опалубки, що належить Замовнику, на кожному поверсі об'єкта будівництва, що будується, необхідні для улаштування монолітних залізобетонних стін та перекриття поверхів, а Замовник, зі своєї сторони, зобов'язується прийняти від Підрядника виконані роботи та оплатити їх (а.с.33-35).

Опалубка - це тимчасова конструкція, яка слугує формою для бетонної суміші та арматури, при зведенні бетонних та залізобетонних споруд (житлові будинки, споруди промислового призначення тощо) та монтується безпосередньо на місці їх будівництва. Модульна рамна опалубка складається з дрібно - та великогабаритних каркасних щитів із фіксованими розмірами, що кратні певному модулю; сукупність таких щитів складає модульний ряд, який дає можливість вирішувати практично будь-які архітектурні задачі.

Згідно ДСТУ Б Д.2.2-1:2008 за нормативом ЕД 6-53 (збирання і розбирання деревометалевої модульної опалубки типу "Дока") склад робіт включає: Очищення основи стислим повітрям (норми 1-7)- Встановлення і закріплення елементів опалубки в проектне положення - Нанесення шару парафіну - Розбирання елементів опалубки та кріплень - Сортування, очищення елементів опалубки від налиплого бетону - Змащування опалубки - Подавання елементів опалубки в зону проведення робіт - Віднесення елементів опалубки до місця складування і укладання в штабель.

Із залученого до матеріалів справи договору підряду № 03/11 від 01.04.2011 року встановлено, що роботи по збиранню/розбиранню опалубки, яка належить позивачеві, на кожному поверсі об'єкта будівництва, необхідної для улаштування монолітних залізобетонних стін та перекриття поверхів, мав здійснюватися з матеріалів замовника, тобто позивача (п.48. Договору-а.с.34), проте в судове засідання актів передавання матеріалів, не надано.

Із дослідженої кошторисної документації (а.с.102-105, 36-38) та положень ДСТУ Б Д.2.2-1:2008 за нормативом ЕД 6-53 для здійснення робіт за нормативами 6-53-3,6-53-5,6-53-9, здійснення яких передбачалося ТОВ "Промстрой-Монтажінвест" передбачено використання машин та механізмів: 202-0129 - крани баштові, вантажо-підйомність 8 т, 205-201, компресори пересувні з двигуном внутрішнього згорання, тиск 800 кПа (8ат), подача 10 м3/хв., доказів передачі вказаних механізмів підряднику не надано, як не надано доказів використання власної техніки підрядника.

Роботи по збиранню і розбирання опалубки згідно п.2.2, 2.4 Договору підряду № 03/11 від 01.04.2011 року мають виконуватися фахівцями ТОВ "Промбуд-монтажінвест" особисто або із залученням субпідрядників, проте відомостей про узгодження позивачем використання послуг субпідрядних організацій до суду не надано, як не надано доказів перебування фахівців ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" на території будівництва суду не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про не підтвердження реальності господарської операції, оскільки поданих позивачем доказів недостатньо для висновку про реальність вчинення господарських відносин з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" .

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентами не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»).

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Будівельний торговий будинок" - необґрунтовані, безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будівельний торговий будинок" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2013р. по справі № 820/9881/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 24.02.2014 р.