Постанова № 37338937, 19.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 р. Справа №805/850/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., при секретарі судового засідання Музиканті В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2013 № Ф-29597-17 у розмірі 6270,68 грн., зобов'язання припинити нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2013 № Ф-29597-17 у розмірі 6270,68 грн., зобов'язання припинити нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу в МВС України. Після закінчення строку перебування на службі, позивач звільнився з МВС України і йому була призначена пенсія. Крім того, ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність і застосовує спрощену систему оподаткування. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 позивач звільнений від сплати єдиного внеску, оскільки у відповідності до вимог зазначеної статті особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

24.12.2013 позивач отримав вимогу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-29597-17 від 14.12.2013 в розмірі 6270,68 грн.

Вважає зазначену вимогу протиправною, хоча позивач є отримувачем пенсії за вислугою років, але він має статус пенсіонера за віком і отримує відповідно до закону пенсію. З вказаних підстав просить визнати нечинною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2013 № Ф-29597-17 у розмірі 6270,68 грн. та зобов'язати припинити нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлений позов та надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. На адресу суду надіслав письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачені наступні види пенсійних виплат: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання, пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії визначені статтею 26 цього Закону, а саме - особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявного і страхового стажу не менше 15 років. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років і йому не виповнилося 60 років, тому він не є пенсіонером за віком у розумінні понять статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку Красноармійської ОДПІ сформовано і надіслано платнику вимогу від 14.12.2013 №Ф-29597-17 щодо сплати боргу з єдиного внеску у сумі 6270,68 грн., з яких 1194,03 грн. за ІІІ квартал 2013 року нараховане податковим органом, з огляду на що, просив відмовити у задоволенні позовних вимог та розглянути справу без участі представника.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець у встановленому порядку Виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області 17.09.2009 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (а.с.12) та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 298008 (а.с.13). Позивач перебуває на обліку в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області як платник на спрощеній системі оподаткування та платник єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначено пенсію за вислугу років, оскільки він перебував на службі в органах МВС України.

Зазначена обставина підтверджується пенсійним посвідченням ОСОБА_1 серії НОМЕР_3, термін дії - довічно (а.с.13).

Відповідач - Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, зокрема, забезпечує реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску.

Відповідно до ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Статтею 307 Податкового кодексу України передбачено, що податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Як встановлено судом, 14.12.2013 Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та картки особового рахунку винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-29597-17 (а.с.14).

Відповідно до зазначеної вимоги Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області зобов'язує позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 6270,68 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

Нормою ч. 3 ст. 2 КАС України також визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, з приводу яких виник спір регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі за текстом - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 4 ст. 4 Закону № 2464-VI передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно з ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Статтею 25 Закону № 2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 цього Закону передбачені наступні види пенсій: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання, пенсія у зв'язку із втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком передбачені ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з вимогами п. 16 Прикінцевих Положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Стаття 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає види державних пенсій: за цим Законом призначаються, зокрема, трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно ст. 12 цього Закону право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Одним з різновидів пенсії за віком, є пенсія за віком на пільгових умовах, передбачена ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже пенсія «за вислугу років» не є різновидом «пенсії за віком», а є різновидом трудової пенсії.

Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 є пенсіонером і отримує пенсію з 02.10.2008 за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Таким чином суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є пенсіонером і отримує пенсію за вислугу років, отже у нього відсутнє право на пільги передбачені ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, які набрали чинності з 06.08.2011, а абз. 2 п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на яке посилається позивач та яким передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років в даному випадку не застосовуються, оскільки ОСОБА_1 вийшов на пенсію у 2008 році.

За таких обставин, Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області правомірно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2013 № Ф-29597-17 у розмірі 6270,68 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.12.2013 у справі № К/800/34397/13.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання припинити нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав тата інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ст.ст. 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Виходячи зі змісту статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи. Отже, зобов'язання, встановлені в резолютивній частині рішення суду, не можуть поширюватись на майбутнє. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2013 № Ф-29597-17 у розмірі 6270,68 грн., зобов'язання припинити нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування слід відмовити.

З урахуванням частини 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» решту суми судового збору стягується з позивача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги, що у даному випадку становить 1644,30 грн.

Керуючись статтями 2, 11, 17-20, 69-72, 94, 162, 163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2013 № Ф-29597-17 у розмірі 6270,68 грн., зобов'язання припинити нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач: Держбюджет Калінінського р-ну м. Донецьк, р/р 31217206784005 в ГУДКУ у Донецькій області, МФО банку 834016, код ЄДРПОУ №38034015) решту суми судового збору в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 19 лютого 2014 року у присутності позивача. У повному обсязі постанова виготовлена 24 лютого 2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дмитрієв В.С.