Рішення № 37338846, 06.02.2014, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/20104/13-ц

2/569/4158/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Музичук Н.Ю.

при секретарі Швець А.Л.

за участю представника позивача Мазурка А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості коштів по кредитному договору,

встановив:

В листопаді 2013 року в Рівненський міський суд надійшов позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості коштів у розмірі 24 990, 94 грн. за кредитним договором № DNH4KP35510481 від 13.08.2006 року, за яким він отримав кредит в розмірі 1 732, 90 грн. зі платою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, та судових витрат в сумі 249 грн. 91 коп.

В позовній заяві зазначається, що відповідачем умови договору та вимоги ст.ст. 526, 527, 530 ЦПК України не виконувались, що призвело до виникнення простроченої заборгованості станом на 24 жовтня 2013 року на вказану позовом суму, що складалася із 1 520,65 грн. заборгованості за кредитом, 7 686, 54 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 14 117, 51 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина) та 1 166, 24 грн. штраф (процентна складова), згідно доданого розрахунку.

Письмове заперечення відповідача на позовну заяву суду не надане.

Представник позивача підтримав повністю позовні вимоги в суді, просив розглянути справу без участі належним порядком повідомленого про час і місце судового розгляду справи відповідача із ухваленням заочного рішення та стягнути із відповідача заборгованість на загальну суму 24 990 грн. 94 коп. за кредитним договором № DNH4KP35510481 від 13.08.2006 року року, та судові витрати в справі. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і Банком договір, про що свідчить підпис відповідача в заяві. Згідно розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж на погашення заборгованості здійснювався відповідачем 06.01.2011 року. Пунктом 5.5 кредитного договору сторонами встановлений строк позовної давності тривалістю 5 років. Станом на теперішній час заборгованість відповідачем не погашена, відповідач свої зобов'язання не виконує. Наявність та сума заборгованості по договору стала підставою до звернення до суду із позовом, підтверджується наданим розрахунком позивача та умовами кредитного договору № DNH4KP35510481 від 13.08.2006 року, не оспорена відповідачем. Докази судового збору оформлені належним чином, мають відмітки про перерахування коштів до бюджету, витрати підлягають до стягнення на користь позивача. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 була повідомлена про час і місце судового розгляду справи у встановленому порядку судовою повісткою, за адресою її місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, відповідно до ст. 74 ЦПК України, що підтверджено доказами, наявними у справі, а тому суд вважає, що сторона належним чином повідомлена про день судового засідання. В судове засідання відповідач не з'явився, причину неявки суду не повідомив. Заперечень до позову не надавав. За таких обставин, суд вважає за можливе за згодою позивача розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі матеріалів з ухваленням заочного рішення відповідно до ст.ст. 224-228 ЦПК України.

Оцінюючи пояснення, долучені надані в справі докази, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за наступних підстав.

Встановлено, що між сторонами на підставі заяви відповідача укладено кредитний договір № DNH4KP35510481 від 13.08.2006 року, за яким відповідач ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 1 732, 90 грн. зі платою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним та банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Розрахунок заборгованості згідно кредитного договору № DNH4KP35510481 від 13.08.2006 року свідчить про наявність заборгованості по кредиту наданому відповідачу станом на 24 жовтня 2013 року на вказану позовом суму, що складалася із 1 520,65 грн. заборгованості за кредитом, 7 686, 54 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 14 117, 51 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина) та 1 166, 24 грн. штраф (процентна складова), згідно доданого розрахунку.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 527 ЦК України, Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Так, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторі у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Частина 3 цієї статті надає суду право, оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через неспівмірність з розміром основного зобов'язання.

Аналізуючи наведені норми ЦК України, беручи до уваги обставини, підтверджені належними та допустимими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд встановив, що сума пені перевищує суму заборгованості за кредитом, що вказує на неспівмірність співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання. У зв'язку із значним перевищенням розміру пені по відношенню до суми збитків, суд уважає за необхідне зменшити розмір пені.

Таким чином суд приходить до висновку, що сума заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом, яка становить 10 873 грн. 43 коп., та штраф в розмірі 1 666 грн. 24 коп., підлягають стягненню, а розмір неустойки слід зменшити у відповідності до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України до 2 000 грн. 00 коп., та всього стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по Кредитному договору № DNH4KP35510481 від 13.08.2006 року в розмірі 12 873 грн. 43 коп., яка підтверджена розрахунком позивача і не спростована відповідачем.

Підтверджені належними допустимими письмовими доказами в справі судові витрати в сумі 249 грн. 91 коп., в порядку ст. ст. 88, 89 ЦПК України, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог та підлягають стягненню за рішенням суду.

На підставі викладеного, Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", ст.ст. 526, 527, 530, 610, 611 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 89, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-228, 292, 294 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги Публічного акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Рівне Рівненської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299, заборгованість по Кредитному договору № DNH4KP35510481 від 13.08.2006 року в розмірі 12 873 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 43 коп.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Рівне Рівненської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 64993919400001, МФО 305299, кошти на відшкодування судових витрат в справі на суму 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 91 коп.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою в десятиденний строк з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук